Як і очікувалось, володар нагороди Золота малина та відомий бульварний писака, що так і не навчився викладати рішення, перед своїм звільненням з Великої палати видав дембельський акорд у питання розірвання договорів оренди земельної ділянки, також випадкові люди, не змінюючи свою ганебну практику, проігнорували висновки ЄСПЛ, зробили висновки щодо витрат на правову допомогу та сплати судового збору, всупереч нормам закону, на диво залишили в силі позицію щодо неможливості продажу боргів банків фізособам, й стягнення з банку в який введено тимчасову адміністрацію депозиту, але знову ж таки зі збоченим розумінням суті депозиту та підтримали допомогу недобросовісним банкірам.
Також в огляд увійшла практика розгляду справ пов’язаних з корупцією, практика ВС-КГС та дуже важливе рішення з оскарження постанови, якою особу було притягнуто до відповідальності, ніби за порушення військового обліку й багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 513/879/19
Дембельський акорд володаря Золотої малини в чергове продемонстрував вкрай низькі розумові здібності, повне нерозуміння того чим повинна займатись Велика палата та підстав звернення до неї й не виключаю, що і власного корисливого інтересу при розгляді справ, на мою думку.
Задля забезпечення можливості приймати різні рішення в однакових справах цей письменних бульварних романів, що досі не може визначитись хто ж позивач, а хто відповідач виснував, що (а) вимога зобов’язати орендодавця не чинити орендареві перешкоди у користуванні земельною ділянкою має стосуватися перешкод, які існували та підтверджені дослідженими судами доказами; (б) беручи до уваги обставини справи, питання про визнання відсутнім права оренди не можна вирішувати за вимогою про визнання протиправним і скасування рішення 2014 року про державну реєстрацію цього права на підставі договору оренди 2011 року. З огляду на вказане скасувала судові рішення у частині задоволення вимоги орендаря, ухвалила нове рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги, а також погодилася з відмовою у задоволенні вимоги орендодавця, але з інших мотивів, ніж навели суди попередніх інстанцій.
Справа № 1-7/12
В цій справі є окрема думка дев’яті суддів, які прямо зазначили, що констатований ЄСПЛ характер порушень, їхня правова природа, стадія провадження, на якій вони були допущені і на якій можуть бути виправлені, з огляду на постановлені в цій справі рішення та процесуальні повноваження Великої Палати дають підстави вважати, що в основі визнаних міжнародною судовою установою порушень конвенційних прав заявників лежать суттєві процедурні помилки, які ставлять під сумнів результати судового провадження, а їх виправлення можливе шляхом застосування такого заходу індивідуального характеру, як повторний апеляційний перегляд справи щодо заявників.
Але інші судді, як заведено формально зазначили про порушення, які ніби ні на що не вплинули і тому нічого не потрібно переглядати не дивлячись на прямі вказівки ЄСПЛ.
Справа № 712/4126/22
Велика палата зробила наступні висновки:
174. Витрати, пов’язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 132, КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України).
175. Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.
176. У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 101 КАС України, стаття 98 ГПК України, стаття 102 ЦПК України).
177. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта – до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов’язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
178. Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.
179. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов’язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
180. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.
Справа № 918/119/21
Судді Великої палати проігнорували відсутнє право прокурора на звернення до суду з цим позовом та не врахували обов’язки Держгеокадастру встановлені Законом, на що звернули увагу інші судді у окремій думці. Крім того, задля задоволення прокурора навіть відступили від сталої судової практики та правових позицій. Справа Князєва та відсутність підозр іншим суддям дає свої результати, як на мене. Велика палата зазначила:
Тож закон передбачає можливість заміни в договорі оренди землі як орендодавця, так і орендаря, що спрямовано на збереження попередніх існуючих орендних відносин, зокрема, при реорганізації орендаря. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпунктах 6.23, 6.25-6.27 постанови від 08.09.2020 у справі № 920/418/19.
Водночас нормою частини першої статті 8-1 Закону № 161-XIV установлено, що право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім передбачених частиною другою цієї статті випадків.
У контексті спірних правовідносин, які стосуються відчуження орендарем виділеній з нього юридичній особі права оренди земельної ділянки державної власності, норми статті 8-1 Закону № 161-XIV (що встановлюють спеціальні обмеження для відчуження орендарем права оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності) є спеціальними щодо загальної норми частини четвертої статті 32 цього Закону про те, що реорганізація юридичної особи – орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору.
