Днями президент Литви Гітанас Науседа та прем’єр-міністр Інгріда Шимоніте висловили думку, що Литва має підтримати Україну у поверненні чоловіків призовного віку, які живуть за кордоном.
Останнім часом Україна посилила умови мобілізації, знизивши призовний вік до 25 років та збільшивши покарання для ухилянтів, а також припинила видачу нових паспортів та призупинила консульське обслуговування для чоловіків віком 18–60 років, які проживають за кордоном. Аналогічну позицію на словах займає влада Польщі, але, як і литовці, поляки не знають, як саме все це можна юридично оформити. Якщо литовський уряд озирається на Брюссель, то Варшава чекає на конкретні пропозиції від Києва, як можна організувати процес повернення військовозобов’язаних. Чому про це простіше говорити, ніж реально зробити, про це розповідає адвокат Ростислав Кравець.
“Цікава ідея”?
Нещодавно Гітанас Науседа заявив під час радіодебатів на LRT, що Україна має мати у своєму розпорядженні відповідні плани та інструменти для мобілізації своїх громадян, наголошуючи на необхідності співпраці Литви з Україною. Інгріда Шимоніте у свою чергу додала, що Литва могла б досліджувати можливості для підтримки України, особливо в контексті продовження тимчасового посвідки на проживання, але наголосила на необхідності координації не лише з українською владою, а й на рівні ЄС, враховуючи чинні в Євросоюзі положення про тимчасовий захист для українців.
За даними Департаменту міграції Литви, наразі правові підстави, які зобов’язують країну надавати допомогу Україні у процесі мобілізації, відсутні.
“Це політичне питання. Той факт, що Україна чи інша країна оголосила мобілізацію, не має на нас жодного впливу, згідно з нашим законодавством. Будь-яка реакція, якщо така буде, буде політичним рішенням Литви”, – заявила керівник Департаменту міграції Евеліна Гудзінскайте.
За її словами, для реалізації таких рішень необхідно буде ухвалювати низку законів у самій Литві, але знову ж таки виникне величезне питання про те, “наскільки це буде сумісно із законодавством ЄС”.
Аналогічно глава МЗС Польщі Радослав Сікорський у нещодавньому інтерв’ю телеканалу TVN24 наголосив на важливості ініціативи з боку України щодо повернення чоловіків призовного віку на батьківщину, вказуючи на етичну складність цього питання для самої Польщі. Польський міністр повідомив журналістам, що поки не обізнаний про якісь українські дії з моменту ухвалення закону про посилення мобілізації.
Він також згадав свій грудневий візит до Києва, де українська сторона згадувала про плани запровадження спеціальних документів для чоловіків, які перебувають за кордоном, що регулюватимуть їхні стосунки з військовою службою. За його словами, українська влада запропонувала не продовжувати соціальні пільги для тих, хто не має таких документів, що Сікорський назвав цікавою ідеєю.
“Швидше за все, міністр Сікорський взяв у лапки слова “цікава ідея” щодо відмови в соціальних пільгах для біженців, багато з яких стали такими, тому що їхні будинки зруйновані російськими окупантами. Також важливо розуміти, що створення певних правових механізмів щодо видворення з Польщі громадян України, які потрапили до країни через легальні пункти пропуску, означатиме порушення міжнародного гуманітарного права. Навіть якщо теоретично уявити, що такі механізми будуть створені, то закони все одно не мають зворотної сили”, – говорить “Апострофу” адвокат, голова профспілки Українська незалежна фундація юристів” Ростислав Кравець.
Екстрадицію ніхто не скасовував
Тема обмежень консульських послуг для чоловіків громадян України призовного віку, які залишили країну після початку відкритого вторгнення РФ, продовжує обговорюватись в Україні та за кордоном. Такі громадяни, як стверджують чиновники, не оновлюють свої військово-облікові дані та не підтримують зв’язок із представниками територіальних центрів комплектування (ТЦК), що дозволяє останнім класифікувати їх як “ухилянтів”, що не зовсім коректно, якщо щодо конкретного громадянина немає відповідного рішення суду.
Водночас стаття 65 Конституції зобов’язує громадян вставати на захист своєї країни.
Спочатку питання розглядалося в контексті морально-етичних норм та політичної доцільності. Проте 22 квітня ситуація набула адміністративно-правових рамок, коли Міністерство закордонних справ України наказало всім дипломатичним установам тимчасово припинити надання послуг чоловікам призовного віку, за винятком оформлення документів, необхідних для повернення в Україну.
Наступного дня глава зовнішньополітичного відомства Дмитро Кулеба підтвердив цю інформацію, після чого МЗС опублікувало роз’яснення щодо надання консульських послуг чоловікам призовного віку, пояснивши це рішення як тимчасовий захід.
“Після набуття чинності закону про мобілізацію 18 травня 2024 року процес прийняття та розгляду заяв про вчинення консульських дій продовжиться з урахуванням нових вимог, що випливають із положень закону”, – наголошувалося в роз’ясненні МЗС.
Восени минулого року газета Rzeczpospolita повідомила, що Польща за згодою з Україною почала передавати Києву громадян, причетних до переправлення нелегальних іммігрантів до Європи. Варшава вже екстрадувала деяких українців відповідним службам. Давид Арахамія, голова партії “Слуга народу”, наголошував, що українські правоохоронні органи можуть прагнути провести екстрадицію чоловіків призовного віку, які незаконно залишили країну, уникаючи мобілізації.
Можливо, це не випадковість, але невдовзі після посилення заходів щодо мобілізації, 29 квітня, на сайті Верховної Ради було опубліковано картку законопроекту №11223, яка передбачає внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Хоча текст проекту ще не опублікований, контекст передбачає, що він може порушувати питання, пов’язані з ухиленням від військового обов’язку.
