Тема фінансового моніторингу залишається однією з найгарячіших. Багато українців досі не розуміють його принципів і розцінюють вимоги фінансистів, як необґрунтовані докори, тому скаржаться на свої банки на сайті Мінфін та Національному банку.
Тим паче, що зараз при примусовому закритті рахунку через непроходження фінмона банки все частіше знімають при видачі грошей до 20−30% від суми.
Мінфін з’ясував позицію банкірів, які забирають у клієнтів до третини грошей, думку Нацбанку на цю тему, а також запитав експертизу незалежних юристів.
НБУ: не штраф, а комісія
Новий імпульс історії з великими стягненнями з клієнтів банків у рамках фінансового моніторингу дав коментар Національного банку, в якому повідомлялося таке:
“Банки не мають права застосовувати до клієнтів фінансові покарання у вигляді штрафних санкцій за порушення правил фінансового моніторингу. Накладання банками на клієнтів штрафів за фінансовий моніторинг не відповідає дійсності, це фейк. Банк може стягувати з клієнта «стандартну комісію» при поверненні клієнту грошей після застосування фінансового моніторингу — або під час переказу коштів до іншого банку, або під час видачі їх готівкою через касу. Ключове слово тут — «стандартна», — така комісія в середньому на ринку зараз становить 1% суми, одиниці стягують 2%. У медіа та телеграм-каналах поширюється недостовірна інформація про те, що банки нібито почали штрафувати своїх клієнтів за порушення з питань фінансового моніторингу та стягують на свою користь 20% від суми коштів, що зберігаються клієнтами на їхніх банківських рахунках. Національний банк зазначає, що таке твердження не відповідає дійсності! Банк може стягувати стандартну звичайну комісію за проведення такої платіжної операції”, — буквально йдеться у заяві НБУ від 28 серпня у його соцмережах.
У відповіді на офіційний запит «Мінфіну» в НБУ підкреслили, що з людей можуть стягнути тільки комісії, але не штрафи за фінмоніторинг.
«Наголошуємо: законодавством із питань фінансового моніторингу не передбачено застосування банками „будь-яких фінансових покарань щодо порушників правил фінансового моніторингу“. Тобто за порушення правил фінансового моніторингу, банк не може накладати стягнення, штрафи або будь-яку іншу фінансову санкцію на клієнта».
У ньому також уточнюється, що українські банки розривають відносини зі своїми клієнтами не лише через порушення правила фінмоніторингу, а й з інших причин:
- Неплатоспроможність, незаконне використання картки або токена, надання недостовірної інформації та виникнення підозри у можливому незаконному використанні картки.
- Отримання інформації від міжнародної платіжної системи щодо незаконного використання картки.
Порушення власником картки умов договору. - Ненадання власником картки документів, згідно з договором.
- Припинення доручень (гарантій), наданих третьою особою за зобов’язаннями клієнта перед банком.
- Виникнення несанкціонованої чи простроченої кредитної заборгованості за рахунком, кредитом чи кредитною лінією.
- Отримання від клієнта повідомлення про втрату картки або телефону та підозра у їх незаконному використанні.
- Встановлення факту провадження протиправної діяльності на підставі офіційних документів, повідомлень правоохоронних органів та інших організацій.
- За наявності обґрунтованих підозр на підставі висновків служб банку щодо факту здійснення протиправної діяльності. Використання карток для переказу коштів, отриманих незаконним шляхом.
- Інші випадки, передбачені договором.
У чому проблема фінансового моніторингу
Пояснення НБУ зводиться до того, що безпосередньо за порушення правил фінмоніторингу банк 20−30% не стягує. Він проводить стягнення не за сам фінмон, а за повернення коштів після нього вже в рамках розрахунково-касового обслуговування (РКО). Коли людина хоче повернути собі заблоковані кошти.
Річ у тім, що фінансовий моніторинг за своєю формою та суттю не є послугою, яку замовляє клієнт. Це обов’язкова процедура оцінки будь-якої фізособи/ФОП/юрособи, яку кожен український банк зобов’язаний проводити на підставі Закону № 361-IX від 6 грудня 2019 року та Постанови НБУ № 65 від 19 травня 2020 року.
У нацбанківському документі перераховано близько 70 ознак підозрілих операцій, на підставі яких можна зупинити транзакцію/угоду. Причому цей перелік не є остаточним: НБУ офіційно зобов’язав банки самостійно додавати нові ознаки, і на практиці їх список давно перевищив сотню.
