В кінці лютого група народних депутатів передала для ознайомлення та опрацювання до Верховної ради проект Кодексу України з процедур банкрутства. З огляду на склад ініціаторів законопроекту його прийняття доволі вірогідно але не найближчим часом.
Питання банкрутства дійсно потребують вже давно певного врегулювання і в першу чергу питання банкрутства фізичної особи. Про це свідчить і доволі велика кількість змін до законодавства з 2009 року, що регулює банкрутство і в основному захист кредиторів, повністю ігноруючи захист прав боржників.
Такий підхід, щодо першочергового захисту прав кредиторів, з можливим безкарним зловживанням правами, зберігся і в запропонованому проекті. Як і всі проекти що підготовлені за останні три роки цей також досить неузгоджений та містить певні протиріччя. І як завжди, юридична техніка викладення, свідчить про значну економію коштів при його підготовці.
Варто пригадати, що на сьогоднішній день вже не перший рік у Верховній раді перебуває доволі значна кількість законопроектів які саме направленні на врегулювання низки питань пов’язаних з процедурою банкрутства у тому числі фізичної особи, зокрема це проекти Законів України:
- «Про внесення змін до деяких Законів України (щодо підвищення ефективності процедур банкрутства)» (реєстраційний №3132-д);
- «Про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її банкрутом» (реєстраційний №2353а);
- «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання процедури банкрутства фізичної особи з метою забезпечення економічної та соціальної стабільності суспільства» (реєстраційний №2714);
- «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення процедур банкрутства» (реєстраційний №7448);
- «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження системи автоматизованого арешту коштів у цивільному та господарському судочинстві» (реєстраційний №3768);
- «Про реструктуризацію зобов’язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла» (реєстраційний №4004-д);
- «Про внесення змін до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” щодо забезпечення реалізації учасниками процесу банкрутства права на справедливий суд» (реєстраційний №7094).
На сьогодні питання банкрутства, а точніше неплатоспроможності юридичної особи та фізичної особи-підприємця врегульовано доволі непогано і не дуже великою кількістю нормативних актів, щоб це питання потребувало кодифікації. Зокрема це питання врегульовано Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України.
Запропонований проект нового Кодексу складено з двох частин, точніше Книг, що зовсім не притаманно українському законодавству. Перша книга присвячена, так званому Корпоративному банкрутству, мабуть переписували з англомовної літератури, друга відновленню платоспроможності фізичної особи. Також в проекті передбачені два типи процедур – судова та досудова;
Судова процедура включає в себе: реструктуризація боргів боржника і задоволення вимог кредиторів. Також в процедуру банкрутства введено такий процесуальний інститут, як мирова угода, тобто припинення судового розгляду справи шляхом досягнення домовленості сторонами справи. Хоча і до цього Господарським кодексом одною з процедур, що застосовуються до неплатоспроможного боржника була Мирова угода.
Окремо варто зазначити, що справи про банкрутство фізичної особи мають розглядатися господарським судом за місцем проживання фізичної особи, що на мою думку зробить і так недоступним правосуддя до досить значної верстви населення. Автори законопроекту мабуть забули, що господарські суди розташовані виключно в обласних центрах, а з врахуванням безглуздого об’єднання судів, територіально-адміністративної реформи, відстань до суду може складати сотні кілометрів. Тому сама кодифікація і передача розгляду питань банкрутства або відновлення платоспроможності фізичних осіб до господарських судів виглядає досить не обґрунтованою.
Проектом запропонована обов’язкова участь арбітражного керуючого у справі про банкрутство, що на мою думку містить в собі певні корупційні ризики та свідчить про зацікавленість авторів у введенні чергової монополії в судах та практичного обмеження права на захист з огляду на кількість справ що будуть розпочаті після набрання цим законопроектом сили.
За законопроектом арбітражний керуючий – фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією, керуючий реструктуризацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України. Тобто має проводити всі процедури.
Одна і та ж особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство.
