Наратив «зовнішнє управління» та що не так з незалежністю судової гілки влади

Наратив «зовнішнє управління» та що не так з незалежністю судової гілки влади

Всі вже звикли, що як тільки мова заходить про зовнішнє управління, підіймається шалений ґвалт та вереск серед професійних громадських активістів, що це наративи з маскви й всі хто про це говорять чи навіть думають – агенти кремля.

Те що агенти, сумніву немає, а от чи кремля агенти, тут виникають певні складнощі зі сприйняттям реальності. Чуємо одне, а бачимо зовсім інше.

Візьмімо за приклад судову владу і те саме набридле професійним громадським активістам твердження про зовнішнє управління.

Те що судова влада, завдяки судовій реформі, стала незалежна, сумнівів немає, єдине, що у сприйнятті цього слова немає нічого спільного з незалежністю в розумінні — можливості приймати самостійні рішення, які підкоряються власним бажанням та інтересам і не потребують зовнішніх вказівок та наказів.

Після судової реформи 2016 року від судової влади просто нічого не залежить. Саме так виглядає незалежність зараз, на моє переконання. Це намагався зробити Кучма, це намагався зробити Ющенко, це намагався зробити Янукович і от це реально зробили наші іноземні партнери при Порошенко й продовжують робити далі, на мою думку.

І так повертаємося до зовнішнього управління на декількох прикладах.

Етична рада — утворюється з метою сприяння органам, що обирають (призначають) членів Вищої ради правосуддя (далі — ВРП), у встановленні відповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності.

Рішення Етичної ради ухвалюється більшістю голосів від присутніх членів Етичної ради, за умови що воно підтримано двома голосами членів Етичної ради, запропонованих міжнародними та іноземними організаціями.

У разі однакової кількості голосів “за” і “проти” проводиться повторне голосування.

У разі однакової кількості голосів “за” і “проти” під час повторного голосування голоси членів Етичної ради, з яких принаймні двоє запропоновані міжнародними та іноземними організаціями, є вирішальними.

Останнє було доповнено вже при Зеленському.

Тільки після позитивної рекомендації Етичної ради кандидат на посаду члена ВРП має право бути обраним інакше його кандидатуру не розглядають.

Тобто іноземці фактично диктують кого призначити членами ВРП.

Для тих хто не знає, ВРП що це таке, розповідаю — за Законом це колегіальний, незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Конкурсна комісія з добору кандидатів на посади членів ВККСУ. Тут та сама ситуація. Вирішальне слово за іноземцями.

Фактично іноземці формують не тільки склад Вищої ради правосуддя, а й склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Громадська рада доброчесності — утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.

Члени Громадської ради доброчесності призначаються зборами представників громадських об’єднань. Для участі у зборах громадські об’єднання у п’ятнадцятиденний строк з дня оприлюднення оголошення про скликання зборів представників громадських об’єднань подають зокрема рекомендаційний лист від міжнародної організації з бездоганною репутацією про успішний досвід співпраці або від виконавця проекту міжнародної технічної допомоги.

Тобто потрапити туди можуть тільки громадські організації, що отримують гранти від іноземних урядів.

Що в сухому залишку:

  1. Члени ВРП можуть бути призначені тільки після погодження іноземцями, при цьому ОЗУ Великої палати незаконно зареєстрованого Верховного суду (не України) (далі – ОЗУ ВП ВС) заборонило оскаржувати рішення іноземців в будь-яких судах України.
  2. Члени ВККСУ можуть бути призначені тільки після погодження іноземцями.
  3. Члени ГРД можуть бути обрані тільки ГО які фінансуються іноземцями.

Хто серед цього знайде суверенітет та незалежність України? Питання риторичне.

А тепер не риторичні питання:

Чи є українські судді, призначення та діяльність яких  повністю контролюються іноземцями незалежними та здатними приймати рішення в інтересах України та українців, а не іноземців? Моя відповідь – здатні, але наслідки таких рішень для таких суддів дуже невтішні.

Чи будуть судді незаконно зареєстрованого Верховного суду (не України), що отримують заробітні плати від 200 000 грн до 800 000 грн на місяць і подальше довічне грошове утримання (аналог пенсії) від 120 000 грн до 400 000 грн на місяць незалежними? Моя відповідь – однозначно та категорично – ні.

Чи здатна ОЗУ ВП ВС, 14 суддів з якої замішані за повідомленням НАБУ в отриманні хабарів, за ухвалення рішень і при цьому жоден з яких не отримав підозру, бути незалежним? Моя відповідь – ні.

І тепер на останок. Чи є це все зовнішнім управлінням формування та контролю за судовою гілкою влади? Моя відповідь – так.

Це моя думка. Кожен прочитав це, може зробити власний висновок тепер щодо зовнішнього управління й побудованої «незалежності» судової гілки влади.

Під силу кожному змінити світ на краще. Вірю у ЗСУ, незалежний суд України та перемогу України.

Ростислав Кравець

Адвокат, голова АО Кравець і партнери, голова профспілки Українська незалежна фундація правників

 

Оставьте комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Прокрутить вверх

Заказ обратного звонка