Нещодавно у ЗМІ з’явилась інформація, що деякі підприємства Луганщини, Донеччини, Дніпропетровщини почали відраховувати із зарплат працівників від 7 до 30% нібито на потреби відновлення Майдану та допомогу родинам Небесної Сотні. Чимало хто назвав цю інформацію такою, що не відповідає дійсності, або фейком, мета якого — ще більше дестабілізувати ситуацію і посварити схід із заходом.
Новий голова Донецької області Сергій Тарута назвав її чуткою, яку поширюють радикально налаштовані громадяни, і закликав правоохоронні органи усіляко перешкоджати цьому. Відхрестилася від «податку на Майдан» і група компаній СКМ, що належить Рінату Ахметову. Повернутися до теми, про яку на сході прагнули б не згадувати, мене змусив дзвінок доброї маминої знайомої та її розповідь про те, що вона вже два тижні не спілкується зі своєю родичкою-луганчанкою, яка люто ненавидить Майдан «через долар, війну і що той заліз у кишеню батьку-гірнику». Поки «УК» вивчав, чому саме це викликало таку хвилю протестів на сході, знайшлося чимало прикладів відрахувань із зарплат на благодійність і на підприємствах заходу й центру, але там ставлення до цього абсолютно протилежне…
Податок на Майдан
Саме так називають відрахування одно-дводенного заробітку на сході. «Я ніколи не підтримувала ідей Майдану, — пояснює позицію свою та значної частини земляків жителька Дніпропетровщини, вчитель Марія Кожель. — Чому раптом маю платити за те, що мені чуже? Чому маю допомагати родинам Небесної Сотні, а не приміром сім’ям хлопців із «Беркута», які виконували свій обов’язок? Чи там нема загиблих? Це теж люди, і їх не можна ділити. Адже кажуть, що і в тих, і в тих стріляла третя сила, — продовжує вона. — Як на мене, благодійність — це коли людина душею відчула, що іншій потрібна допомога, і допомогла їй чим змогла, без піару, показухи і примусу. Тим більше, наскільки мені відомо, Верховна Рада ухвалила рішення на підтримку родин Небесної Сотні через державний бюджет, і там буде внесок кожного платника податків. Та й Петро Порошенко казав, що завдяки телемарафону 5 каналу зібрано вже кілька десятків мільйонів гривень благодійних внесків, а пан Макеєнко — що є чимало благодійників, готових узяти на себе витрати на відновлення бруківки на Майдані. То куди в такому разі підуть ці гроші?» — аргументує вона.
Шахтар Віталій із Луганщини, із зарплати якого, за його підрахунками, зняли близько 300 гривень, теж не надто натхненно сприйняв ідею відрахувань. Каже, що всією душею підтримував Майдан і ледь не щотижня передавав племінником гроші на підтримку Героїв, що у буквальному сенсі жили на головній площі у столиці, а також переказав достатньо велику як для нього суму через благодійний фонд 5 каналу.
«Звісно, я погодився на ініціативу профспілки та керівництва, бо гроші як вода: прийшли й пішли. Нині головне, щоб були мир та злагода в нашій країні. На жаль, волю і незалежність держава часто здобуває через людські втрати, і було б неправильно, якби ми кинули напризволяще дітей, дружин та батьків Героїв. Усіма грошима світу ці втрати не покриєш, — розмірковує Віталій. — Але чимало моїх колег сприйняли цю ідею вкрай вороже. Одні кажуть, що невідомо ще, куди підуть ці гроші, на які рахунки, на потреби Майдану чи комусь у кишеню. На їхню думку, доречніше було б допомогти конкретній родині, взявши її під опіку та передавши гроші безпосередньо в руки. Другі не хочуть здавати на потреби радикалів-бандерівців, саме так вони називають Героїв, вважаючи, що ті лише розбурхують суспільство з різними векторами цивілізаційних поглядів і довели країну до надзвичайного військового стану. Але й ті, і другі тримаються за своє робоче місце, а тому не перечать ініціативам керівництва».
Чимало постів на цю тему з’явилося у Фейсбуці, що останнім часом перетворився на своєрідне поле інформаційного протистояння та найоперативнішого реагування. «Насправді може розігруватися вкрай брудна піар-технологія», — констатує Оксана Тукалевська після прочитання на форумі інформації, що залишок зарплати гірників за лютий піде на Київ і ще 17% вирахують на відновлення Майдану. «Можна 10000 разів писати, що офіційно ніхто не стягує платежі. Деякі незгодні ненавидітимуть Майдан до кінця життя, якщо їх добровільно-примусово змушуватимуть платити за те, що їм далеке», — переконана вона.