Введено поняття значні правочини (договори) – правочини (договори) щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення правочину (договору). Таке визначення дає можливість для зловживання при банкрутстві великих підприємств.
Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Безспірні вимоги кредиторів – грошові вимоги кредиторів, підтверджені боржником, або судовим рішенням, що набрало законної сили, або постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Таке формулювання дає досить широкі можливості для початку процедури банкрутства.
Крім того, новим Кодексом передбачено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник щодо майнових спорів з вимогами до нього та його майна, провадження у якій розпочато до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Фактично такий підхід дає безмежні можливості для зловживань зі складом суду та порушень при розгляді справ.
Черговим досить спірним моментом Кодексу передбачено обов’язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення задоволення вимог одного або кількох кредиторів яке призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності). Таке формулювання може знищити всі працюючи підприємства України.
Що стосується банкрутства фізичної особи, то як вже зазначалось, участь арбітражного керуючого є обов’язковою. Безпосередньо грошова винагорода арбітражного керуючого у справі про банкрутство визначається у розмірі:
1) п’яти мінімальних заробітних плат за проведення процедури реструктуризації боргів боржника та трьох мінімальних заробітних плат за проведення процедури погашення вимог кредиторів;
2) п’яти відсотків від стягнутих з третіх осіб на користь боржника грошових коштів та трьох відсотків від вартості реалізованого майна в процедурі реструктуризації боргів боржника або погашення вимог кредиторів.
Також суд за заявою арбітражного керуючого або кредитора правочини (договори) фізичної особи, пов’язані з відчуженням або передачею іншим способом майна заінтересованим особам щодо боржника протягом року до відкриття провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними. Такий підхід дає безмежні можливості для зловживань та рейдерських захоплень і є неприпустимим.
Крім того суду надано право, а не обов’язок право зупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення у встановленому законом порядку питання щодо спадщини фізичної особи. Такий підхід також дає широкі можливості для зловживань.
Цікаво, що Кодексом не встановлена сума боргу для юридичних осіб, яка є підставою для початку процедури банкрутства. У свою чергу для фізичних осіб справа про банкрутство відкривається господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника – фізичної особи сукупно становлять не менше ста мінімальних розмірів заробітної плати, а до боржника фізичної особи-підприємця – не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом двох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Кодексом передбачена низка підстав коли боржник має право та зобов’язаний звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Зокрема боржник зобов’язаний у разі втрати єдиного джерела доходів, тяжкого захворювання, що перешкоджає виконанню своєї професійної чи іншої діяльності та інших обставини, що можуть істотно вплинути на виконання грошових зобов’язань боржника, який має непогашені кредити та іншу заборгованість.
Фактично наразі 99,9% позичальників що отримали валютні кредити зобов’язані звернутись з відповідними заявами для початку процедури банкрутства. При цьому у разі невиконання боржником вимоги щодо обов’язкового подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство це тягне за собою незастосування до боржника положень цього Кодексу щодо звільнення від боргів.
Доволі сумнівною виглядає норма за якою господарський суд за клопотанням кредитора або з власної ініціативи може прийняти рішення про тимчасову заборону без дозволу суду виїжджати за кордон на період розгляду справи у суді.
Повним безглуздям виглядає норма в якій зазначено, що не підлягають реструктуризації чи прощенню (списанню) борги за кредитами, отриманими боржником на відпочинок, розваги, придбання предметів розкоші, а також борги, які виникли з участі боржника у азартних іграх, парі тощо. Це свідчить про непрофесійну і досить поверхневу підготовку цього Кодексу.
Чергова корупційна норма яка взагалі може поставити нанівець всю процедуру банкрутства дає право суду за вмотивованим клопотанням боржника та інших учасників провадження у справі про банкрутство, виключити зі складу ліквідаційної маси майно боржника, на яке згідно з законодавчими актами України може бути звернено стягнення, але воно є необхідним для задоволення нагальних потреб боржника та його сім’ї.
