15 травня близько сотні людей з різних областей, які мають валютні кредити у фінустановах, протестували біля Нацбанку в Києві. Вимагали дозволити погашати борги гривнями за курсом на момент укладення договорів.
– 2008 року, коли курс був 4,7, син узяв іпотечний кредит на 24 тисячі доларів, — розповідає 57-річна киянка Наталія Щеголєва. — В банку нас красиво обслужили у відділі “Ві ай пі”. Переконали, що краще позичати у валюті, бо відсоток нижчий. Коли долар підскочив, син залишився без роботи. Я на той час працювала в будівельній галузі — будівництво припинилося. Зрозуміли, що не потягнемо кредит. Але будинок був зведений. Треба платити за комунальні послуги, робити ремонт у квартирі. Вже виплатили більше 320 тисяч гривень, винні ще 15 тисяч доларів. Через фінансові труднощі, пов’язані з цією квартирою, розпався шлюб мого сина. Потім мені довелося розлучитися. Чоловік був поручителем по кредиту. Довелося продати гараж, машину, щоб погасити мінімальну частину боргу. Зараз щомісяця платимо 430 доларів. Те помешкання здаємо в оренду. Але грошей не вистачає. Син орендує “гостинку”. Я — пенсіонер. Через постійні нерви захворіла на цукровий діабет. Ми готові платити навіть по курсу 8 гривень за долар, але ж не по 12. Для нас це — повне розорення.
На вулиці дощить. Люди без парасольок, тримають плакати з написами “Діти голодні — годую банк”, “Взяв по 5,5 — і поверну по 5,5”.
48-річна Людмила Васько із Сумщини розповідає, що її син 2008-го року взяв іпотечний кредит на $96 тис.
— Влаштувався в Києві на гарну роботу, одружився, народилася дитина. Син із невісткою знімали квартиру за 500 доларів. Ми пощитали, шо такі гроші вони могли б платить за свою квартиру. Я була поручителем. Банк підняв відсоткову ставку з 11,5 до 11,8 без мого дозволу. Зверталася у прокуратуру, отримала відписки. Ми ще винні банку 79 тисяч. Син тепер получає вдвічі меншу зарплату — 4 тисячі гривень. Уся родина працює на кредит, переплачуємо великі суми. За теперішнім курсом винні 2 мільйони з лишнім. Проста людина цього виплатити не може.
Підприємець 39-річний Анатолій Соловенчук із Ковеля Волинської області 2007-го позичав $50 тис. під 13,5% річних для бізнесу. Два місяці тому перестав сплачувати відсотки:
— Не люблю, коли мене обдирають. Я й так переплатив банку 127 тисяч гривень. Пропонують кредитні канікули. А якщо долар ще вдвічі підскочить? Знайомий із Ковеля повісився, бо не міг виплатити кредит. Йому було 20 років.
До мітингарів виходить радник голови Нацбанку Андрій Дубас. Каже, голова НБУ Степан Кубів поїхав до Польщі у відрядження.
— Створюємо орган, який співпрацюватиме з Нацбанком. Першим питанням, яким має зайнятися цей орган, — розробити положення про мораторій на вилучення майна, — говорить Дубас у гучномовець.
Люди його освистують.
— Нам рішення потрібні, а ви органи створюєте! — чути з натовпу.
Гучномовець бере нардеп Микола Рудьковський. Обіцяє розробити законопроект, за яким валютні кредити переводитимуть в гривневі за курсом 5,5 грн/$. Натовп освистує і його.
— Пропозиція політиків щодо переведення валютних кредитів у гривневі по курсу 5,5 — це популізм. Грають на почуттях людей. Реально встановити курс, який був на початок року — 8 гривень. Але найкраще — перейняти закордонний досвід: створити інститут банкрутства фізичних осіб. Коли суд оголошує людину банкрутом, протягом п’яти років вона не матиме права займатися бізнесом, купувати нерухомість чи авто. Також прописати норму, за якою банк не має права відбирати єдину нерухомість. Обмежити розмір штрафів. Бо нині вони становлять один процент від суми заборгованості. Тобто 365 відсотків річних. У судових справах, в яких ми беремо участь, є абсурдні випадки, коли банк стягує 200 тисяч гривень за кредитом і 3 мільйони пені, — пропонує адвокат Ростислав Кравець.
Асоціація банків України пропонує розділити збитки від курсових різниць між трьома сторонами: державою в особі уряду та Нацбанку, банками й позичальниками.
Оксана ХУДОЯР, Gazeta.ua
