З осені цього року податкова служба України зможе отримувати доступ до інформації про рахунки українських громадян та компаній у закордонних банках .
А також видаватиме своїм закордонним колегам аналогічні дані про резидентів інших держав, до яких віднедавна можна віднести багатьох біженців, які мають статус тимчасового захисту в Європі.
Тобто втілиться в реальність страшилка, якому українських біженців лякають уже більше року, – відколи було остаточно вирішено питання про приєднання України до міжнародної системи автоматичного обміну інформацією, яка об’єднує 115 країн, у тому числі всі держави ЄС.
“Українські біженці ризикують опинитися між двома вогнями. З одного боку, наші фіскали отримають доступ до інформації про їхні доходи в Європі і зможуть нараховувати на них податки. З іншого – європейським податківцям стануть доступні дані про заробітки та активи наших біженців в Україні, що загрожує серйозними наслідками. Тобто якщо, наприклад, біженець сидить на посібнику в Німеччині, але продовжує працювати на українську компанію на віддаленні та отримує зарплату, його можуть не лише змусити повернути соціальну допомогу та позбавити сплаченого житла, а й пустити за кримінальною статтею, розцінивши приховування. доходів як шахрайство”, – каже голова Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.
Щоправда, до закону було внесено одну лазівку – якщо на момент обміну податковими даними на рахунку громадянина України в іноземному банку баланс не перевищує 250 тисяч доларів, то додатковими податками ця сума не оподатковується. Однак від декларування це все одно не звільняє.
Розбиралися, що змінить обмін податковою інформацією та як українцям до нього підготуватися.
Великий податковий обмін
Ще в березні 2023 року Верховна Рада ухвалила в цілому законопроект №8131 , яким запроваджується автоматичний обмін податковою інформацією між Україною та країнами – членами глобальної угоди CRS.
У законі прописано етапи приєднання нашої країни до системи обміну інформацією. Так, збирання податкових даних мало розпочатися з 1 липня 2023 року, а перший обмін — з осені 2024 року.
Українські податківці чітко дотримуються цього графіку. Наприкінці червня Мінфін повідомив, що Державна податкова служба (ДПС) отримала підтвердження глобального форуму Організації економічного співробітництва (ОЕСР) щодо готовності української податкової системи до обміну.
А нардеп та екс-глава парламентського комітету з питань фінансів та податкової політики Ніна Южаніна заявила, що перший обмін податковою інформацією про фінансові рахунки відповідно до загального стандарту звітності CRS відбудеться восени цього року. Точної дати вона не назвала.
Якою інформацією обмінюватимуться податкові органи?
У законі прописано, що можна обмінюватися даними про фінансові рахунки іноземців в Україні і, відповідно, українців за кордоном. Місцеві фіскальні органи мають передавати таку інформацію до країни податкового резидентства власників рахунків.
Йдеться про такі дані:
- ім’я та прізвище власника банківського рахунку;
- дата народження та місце реєстрації;
- Податковий номер;
- номер рахунку;
- найменування фінансової установи, в якій відкрито рахунок;
- залишок коштів на рахунку на кінець звітного року чи вартість активів.
Однак, набір даних для обміну буде залежати від суми на рахунку.
Якщо баланс не перевищує мільйон доларів (або еквівалент у місцевій валюті), то такий рахунок вважається рахунком низької вартості. По ньому передаватиметься інформація про місце проживання власника для визначення резидентства та персональних даних.
Якщо на рахунку більше мільйона доларів, додатково обмінюватимуться даними про рух коштів на рахунку, наявність довіреностей на керування ним та інше.
У рамках першого обміну Україна має передати інформацію за період з 1 липня до 31 грудня 2023 року, та отримає аналогічні дані від закордонних колег. Тобто йдеться про період з початку збору податкових даних і до кінця звітного періоду.
Надалі обміни включатимуть дані за попередній рік. Тобто 2025 року податківці звітують про стан рахунків нерезидентів за 2024 рік тощо.
Зазначимо, що обмінюватимуться інформацією саме про нерезидентів. Тому податковий статус у цьому питанні є дуже важливим. Але повернемося до цього нюансу згодом.
Щодо схеми обміну, то її механізм наступний: спочатку банки мають звітувати про рахунки своїх клієнтів до місцевої податкової служби. Та внесе інформацію до бази автоматичного обміну, що зробить її доступною для всіх країн – учасниць угоди CRS, пояснив податковий консультант Богдан Янків.
