Ще в червні 2012 року “Родовід банк” отримав право працювати з “токсичними активами” у вигляді відповідної ліцензії від Національного банку.
Тим не менш, дуже дивний за змістом законопроект, покликаний врегулювати його роботу, з’явився тільки зараз.
У найближчі дні на розгляд парламенту повинні передати законопроект №1154, зареєстрований ще 24 грудня у Верховній раді.
Цей документ прописує порядок роботи санаційного банку в особі рекапіталізованого 2009 року “Родовід банку”.
У Кабінеті міністрів, який виступив розробником законопроекту, порахували, що санаційний банк без прийняття окремого закону не зможе функціонувати належним чином.
У тому числі, на думку чиновників, без закону фінустанова не зможе повернути кошти, витрачені державою на рекапіталізацію інших банків (йдеться, насамперед, про “Укргазбанк” і банк “Київ”).
Кошти, витрачені на рекапіталізацію банків в 2009-2011 роках, мільярди гривень
Джерело: Міністерство фінансів
Утім, на тлі нібито благих намірів уряду, в законопроекті міститься чимало норм, які наштовхують на думку про створення чергової корупційної схеми.
Якщо більш детально дослідити законопроект, то виявляється, що в документі немає жодного слова про те, в якій формі має бути створений банк і, найголовніше, хто увійде до числа його власників.
Однак, оскільки на даний момент 99,99% акцій “Родовід банку” вже належить державі, є сумніви, що в капітал цієї фінустанови допустять когось “із сторони”.
“Держава взагалі не повинна займатися такими речами, а якщо розглянути варіанти, то єдина держструктура, яка може займатися роботою санаційного банку – це Міністерство фінансів. Але, якщо над “Родовід банком”, як санаційним, не буде приватного контролю, то це дуже небезпечна ініціатива”, – вважає колишній виконувач обов’язків міністра фінансів Ігор Уманський.
Сумніви викликають і норми, які стосуються безпосередньо роботи банку з проблемними активами.
Наприклад, відповідно до пункту 2 та 3 статті 1 законопроекту, передача активів санаційному банку здійснюється через уступку права вимоги за зобов’язаннями боржників. Так само здійснюється відчуження цінних паперів без компенсації їх вартості і без проведення оцінки.
Причому договори про передачу активів санаційному банку укладаються на підставі рішень органів управління банків без повідомлення та отримання відповідної згоди акціонерів, боржників і вкладників.
Якщо говорити більш звичною мовою, потік “токсичних” активів, який буде отримувати “Родовід банк”, фактично ніким не контролюється і не оцінюється. Але ж цілком очевидно, що заявлені за своєю вартістю в 1 гривню активи в реальності можуть коштувати мільйон.
Чим не благодатний грунт для набивання кишень можновладців і тих осіб і керуючих банком осіб?
“Діяльність такого банку з реалізації отриманих активів фактично безконтрольна. Сама реалізація активів можливо і буде мати місце, але списання проблемної заборгованості може здійснюватися з нанесенням значного матеріального збитку державі”, – каже старший партнер адвокатської компанії “Кравець і партнери” Ростислав Кравець.
До речі, норму, що стосується оцінки, розкритикувало і Головне науково-експертне управління, на думку якого передача банками активів санаційному банку без належної їх експертизи може негативно відбитися на оцінці результатів та ефективності діяльності такого банку. А передача активів без згоди акціонерів – і зовсім суперечить Конституції.
Без контролю
Ризики посилює і те, що відповідно до закону “Родовід банк” виводиться з-під стандартів міжнародної фінансової звітності, а активи, передані йому, відокремлюються від іншого майна.
Так, за активами буде вестися окремий облік в порядку, встановленому якимись внутрішніми положеннями самого банку .
Причому, на кошти, які знаходяться на окремому кореспондентському рахунку санаційного банку, відкритому в НБУ, не може бути накладено арешт, або звернене стягнення. А операції, що проводяться за цим рахунком, не підлягають зупинці.
“Може статися так, що безкоштовно (а це передбачено проектом, РЕ) проблемні активи просто будуть переписані на баланс нового санаційного банку, однак активізації відповідного ринку не відбудеться. До того ж, у такому разі може бути ще і створена схема банкрутства окремих банків”, – каже Кравець.
Останній “цвях” у згаданий закон забиває пункт 4 статті 2, яка дає право наглядовій раді “Родовід банку” самостійно визначати суми, необхідні для фінансування установи.
І ні слова про те, як витребувані з бюджету гроші будуть розподілятися, хто проконтролює ці потоки, їх цільове використання.
Оздоровлювати чи красти
Насправді, світовий досвід створення подібних банків для роботи з “поганими” активами досить успішний. Його апробували під час останньої кризи Франція, Німеччина, Великобританія і Швеція.
До прикладу, Швеція, витративши 4% ВВП на створення “поганого” банку у вигляді інвестиційного фонду, частину власності в якому отримала держава, зуміла повністю позбутися “токсичної” іпотеки, що стала причиною економічного спаду.
Подібним шляхом пішли Бразилія і Аргентина, які “погані” активи банків замінили цінними паперами інвестфондів. Завдяки цій операції фінустанови отримали можливість не нараховувати величезні резерви по кредитах і тим самим вивільнили мільярди гривень на кредитування.
Однак, в те, що санаційний банк здатний стати реаніматором банківської системи України, віриться насилу.
По-перше, робота з “токсичними” активами – вкрай трудомісткий і тривалий процес. Це лише підтверджується тим, що досі частка “проблемних” кредитів за різними оцінками сягає в системі 40-60%.
По-друге, прагнення реанімувати банківську систему може в свою чергу продірявити державний бюджет.
“Санаційний банк повинен “оздоровлювати”, але для цього потрібні гроші. Єдине джерело – державний бюджет, а в ньому і так боргові “ями”, які з року на рік лише зростають”, – переконаний Президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко.
Тому, ймовірно, банк поганих активів має право на життя, але не в формі дивної структури, якій на законодавчому рівні дають широкі можливості для безкарної крадіжки грошей, державних – в тому числі.
Ольга Левкович, Павло Харламов, для РЕ