Министерство экономического развития и торговли предлагает разрешить кредитору получать права на имущество заемщика в качестве гарантии возврата средств. Для этого нужно законодательно закрепить право доверительной собственности.
Соответствующие предложения содержатся в законопроекте об улучшении инвестиционного климата в Украине, размещенном для обсуждения на сайте Минэкономразвития. Насколько понятно из текста законопроекта, с момента установления доверительной собственности заемщик свое право собственности теряет. А после возврата кредитных средств права собственности заемщика возобновляются снова.
Эту инициативу Минэкономразвития в эфире радиостанции Голос Столицы проанализировал старший партнер адвокатской компании «Кравец и партнеры» Ростислав Кравец.
Як виглядають запропоновані зміни – цивілізовано, нецивілізовано? Розкажіть юридичну точку зору.
— Насправді ситуація досить печальна в Україні з законодавчою ініціативою, тим більше, ми розуміємо, що пан Кубів у нас — це колишній банкір, який, до речі, роздав 100 мільярдів рефінансування, і так за це відповідальності не поніс. Що стосується — цивілізований чи нецивілізований інструмент… в тому випадку і ситуації, в якому викладені ці пропозиції, тим більше, на сьогоднішній час з тими відсотковими ставками, з тим, як фактично у нас всі позичальники позбавлені права якогось захисту від держави, а також можливих зловживань кредиторів, чим вони користуються постійно, ця ініціатива, я вважаю, передчасною і така, яка не може бути прийнята парламентом. Зокрема, з моменту оформлення довірчої власності власник цього майна втрачає право на це майно, тим більше, хоча законопроектом і передбачено, що кредитор може планувати інші, так би мовити, інструменти для забезпечення повернення кредиту, однак умови кредитування від цього можуть змінюватись. Тобто, наприклад, якщо кредитор пропонує в іпотеку просто класична іпотека, наприклад, становить 150% річних, а якщо довірча власність, то, наприклад, там 30% річних, що не є, знову ж таки, ринковою ситуацією в усьому світі.
Тому, в першу чергу, потрібно все ж таки вирішити два питання для того, щоб запустити цей закон: це відповідальність безпосередньо кредиторів і, по-друге, це зменшення відсоткових ставок і фактично стабілізація економіки України. Бо з огляду на те, що у нас нардепи можуть за півдня до настання нового року змінювати законодавчу базу, вносити зміни в законодавство, які фактично підривають роботу будь-якого підприємства, то це право довірчої власності є повністю необґрунтованим в українських реаліях. Крім того, хочеться звернути увагу, що до цього часу не вирішене питання відповідальності тих же кредиторів перед… якщо ми візьмемо банки, які виступають кредиторами, наприклад, за повернення депозитів, я б двома руками був за, якщо б всі співробітники банків, акціонери, топ-менеджмент передавали у власність мені як вкладнику банку своє майно, і у разі неповернення депозиту я міг би право звернути стягнення на це майно.
Також хочу звернути увагу, що, з огляду на те, що це готували, мабуть, банкіри, які не досить опікуються правами позичальників, правами боржників, то навіть такі невеличкі моменти, коли я знайомився, привернули увагу. Зокрема, наприклад, питання що стосується, у разі, якщо майно продається за ціною, яка значно вища цього боргу, то, звичайно, законодавством передбачено, що кредитор повинен надати минулому власнику відповідний звіт, за скільки було продано майно, однак не встановлений час, за який він повинен надати цей звіт. Це може бути за рік, через два, через сто років надати цей звіт. Тому насправді цей законопроект виглядає досить однобоко і, на мій погляд, як я вже зазначав, на сьогоднішній день його не можна запропонувати і вводити в законодавче поле в Україні.
На сьогоднішній день існує розуміння того, який правовий захист у країні має позичальник і кредитор? Чим можуть захищатись вони?
— Із 2009 року, я нарахував, було внесено близько 20 змін до законодавства стосовно захисту прав кредиторів і жодного — стосовно захисту прав боржників чи вкладників наших банків. Зокрема, в минулому році було затврджено закон окремий про споживчі кредитування. Фактично під виглядом того, щоб покращити права і захист прав вкладників вони були повністю і позичальників кредитних установ, вони були повністю знищені. Була прибрана із законодавства відповідальність банків за неправдиву інформацію, за порушення умов договорів і таке інше. Тому насправді на сьогоднішній день права кредиторів у нас захищені. До того ж не потрібно забувати, що група нардепів внесли відповідні пропозиції стосовно нового Кодексу про банкрутство, де вводиться процедура банкрутства фізичної особи, про яку вже говорять, на моїй пам’яті, вже десятий рік. Мова йде про банкрутство фізичної особи, однак вона так і не запущена. Я знайомився з цим законопроектом, він також досить однобокий і на користь, знову ж таки, кредиторів, а не позичальників і клієнтів тих же фінансових установ або боржників тих же фінансових компаній. Тому насправді на сьогоднішній день, як я вже зазначав, в українському законодавстві існує досить великий перекіс на користь кредиторів, які можуть безкарно порушувати законодавство і фактично не нести відповідальність за свої дії.
Світова практика щось говорить про цю ініціативу?
— Так, звичайно, це можливо, однак, я вважаю, що тут не можна орієнтуватись на світову практику, тому що в світовій практиці немає ставок — 30%, в світовій практиці немає цього безкарного порушення умов законодавства, які у нас постійно допускають ті ж банки, в першу чергу. У світовій практиці за введення в оману позичальників — досить сурова відповідальність, яка в Україні фактично вже з минулого року була за допомогою НБУ виведена з українського законодавчого поля. Тому насправді говорити, що це добре, це, дійсно, добре, однак на це добре треба дивитись комплексно. У разі якщо не буде цих противаг стосовно того, щоб кредитори не зловживали правами, то ця ініціатива досить негативно скажеться на економіці країни.
