Відповідальність за корупцію в законодавстві України

Випадки корупційних злочинів завжди викликають резонанс серед спільноти, адже гостра реакція та засудження теж в своєму роді є засобом боротьби народу з цією проблемою, яку протягом історії людства намагається побороти увесь світ.

Термін «корупція» має латинське походження та являє собою негативне суспільне явище, що знаходить свій прояв у злочинному використанні службовими особами, громадськими і політичними діячами їх посадових можливостей для особистого неправомірного збагачення. Організація «Transparency International» щорічно публікує рейтинг “Індекс сприйняття корупції”, в якому 180 держав отримують відповідні бали які ґрунтуються на оцінках підприємців та аналітиків. Відповідно до рейтингу за 2022 рік, Україна посіла 116-те місце, ставши однією з небагатьох країн, яким вдалось покращити свої показники відносно попередніх років. Наприклад, у 2021 році ми посідали 122-ге місце, а у 2013 році, який передував прийняттю Закону України «Про запобігання корупції», ми посідали 144-те місце. Це свідчить про позитивну динаміку в результатах роботи державних органів, метою яких є боротьба з корупційними злочинами. Хто ж в Україні займається даною сферою злочинів та яка відповідальність визначена діючим законодавством? Розберемось детально.

Отже, в нашій державі діючим є Закон України «Про запобігання корупції» прийнятий у 2014 році, метою якого є вдосконалення протидії корупції до рівня провідних європейських держав. Закон перш за все чітко розмежовує та систематизує поняття, які пов’язані з цим видом злочинів, зокрема поняття «корупційне правопорушення» та правопорушення, пов’язане з корупцією. Так, згідно із частини 1 статті 1 цього Закону, корупційне правопорушення – це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, які перелічені  у 3-й статті цього Закону, за яке встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. В свою чергу, правопорушення, пов’язане з корупцією – це діяння, що не містить ознак корупції, однак порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження. Положеннями частини 1 статті 65 Закону України “Про запобігання корупції” встановлено, що за вчинення корупційних або пов’язаних із корупцією правопорушень особи, зазначені в ч. 1 ст. 3 цього Закону, підлягають притягненню до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності. Вбачається, що основними відмінностями між цими двома поняттями є наявність саме ознак корупції, а також те, що за вчинення корупційного правопорушення не може наставати адміністративна відповідальність.

Тепер більш детально розглянемо кожну з них.

В суспільстві прийнято вважати, що кримінальна відповідальність завжди є найбільш жорсткою, та відповідно, ефективною. Чи дійсно це так?

Згідно до Кримінального кодексу України, до корупційних кримінальних правопорушень можна віднести передбачені статтями:

• 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем),
• 262 (викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем),
• 308 (викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем),
• 312 (викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем),
• 313 (викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням),
• 320(порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів),
• 357 (викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження),
• 410 (викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем),
• 210(нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням),
• 354 (підкуп працівника підприємства, установи чи організації),
• 364 (зловживання владою або службовим становищем),
• 364-1 (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми),
• 365-2 (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги),
• 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою),
• 368-3 (підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми),
• 368-4 (підкуп особи, яка надає публічні послуги),
• 368-5 (незаконне збагачення),
• 369 (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі),
• 369-2 (зловживання впливом).

Слід зазначити, що відповідальність за вказаними статтями буде наставати у випадку, якщо в сукупності порушено вимоги Закону України «Про запобігання корупції» та містяться ознаки складу кримінального правопорушення, визначених особливою частиною Кримінального кодексу України. Покарання, передбачене санкціями вказаних статтей є достатньо обширним. Найменш тяжким є накладання штрафу, а за найбільш тяжкі випадки передбачено позбавлення волі строком до 15 років. В тому числі, для посадових осіб передбачено позбавлення займаної посади.

Адміністративна відповідальність, як було зазначено вище, не може наставати за вчинення корупційного правопорушення, а тому цей перелік стосується лише правопорушень, пов’язаних з корупцією. В Кодексі України про адміністративні правопорушення корупційні правопорушення виділені в окрему главу (13-А), зокрема:

• 172⁴(порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності), 
• 172⁵(порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків), 
• 172⁶(порушення вимог фінансового контролю), 
• 172⁷(порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів), 
• 172⁸(незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень), 
• 172^8-1(порушення встановлених законом обмежень після припинення повноважень члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), 
• 172⁹(невжиття заходів щодо протидії корупції) 
• 172^9-1(порушення заборони розміщення ставок на спорт, пов’язаних із маніпулюванням офіційним спортивним змаганням), 
• 172^9-2(порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля).

За кожне з цих правопорушень санкціями перерахованих статтей передбачене покарання у вигляді адміністративного стягнення (штрафу), мінімальний розмір якого варіюється від 50 до 2500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян,  додатковий вид адміністративного стягнення у вигляді конфіскації коштів, які були одержані внаслідок скоєного правопорушення, та/або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 1 рік.

На відміну від інших видів відповідальності, рішення про притягнення до дисциплінарної приймається не судом, а наказом керівника установи чи підприємства, в підпорядкуванні якого перебуває службова особа та де мало місце відповідне правопорушення. У зв’язку з відсутність єдиного нормативного акту, який би регулював настання дисциплінарної відповідальності, у нашій державі такими є Кодекс законів про працю України, дисциплінарні статути, положення, закони для відповідних категорій службових осіб тощо.

До видів правопорушень, за які особу може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності можна віднести передбачені Закону України “Про запобігання корупції” статті:

• 22 (обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища),
• 23 (обмеження щодо одержання подарунків),
• 25 (обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності),
• 26 (обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування),
• 27 (обмеження спільної роботи близьких осіб),
• 28 (запобігання та врегулювання конфлікту інтересів).

Щодо видів дисциплінарної відповідальності, вищезгаданим Кодексом передбачено застосування до працівника за порушення трудової дисципліни такого заходу стягнення, як догана або звільнення.

І на кінець, діючим законодавством України також передбачено застосування цивільно-правової відповідальності, яка настає виключно у випадках, коли відповідні правопорушення, як наслідок мають негативні наслідки у вигляді завданої матеріальної та/або моральної шкоди.

Підсумовуючи вищевикладене, прийняття у 2014 році Закону України «Про запобігання корупції» можна розцінювати як відправну точку на шляху до подолання проблем з корупцією. Очевидно, що повністю позбавити державу корупції є чимось фантастичним, адже навіть аналізуючи системи протидії у найбільш провідних державах світу, неможливо виокремити універсальний  ідеально-діючий механізм. Однак, вектор, який було обрано під час прийняття вказаного закону задав вищезгадану мною позитивну динаміку в цьому напрямку, з моменту створення Національного агентства з питань запобігання корупції, метою діяльності якого є забезпечення формування та реалізації державної антикорупційної політики. Вдосконалення відповідальності є надважливим фактором для боротьби з корупцією та запобіганню її проявів у майбутньому.

Владислав Сітайло, юрис

Адвокатське об’єднання «Кравець і партнери»