Отже, внаслідок передачі Кооперативом Товариству права оренди земельної ділянки за розподільчим балансом (активу, що формує вступний баланс) фактично відбулось відчуження цього права, тоді як нормою частини першої статті 8-1 Закону № 161-XIV прямо заборонено орендарю на власний розсуд здійснювати розпорядження правом оренди земельної ділянки державної власності. Суди першої та апеляційної інстанцій не установили обставин щодо передачі Кооперативом права оренди земельної ділянки Товариству на певний строк або інших обставин, які б виключали висновок, що внаслідок передачі цього права Товариству за розподільчим балансом мало місце його відчуження.
Справа № 420/2411/19
Це рішення дуже цікаво кількістю суддів що написали окремі думки починаючи з не дослідження всіх доказів і закінчуючи висновками про відсутність підстав для застосування тримісячного строку очікування добровільного виконання при нарахуванні інфляційних втрат. Сама Велика палата зробила наступні висновки:
125. Спір з приводу зобов’язання зі сплати інфляційних та річних процентів, який є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю, підлягає розгляду в тому судочинстві, що і попередньо розглянутий спір за основним зобов’язанням.
126. У разі неналежного виконання (прострочення) державою підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням її грошового зобов’язання перед кредитором, до правовідносин щодо прострочення виконання грошового зобов’язання застосовуються вимоги частини другої статті 625 ЦК України.
127. Закон № 4901-VI не обмежує поширення дії статті 625 ЦК України на правовідносини щодо прострочення виконання державою-боржником її грошового зобов’язання, підтвердженого (визначеного, конкретизованого) у грошовому еквіваленті судовим рішенням, зокрема не обмежує можливості стягнення інфляційних втрат, які є об’єктивним явищем і не залежать від волі кредитора чи боржника. Крім того, у статті 625 ЦК України немає застережень про те, що її приписи застосовуються лише до тих відносин, які не врегульовані іншими нормативно-правовими актами.
128. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI). З огляду на цей припис прострочення держави-боржника настає за сукупності таких юридичних фактів: 1) стягувач подав до органу ДКС України заяву про виконання рішення суду про стягнення з держави коштів разом із документами та відомостями, необхідними для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; 2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України. Тому припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов’язання боржником (зокрема, державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов’язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред’явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.
Справа № 206/4841/20
Велика палата в чергове підтвердила, що не модна переуступати борги за іпотечними договорами фізичним особам. Суд зробив наступний висновок:
6.26. Велика Палата Верховного Суду вкотре наголошує на сформульованій правовій позиції, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов’язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб’єкт, а саме кредитор – банк або інша фінансова установа.
6.27. Це ж саме стосується переуступки права іпотеки, у тому випадку, коли вона забезпечує виконання кредитних зобов’язань.
6.28. У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) Велика Палата Верховного Суду також висловилась, щодо можливості відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ, але й фізичних осіб лише за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації.
Постанова ВП ВС про порядок оскарження звільнення з військової служби першого заступника голови СЗР
Справа № 640/22970/19
Чергова постанова яка демонструє повне нерозуміння випадкових людей у питаннях військового права. Для цього і потрібно відновлювати військову юстицію, яка була незаконно розформована.
Судді не змогли встановити ні строку дії контракту, ні підстав за якими військового може бути звільнено. Направлення справи на новий розгляд фактично просто знімає відповідальність з усіх сторін і призводить до штучного затягування розгляду справи.
Справа № 757/3572/17-ц
Ще один дембельський акорд поплічника Князєва та володаря нагороди Золота малина, бульварного письменника з дуже низьким рівнем навіть теоретичних знань, на мою думку.
Велика палата хоча і зробила висновок в очевидних речах, але знову допомогла, ймовірно за дуже не погану винагороду, недобросовісним банкірам уникнути відповідальності за неповернення вкладу.
Суд зазначив:
36. Запровадження в банку тимчасової адміністрації та початок процедури його ліквідації не забороняють задовольнити позов до такого банку про стягнення з нього коштів на користь вкладника у спорі щодо виконання зобов’язань за договором банківського вкладу, строк якого закінчився до введення в банку тимчасової адміністрації. Рішення суду про стягнення з неплатоспроможного банку заборгованості за договором банківського вкладу фактично підтверджує право вкладника на відповідну суму. А будь-які виплати мають здійснюватися у порядку, визначеному Законом № 4452-VI (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункти 28, 43; № у ЄДРСР 96890711)).
37. Беручи до уваги вказаний висновок, Велика Палата Верховного Суду вважає, що за змістом пункту 1 частини п’ятої та пункту 1 частини шостої статті 36 Закону № 4452-VI суд може задовольнити вимоги про стягнення пені згідно з частиною п’ятою статті 10 Закону № 1023-XII, а також трьох процентів річних й інфляційних втрат згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, нарахованих за період до запровадження тимчасової адміністрації у банку, якщо строк договору банківського вкладу закінчився до її запровадження.