Чий ви резидент
Повернемось до питання податкового резиденства.
Стандарти CRS передбачають, що обмін податковою інформацією стосується лише нерезидентів країн, які видають дані. Тобто Україна має повідомляти інші держави про фінансові рахунки їхніх резидентів в українських банках. І, відповідно, не зобов’язана надавати таку інформацію про своїх резидентів.
Значить, якби не було війни, такий обмін взагалі не торкнувся б більшості наших громадян.
Але зараз ситуація інша. Мільйони українців виїхали за кордон і отримали там статус тимчасового захисту, який надає право на роботу.
“Фактично, якщо людина живе в тій чи іншій країні більше 183 днів на рік плюс має там роботу чи інші джерела доходу, її вже можна вважати податковим резидентом цієї країни. Тобто фактично такий статус можна присвоїти більшості наших біженців у Європі”, – каже голова адвокатського об’єднання “Кравець та партнери” адвокат Ростислав Кравець.
Статус податкового резидента іншої країни означає, що Україна буде зобов’язана видавати дані щодо фінансових рахунків в українських банках такої людини. Але у питанні присвоєння резидентства є багато нюансів.
“Наприклад, якщо людина живе понад 183 дні на рік в одній країні, але має центр життєвих інтересів в іншій, то вона може бути визнаною резидентом останньої”, – зазначив Кравець.
Під центром життєвих інтересів мається на увазі наявність житла, родичі та ін.
З огляду на обставини, які зробили мільйони українців вимушеними мігрантами, питання резидентства стає ще спірнішим, адже люди тікали від війни.
Тому наші біженці в Європі, хоч і живуть там постійно вже понад два роки, мають право залишатися в податковому резиденстві України. І в цьому випадку вже податківці європейських країн будуть зобов’язані ділитися з українськими фіскальними органами інформацією про рахунки наших громадян.
Керівник практики податкового права юридичної фірми “Ілляшев та партнери” Іван Маринюк радить громадянам визначитися зі своїм резиденством, зокрема уточнити, чи є у податкових органів підстави вважати вас резидентом України.
Можна самому обрати резидентство будь-якої країни (якщо ви, звісно, маєте право). Для цього слід звернутися до місцевої податкової служби. В цьому випадку ви хоча б точно знатимете, яка з країн стане вас посилено перевіряти.
Побоювання біженців
Українські біженці вже давно сидять на пороховій бочці, побоюючись обміну податковою інформацією.
Серед біженців мусуються різні страшилки. Одна з них про те, що українські податківці нараховуватимуть біженцям податки на допомогу, отриману за кордоном. Інша — що податківці тих країн, де люди знайшли тимчасовий притулок, зацікавляться їхніми доходами в Україні. Мовляв, якщо хтось працює на віддаленні на українську компанію або, скажімо, здає квартиру в Україні, то на ці суми можуть нарахувати податки в країні перебування.
Наскільки такі побоювання обґрунтовані?
Іван Маринюк каже, що якщо податківці за місцем резидентства платника в ході обміну інформацією виявлять невідповідність з даними податкових реєстрів щодо джерел походження доходів та сплачених податків, то таким особам можуть направити запити з вимогою пояснити такі розбіжності.
Цей алгоритм застосовуватимуть і українські, і іноземні податківці.
Якщо не буде відповіді на запит або він не задовольнить фіскалів, то вам можуть донарахувати податки плюс виписати штрафи за їхню несвоєчасну сплату, каже Маринюк.
Так, якщо вас визнають податковим резидентом України, то можуть нарахувати 18% ПДФО, 1,5% військового збору та 25% штрафу на виявлені за кордоном доходи, уточнює Маринюк.
Тобто йдеться про донарахування майже 45% від суми доходів.
“Але незрозуміло, що може бути визнано такими доходами. Якщо зарплати наших біженців за місцем роботи в Європі, то з них уже сплачуються податки в країні перебування. А оскільки Україна має угоди з більшістю європейських країн щодо уникнення подвійного оподаткування, то жодних донарахувань уже не буде. Залишається хіба що соціальна допомога, яка за місцем отримання, в Європі не оподатковується. І тут її можна вважати доходом. за рахунок своїх платників податків”, – каже Кравець.