Заробіток за день-два у фонд
На заході та в центрі країни абсолютно інші настрої та сприйняття благодійних відрахувань одно-дводенного заробітку працівників. Очевидно тому, що саме звідси найбільше Героїв. Тут про відрахування із зарплат на допомогу Майдану та родинам Небесної Сотні розповідають відкрито керівники підприємств, міськрад та їхні прес-служби. Зокрема до цієї акції долучилися уже ДП «Волиньвугілля», ТОВ «Бердичівпиво», холдинг «Богдан-Авто», Трускавецька міськрада. За словами директора ТОВ «Бердичівпиво» Володимира Ліпецького, цю ініціативу одностайно підтримали на зборах трудового колективу, в результаті чого у благодійний фонд перераховано майже 30 тисяч гривень.
Ініціативна частина суспільства, якій болить чуже горе, вже говорить про потребу не разової допомоги, а довічної щомісячної фіксованої виплати дітям загиблих. Дехто навіть готовий включитися у цей довготривалий процес як благодійник.
— Приміром, на Івано-Франківщині розглядають кілька варіантів допомоги, — розповідає голова облради Василь Скрипничук. — Одноразова — 50 чи 100 тисяч гривень або довічна щомісячна — 250 чи 500 гривень. До речі, на Івано-Франківщині на довічному утриманні перебувають і ветерани ОУН-УПА.
Відповідально до горя загиблих поставився і бізнес Прикарпаття. Так, приміром, місцеві будівельники погодилися надати п’ятьом сім’ям загиблих майданівців, які потребують поліпшення житлових умов, двокімнатні квартири в Івано-Франківську.
Не треба паплюжити пам’ять
— До мене звернулося чимало людей з різних регіонів із закликом припинити зарплатні побори, — розповідає «УК» народний депутат Олександр Бригинець. — Найбільше скарг надходить із Луганщини. Поки що збираю свідчення про «побори» на електронку ([email protected]), аби їх можна було передати для перевірки у прокуратуру. Таких історій безліч. В одному випадку людям просто не доплачують 300—500 гривень і пояснюють, що ці гроші пішли на відбудову Майдану. В іншому платять на кілька сотень гривень більше, але при цьому просять перерахувати «надбавку» на благодійність, як це було, приміром, з вихователями дитсадків у Луганську. А може, освітяни й раніше мали отримувати стільки, а їх банально оббирали? Я хочу, щоб усі ці факти перевірили в прокуратурі. І нарешті найпоширеніший спосіб — рішення про допомогу керівники підприємств доводять через профспілки та збори трудових колективів. Далеко не всі працівники підтримують ідею відрахувань одно- чи дводенного заробітку, але далеко не всі готові йти проти слова керівництва і потрапляти у їхню немилість, а також ставати «білими воронами» у колективі. Багато хто боїться втратити роботу, їм легше погодитися й не мати мороки.
Мотиви у всіх різні: хтось щиро хоче допомогти, хтось — вкрасти гроші, хтось — зіткнути лобами дві частини України, хтось вислужитися, — зауважив народний депутат. — На жаль, є чимало тих, хто наживається на чужому горі.
КОМЕНТАРІ
Олександр БРИГИНЕЦЬ,
народний депутат:
— Централізовано збирати гроші із зарплати у людей на Майдан чи Небесну Сотню — ідеологічно неправильно, це не може бути державною політикою. Бо це паплюжить пам’ять Небесної Сотні, які загинули і воювали за те, щоб суспільство і влада були чесними і прозорими. Тому я категорично проти цього, я порушую цю тему і намагаюся добиватись, щоб цього ніколи не було. Нагадаю, всі роботи з відновлення Майдану взяли на себе спонсори. Держава взяла на себе витрати з допомоги родинам Небесної Сотні, а також тим, хто зазнав пошкоджень. Уже є рішення парламенту щодо цього. То про яку допомогу йдеться?
Ростислав КРАВЕЦЬ,
адвокат, старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери»:
— Якщо роботодавці примусово знімають гроші за один чи два дні із зарплат, відповідь однозначна: працівникам треба звертатись у прокуратуру із заявою про незаконне намагання утримувати із зарплати якісь податки чи відрахування, не передбачені Трудовою та Профспілковою угодами та контрактом, якщо такий є. Благодійність — справа особиста.
Галина ІЩЕНКО, Урядовий кур`єр