Щодо наслідків для фізичної особи закриття провадження у справі про банкрутство то і тут не обійшлося без казусів. Зокрема Фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про банкрутство та обов’язку повернення непогашених боргів щодо:
1) відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян;
2) стягнення аліментів;
3) інших вимог, які нерозривно пов’язані з особистістю фізичної особи.
Таким чином, наприклад, за договорами поруки особа не звільняється від взятих на себе зобов’язань.
Кодексом передбачені певні бмеження, що встановлюються щодо осіб, які були визнані банкрутом, зокрема це заборона протягом п’яти років після визнання боржника банкрутом брати на себе зобов’язання за договорами позики і кредитними договорами, а також укладати договір поруки, передавати майно у заставу без зазначення цього факту.
Також протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом ця особа повинна зазначати цей факт при реєстрації себе фізичної особи – підприємця. Окрім цього, протягом зазначеного строку фізичні особи, визнані банкрутом, не можуть займатися незалежною професійною діяльністю, в якості адвокатів, приватних нотаріусів, арбітражних керуючих, приватних виконавців тощо. Остання заборона фактично є неконституційною і порушує права громадян на працю.
Наприкінці, пропонується внести відповідні зміни до:
- Господарського кодексу України в частині процедур, що застосовуються до неплатоспроможного боржника, виключивши мирову угоду. Хоча доречним було зазначити, що вона відбувається на підставі Закону чи Кодексу, що знову ж таки вносить певні суперечності між законодавчими актами;
- Цивільного кодексу України. Додано можливість банкрутства фізичної особи, спрощено процедуру поділу цілісного майнового комплексу, що може призвести до зловживань, додані не потрібні умови при переведенні боргу замість заміни боржника у зобов’язанні;
- Господарського процесуального кодексу та Цивільного процесуального кодексу. Введено опис процедури та системи автоматичного арешту і виконання ухвали про забезпечення позову, що на мою думку у зв’язку з застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи є не виправданим;
- Закону України “Про іпотеку”. Прибрана можливість добровільно визначити вартість іпотеки, а також визначення її за оцінкою, що призведе до значних зловживань;
- Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Прибрана можливість реєстрації підприємства як єдиний майновий комплекс, що також призведе до зловживань та захоплень підприємств;
- Закон України «Про виконавче провадження». Прибрана підстава повернення виконавчого документу у разі визнання боржника банкрутом, вводиться система автоматизованого арешту коштів, що на мою думку також включає певні корупційні ризики та непотрібні бюджетні затрати, змінені підстави зупинення і закінчення виконавчого провадження;
- Закон України «Про банки та банківську діяльність». Додано за не зовсім зрозумілих причин ще одна підстава для розкриття банківської таємниці, а саме суддям на підставі ухвали про забезпечення позову та про заміну одного способу забезпечення позову іншим, а також державним та приватним виконавцям;
- Закон України «Про нотаріат». Прибрана підстава видачі свідоцтва про право власності у разі придбання нерухомого майна, яке було предметом застави (іпотеки) та додано підставу видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна на підставі акту про передання права власності на нерухоме майно;
- Закон України «Про страхування». Зазначено про страхування цивільно-правової відповідальності тепер виключно арбітражного керуючого;
- Закон України «Про фінансову реструктуризацію». Додано статтю про спеціальні положення, пов’язані з досудовими процедурами санації.
Узагальнюючи запропонований Кодекс можна дійти висновок про відсутність необхідності саме таким чином врегульовувати питання банкрутства. Законопроект містить дуже велику кількість норм за допомогою яких є широкі можливості для рейдерських захоплень і зловживань. На мою думку його прийняття може призвести до великих ускладнень працюючим підприємствам і дасть змогу шахраям безкарно ошукувати громадян.
На жаль народні обранці все це не врахували при його підготовці. На мою думку достатньо прийняти окремий Закон щодо врегулювання питання банкрутства фізичних осіб що дасть змогу відкрити великий економічний потенціал України і вивести значні кошти з тіньового обігу.
Ростислав Кравець
Адвокат, старший партнер