Головне тут, що всі ці ознаки не розголошуються, і клієнти банків навіть не уявляють собі мотивацію банку, який застосував до них покарання. Спершу заблокувати рахунок, а потім стягнути величезний відсоток на поверненні власних коштів. Це самостійно визначає кожен банк окремо і, по суті, може зробити з кожним клієнтом все, що завгодно.
У своїх офіційних відповідях на скарги клієнтів банкіри саме так і відповідають: ви порушили правила, які ми не можемо вам розголошувати, але доступ до рахунку/грошей закрито на невизначений термін.
Насправді перед великим стягненням є два кроки:
- банк в односторонньому порядку фіксує порушення у рамках фінмоніторингу та блокує клієнту рахунки, після чого може його закрити в односторонньому порядку.
- йде повернення коштів у рамках розрахунково-касового обслуговування (готівкою або переказом) за вирахуванням вищезгаданих 20−30% (залежно від банку), якщо не було зафіксовано відмивання грошей, фінансування тероризму чи іншого кримінального злочину.
Через причинно-наслідковий зв’язок люди сприймають це відрахування, як стягнення за фінмоніторинг, оскільки стандартна комісія за таку послугу становить 1%. Нацбанк у відповіді для «Мінфіну» каже таке: «Варто ще раз наголосити, що банки мають право самостійно визначати свою тарифну політику в рамках чинного законодавства». У Нацбанку також звернули увагу нашого видання на незначну кількість клієнтських скарг/звернень щодо комісій, які надійшли до нього від споживачів, та розібрали кейс Абанку.
«Щодо застосування Абанком 30% стягнення при примусовому закритті рахунку повідомляємо таке. За період з 01.01.2020 до 31.07.2024 з цього питання до НБУ надійшло лише два звернення, одне звернення надійшло у 2022 році та одне — у 2023 році. При цьому, згідно зі ст. 47 Закону від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки та банківську діяльність» із змінами та доповненнями, «Банк самостійно встановлює відсоткові ставки та комісійну винагороду за надані послуги, якщо інше не передбачено законом». Інформація про комісію за перерахування коштів при припиненні ділових відносин з ініціативи банку розміщена на офіційному сайті Абанку”, — наголосили нам у Нацбанку.
Що кажуть у банках
«Комісію у розмірі 30% було запроваджено банком з осені 2023 року», — підтвердила в коментарі для «Мінфіну» перша заступник голови правління Абанка Наталія Крашеніннікова, що видно в публічному договорі банку.
Крашеніннікова назвала нам дві причини впровадження цих 30% в Абанку:
- Зменшити появу нових дропів у банку, щоб використання Абанку в шахрайських операціях було невигідним. Основна мета запровадження комісії — загороджувальна для відсікання дропів.
- Компенсувати фінансові витрати банку на розробку рішень щодо фінансового моніторингу та антифроду (збільшення штату співробітників, ІТ-доопрацювання тощо).
Боротьбою з дропами пояснили «Мінфіну» високі комісії і у Південному.
«У вересні 2023 року банк «Південний» запровадив комісію у розмірі 30% за видачу/перерахування коштів у разі припинення ділових відносин із ініціативи нашого банку. Ця комісія — не штраф, це реакція на масове використання банківської інфраструктури для проведення нелегальних операцій за допомогою p2p-переказів влітку 2023 року, що зафіксував Національний банк загалом у системі. Комісія спрямована на боротьбу з таким явищем, як дропи — транзакційна інфраструктура для обслуговування тіньового сектора економіки в різних сферах (підпільний гральний бізнес, ухилення від оподаткування, легалізація кримінальних доходів тощо). Комісія виступає бар’єром для зазначених клієнтів у використанні банку «Південний» для проведення нелегальних операцій”, — йдеться у коментарі пресслужби банку «Південний» для «Мінфіну».
Там також відзначили роботу з фінансового моніторингу щодо запобігання та протидії відмиванню доходів. При цьому жоден банк, із яким спілкувався «Мінфін», не надав рішень судів щодо клієнтів із заблокованими рахунками в рамках фінмоніторингу, і не назвав кількість таких постанов, що доводять скоєння злочину. Стягнення у людей 20−30% коштів при примусовому закритті рахунку банкіри визнають, але називають це саме комісією.