Василь Воскобойник зазначає, що українська влада зараз будь-якими шляхами намагається розширити базу для оподаткування, тож очікувати можна всього.
“Так, наші люди отримують у тій же Німеччині по 500 євро допомоги на місяць. І Україна не має до цих грошей жодного стосунку. Але хто про це думатиме, якщо бюджет порожній?” — каже Воскобійник.
При цьому на час військового стану рахунки українців за кордоном, на балансі яких менше 250 тисяч доларів, не вважаються податковою інформацією і не можуть бути використані для донарахування податків.
“З приводу цього пункту свого часу точилися суперечки. Була думка, що таким чином депутати хочуть захистити самі себе, прибравши відповідальність за рахунки в іноземних банках. Але в результаті його все ж таки залишили. У законі зазначено, що якщо на момент обміну податковими даними на рахунку громадянина України в іноземному банку баланс не перевищує 250 тисяч доларів, додатковими податками ця сума не оподатковується. Формально ця “пільга” стосується всіх українців, зокрема наших біженців у Європі. у тому числі отримані за кордоном”, – пояснив Ростислав Кравець
Зазначимо, що минулого року вже порушувалося питання подання декларацій про доходи нашими біженцями до ДПС, які отримують допомогу. Але в останній момент податкова служба дала задній хід та заявила, що для одержувачів біженців жодних декларацій подавати не потрібно. Втім, тоді були роз’яснення ДПС щодо поточної ситуації. Як складуться цьогорічні обставини, незрозуміло.
Тому Іван Маринюк радить все ж таки перевірити вже задекларовані доходи і в разі потреби подати коригуючі декларації, щоб уникнути штрафних санкцій.
Чи є ризики, що донараховувати податки та виписувати штрафи українцям за їхні прибутки в Україні будуть європейські фіскали?
За словами Василя Воскобойника, якщо наш біженець отримує допомогу, допомогу на дитину, компенсації за проживання та інші соціальні пільги за кордоном, але при цьому паралельно заробляє на стороні (наприклад, працює на українського роботодавця на віддаленні), то він має повідомити про такі додаткові доходи до місцевої соціальної служби.
Якщо ж ви цього не зробили, це можуть розцінити як приховування доходів і навіть шахрайство з метою незаконно отримувати соціальну допомогу.
“Тому можуть змусити повернути неправомірно отриману соціальну допомогу: допомога, допомога на дитину, кошти за оплату житла та комуналки. І це в кращому разі. У гіршому додадуть ще й штрафи, які можуть сягати кількох тисяч євро, а то й кримінальну статтю за шахрайство “, – зазначив Воскобійник.
Біженці, з якими поспілкувалася “Країна”, кажуть, що багато залежить від країни перебування.
Скажімо, Ольга, яка мешкає у передмісті Флоренції в Італії та працює на місцевій швейній фабриці, каже, що жодних податкових обмінів не боїться.
“Я отримую 1100 євро зарплати, з неї знімають податки в Італії, з якою Україна має угоду про уникнення подвійного оподаткування”, – наголошує Ольга.
Водночас Тетяна, яка мешкає з початку війни у Лейпцигу (Німеччина), каже, що переживає щодо ситуації.
“У Німеччині я ніде не працюю, отримую допомогу. Але час від часу підробляю на українських замовників: даю бухгалтерські консультації. В анкеті, яку заповнювала у джоб-центрі, про це нічого не написала. Замовники кидають мені оплату на українську банківську картку. Суми невеликі, але загалом за місяць набігає до 400-500 євро.
Вона також навела приклад однієї зі своїх знайомих, яка працювала на віддаленні на українську фірму, доки про це якимось чином не стало відомо німецькому куратору із джоб-центру.
“Він змусив написати відмову від отримання матеріальної допомоги у зв’язку з наявністю роботи та доходу”, – зазначає Тетяна.
Тому жінка побоюється, що з початком обміну податковою інформацією такі випадки стануть масовими.
Втім, як каже Кравець, перевірки мільйонів біженців вимагатимуть від європейців додаткового адміністрування. А враховуючи, що додаткові “ліві” доходи наших громадян не такі вже й великі за європейськими мірками, їх взагалі можуть не помітити. Зрозуміло, що не йдеться про великі суми – за них доведеться відповісти, підсумував Кравець.
Джерело: strana.today