У Європі допоможуть повернути військовозобов’язаних?
У словацькому уряді проросійського прем’єра Роберта Фіцо раніше також заявляли, що Братислава проти “залучення” НАТО до війни в Україні, проте влада країни готова розглянути питання, як допомогти Києву повернути своїх військовозобов’язаних громадян, які на даний момент перебувають у Словаччині, але далі розмов справа не пішла.
Все це було ще до ухвалення парламентом законопроекту про посилення мобілізації та подальших консульських обмежень, які й спонукали дискусії в європейських урядах.
Польща та Литва на тлі “консульської епопеї” з документами висловили свій намір допомогти Україні у поверненні чоловіків військовозобов’язаного віку, які виїхали за кордон. Міністр оборони Литви Лаурінас Кащюнас наголосив на важливості роздумів про методи допомоги Україні в цьому питанні. Він про це висловився в Сеймі, вказуючи, що визначення конкретних заходів на даний момент є складним і вимагає більш детального обговорення.
Кащюнас зазначив, що Литва поки не розробила конкретних кроків і орієнтуватиметься на дії Польщі у цьому напрямі. Він також виключив можливість примусового повернення цих осіб до України, запропонувавши натомість розглянути обмеження у соціальних виплатах, дозволах на роботу та документах як потенційні заходи.
Міністр додав, що подібні варіанти також обговорюються з боку Польщі, і запропонував дочекатися їхніх пропозицій, які можуть бути застосовні і для Литви. Водночас Кащюнас визнав, що точно визначити кількість українців призовного віку у Литві є складним завданням.
Міністр оборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш висловив готовність Польщі надати допомогу Києву у поверненні чоловіків призовного віку до України. Ця допомога націлена на те, щоб українці, які підлягали військовій службі, могли повернутись на батьківщину для виконання своїх громадянських обов’язків.
Косиняк-Камиш заявив, що у Польщі спостерігається обурення серед населення, яке бачить молодих українських чоловіків, які відпочивають у готелях та кафе, тоді як країна докладає значних зусиль для підтримки України. Однак він не уточнив, яким чином Польща має намір надавати допомогу у цьому питанні, згадавши лише, що можлива будь-яка підтримка у разі звернення з боку України.
“Ми спостерігаємо певну “політичну синергію” між урядами України, Польщі та Литви. Наш уряд, запроваджуючи консульські обмеження, намагається відповісти на запит про справедливість з боку громадян усередині країни. Мовляв, одні залишилися в Україні, а хтось “утік”. У Європі намагаються відповісти на запит частини суспільства: “Чому ми тратимося на допомогу Україні, а її молоді чоловіки тут у нас прохолоджуються? Мовляв, нехай їдуть захищати свою країну, зупиняти кремлівських окупантів, щоби через 2-3 роки це не довелося робити вже нашим військовим. Прямо вголос таке не промовляється, але підтекст саме такий”, – пояснив “Апострофу” політичний аналітик Петро Олещук.
Не всі готові
За даними Євростату, на січень 2024 року близько 4,3 мільйона українців проживають у країнах Євросоюзу, з яких приблизно 860 тисяч становлять дорослі чоловіки. Польща надала статус тимчасового захисту 950 тисячам українців, посідаючи друге місце після Німеччини за цим показником.
Уряд Німеччини повідомив, що українці зможуть залишатися в країні навіть із недійсним паспортом, і що рішення українського МЗС про призупинення надання консульських послуг чоловікам за кордоном не вплине на їх статус біженців. Таку інформацію надав представник берлінського сенату в середу, 25 квітня, відповідаючи на запит DW.
У берлінському сенаті наголосили, що для надання чи продовження посвідки на проживання українським біженцям у Німеччині не потрібна наявність чинного паспорта, оскільки німецька влада може встановити особу іншими способами.
Представник сенату також уточнив, що у разі відмови українського посольства чи консульства у видачі чи продовженні паспорта, берлінське земельне управління у справах іноземців готове надати проїзний документ, який буде заміною паспорта для поїздок за кордон, але для цього заявнику потрібно буде надати детальні роз’яснення, навіщо йому такий документ.
Показово, що глава Міністерства внутрішніх справ Польщі Марчін Кервінський оголосив, що Польща продовжить захист для біженців, включаючи чоловіків, які не мають документів, що явно дисонувало із заявою Косиняк-Камиша.
Уряд Латвії поки що зберігає мовчанку, а от керівництво Естонії ще на початку поточного року заявило, що не видаватиме українських громадян мобілізаційного віку. Аналогічно чеський уряд в особі прем’єра Яна Липавського заявив, що Прага не має правових механізмів для видворення військовозобов’язаних чоловіків назад до України. Уряд Угорщини категорично виступив проти відправки назад українських чоловіків, оскільки серед них є багато етнічних угорців. Позиція Держдепартаменту США також більше схожа на “ні”, ніж на “так” у питанні відправки назад в Україну військовозобов’язаних.
“Вкрай сумнівно, що країни ЄС підуть на ухвалення законів, які нібито передбачають повернення українських чоловіків назад до країни. І навіть обмеження щодо соціальних виплат і пільг у тій же Польщі мало допоможуть, тому що у громадян все одно залишиться можливість оформлювати офіційний статус біженця, оскільки багато хто дійсно втік від війни та розрухи. Відповідно, у них є формальні підстави отримати такий статус. У результаті, з якого боку не глянь, вся ця ідея з обмеженням консульських послуг з перспективою примусового повернення “ухилянтів” несе більше шкоди, ніж користі”, – резюмував у коментарі “Апострофу” голова Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.
Джерело: apostrophe.ua