«Наприкінці 2023 року банком було переглянуто тарифи з обслуговування клієнтів, які користуються карткою izibank. Зокрема, було запроваджено комісію для клієнтів — фізичних осіб у розмірі не більше 20% від суми балансу після погашення кредитних зобов’язань (не більше 10 тис. грн) при знятті готівки або переказі коштів у нацвалюті за реквізитами на рахунки в інших банках при припиненні ділових відносин за ініціативи банку. Зазначена комісія не належить до штрафів і є складовою тарифної політики”, — наголошується в коментарі пресслужби Таскомбанку для «Мінфіну».
Незадоволеним клієнтам пропонують, як арбітра, залучати Нацбанк.
«Якщо клієнт вважає, що комісію стягнули несправедливо, він має право звернутися до Національного банку України. Щодо кожного випадку ми надаємо відповідні дані перевірки регулятору для підтвердження, що стягнення зроблено в рамках запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом», — запевнили у пресслужбі банку «Південний».
Але, як видно з коментаря Нацбанку, регулятор вважає дії банків законними, тому навряд чи допоможе клієнтам.
Що в судах
Люди все частіше звертаються з цією проблемою до незалежних юристів, адвокатів та до суду.
«Справді, встановлення таких «штрафів» чи «комісій» на рівні договорів про надання послуг клієнтам є неординарним і, вочевидь, не може розглядатися як «стандартні звичайні комісії».
Проте жоден нормативно-правовий акт НБУ не обмежує банки у можливості встановлення таких умов, а особливо з огляду на готовність клієнтів приймати такі умови. Отже, єдиним реальним механізмом боротьби з «несправедливими» умовами договорів про надання послуг є лише оскарження таких положень у судовому порядку. Але тут є логічна проблема, адже діючі клієнти вже погодилися на відповідні умови, коли ухвалили умови договору та користуються послугами банку”, — визнав у коментарі «Мінфіну» радник юридичної фірми «Ілляшев та Партнери» Олександр Руденко.
Більшість банків працюють за принципами відкритої оферти. Розміщують свої договори на сайтах, і там публікують зміни до них. Хоча не всі роблять це своєчасно і за формою, тому кожен випадок можна розглядати окремо.
Руденко також зазначив, що банки припиняють обслуговування на підставі «встановлення клієнту неприйнятно високого ризику», згідно з ч.1 ст. 15 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню поширення зброї масового знищення», а також внутрішніх правил фінансового моніторингу. Він оцінив практику у таких справах, як неоднозначну. Його колеги запевняють, що виграти у банків суперечки та відсудити все за фінансовим моніторингом цілком реально. У тому числі й величезні комісії, стягнуті банками.
«За рішенням суду можна поновити обслуговування у банку. Це підтверджено рішенням Верховного суду (остання інстанція) у справі нашого клієнта, який зміг повернути усі свої гроші та рахунок. Разом із усіма банківськими комісіями. Процес тривав 5 років, але людина відстояла свої права», — повідомив у розмові з «Мінфіном» старший партнер адвокатської компанії «Кравець та партнери» адвокат Ростислав Кравець.
Він вважає, що затягування справ у судах — на руку банкам.
«Вони розуміють, що судитиметься кожен сотий чи тисячний клієнт, уражений у правах, і вони трохи на цьому втратять. Хоча виграти справу з докорами щодо фінансового моніторингу реальніше, ніж здається, навіть завдяки тому, що банки додумують і «пишуть на коліні» багато своїх правил, за якими згодом і закривають рахунки. Ці правила не публічні, не виписані у законодавчій базі, і коли банк намагається до них апелювати під час процесу, судді частіше стають на бік саме клієнта, а не банку. Оскільки банк покарав людину за надуманим приводом, який не відображений у чинній нормативній базі, — це важливий аргумент”, — запевнив Кравець.
Він бачить вирішення проблеми у прозорішому застосуванні фінансового моніторингу в Україні, та у зрозумілому регулюванні. А також розраховує на активнішу участь Нацбанку, який міг би чітко регулювати відносини щодо цієї частини та карати банки за зловживання та перегини.
У самих же банках тиснуть на те, що вищезгадана Постанова НБУ № 65 дозволяє їм писати власні правила, не оприлюднюючи їх клієнтам, але караючи їх порушення.
Джерело: informator.ua