Справа № 906/308/20
Велика палата зазначила:
58. При цьому немає жодного розумного пояснення, чому фізична особа – відповідач, оскаржуючи судові рішення в апеляційному або касаційному порядку, не може бути звільнена від сплати судового збору за умови, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу відповідача – фізичної особи за попередній календарний рік, у той час як позивач за таких самих умов може бути звільнений від сплати судового збору як при поданні позовної заяви, так і при подальшому оскарженні судових рішень в апеляційному та касаційному порядку.
59. За описаних вище обставин відповідач з огляду на свій майновий стан буде поставлений у завідомо нерівне відносно позивача становище. Відповідач фактично буде позбавлений права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Разом із цим як Конституція України (пункт 8 частини другої статті 129), так і ГПК України (пункти 2, 8, 9 частини третьої статті 2, частина перша статті 7) закріплюють принцип рівності сторін, зокрема і в контексті необхідності врахування майнового становища як позивача, так і відповідача.
60. Незастосування до фізичної особи положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» з тих підстав, що така особа є відповідачем, може порушити право особи на справедливий суд (стаття 6 Конвенції). Зазначене також не відповідає ряду конституційних засад та основних засад господарського процесу: принципам рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення (пункти 1, 8 частини другої статті 129 Конституції України); рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках (пункти 2, 8, 9 частини третьої статті 2 ГПК України).
61. Отже, положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до відповідача – фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд судової практики Верховного Суду підготовлено за результатами проведеного узагальнення судової практики касаційної інстанції на виконання підпункту 3.3.1.3.1 п. 3.3.1.3 очікуваного стратегічного результату проблеми 3.3.1 підрозділу 3.3 «Кримінальна відповідальність» розд. 3 «Забезпечення невідворотності відповідальності за корупцію» Державної антикорупційної програми на 2023–2025 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2023 року № 220.
Огляд актуальної судової практики КГС-ВС за жовтень 2023 року
✅Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки про:
▪️ наслідки розгляду позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки боржника, який перебуває у процедурі банкрутства;
▪️ залучення нових (поточних) кредиторів при внесенні змін до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
▪️ розмір грошових вимог кредитора до майнового поручителя, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та про врахування курсової різниці під час розгляду таких кредиторських вимог.
✅У постановах у справах щодо корпоративних спорів та корпоративних прав містяться висновки щодо:
▪️ визначення суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи у спорі про визнання учасником юридичної особи, який вибув, укладених нею договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними з підстав порушення його корпоративних прав;
▪️ відсутності підстав для зобов’язання ТОВ надати документи, що виходять за межі обсягу аудиторської перевірки, а також електронні бази даних ТОВ, які не є документами;
▪️ недопустимості вжиття судом такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії рішення загальних зборів ОСББ, що не передбачений ні ст. 137 ГПК України, ні іншими законами України або міжнародними договорами.
✅У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності викладено правові висновки про:
▪️ правомірність реалізації передбаченого договором оренди земельної ділянки права орендодавця на його розірвання в односторонньому порядку з підстав використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням;
▪️ особливості розгляду спорів про приватизацію об’єктів державної власності шляхом їх викупу орендарем;
▪️ право власності співвласників багатоквартирного житлового будинку на контейнерний майданчик, який побудований біля цього будинку та необхідний для задоволення побутових потреб його співвласників.
✅У постановах у справах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, наведено правові висновки щодо:
▪️ правомірності застосування заборони здійснення банками валютних операцій, учасниками яких є суб’єкти з місцезнаходженням у рф або в рб, до операцій із зарахування коштів, що надійшли від таких суб’єктів на поточний рахунок клієнта в Україні як платіж за договором оренди. Відсутність у цьому разі порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
▪️ мети неустойки, яка полягає в стимулюванні боржника та не покликана на отримання кредитором невиправданих прибутків внаслідок стягнення штрафних санкцій.
Справа № 766/2398/23
Це наша справа. ТЦК та СП, впевнившись у своїй безкарності Закон виконувати не збираються. Суд зазначив:
З оскаржуваної постанови вбачається, що її складено за відсутності ОСОБА1 . Відомостей, яким чином позивача було повідомлено про дату і місце розгляду адміністративної справи, та якими доказами це підтверджено, у постанові не зазначено. Отже особі, що притягується до адміністративної відповідальності, не було повідомлено про дату і місце розгляду адміністративної справи, не було роз’яснено її права та обов’язки, у тому числі право на захист, не надано можливості заявити клопотання та надати пояснення, що є грубим порушенням вимог закону.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, відповідач, як суб’єкт владних повноважень, в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача, однак належних доказів, що позивач порушив правила військового обліку, зокрема доказів, які б спростували вищезазначені доводи позивача, чи вказували б на правомірність рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності суду не надано.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
