РОБОЧІЙ ЧАС
Робочий час – це час, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку і умов трудового договору повинен виконувати трудові обов’язки.
Роботодавець зобов’язаний вести облік робочого часу з метою одержання даних про фактично відпрацьований час кожним працівником підприємства, установи чи організації. Облік робочого часу здійснюється задля визначення питання оплати праці, зміцнення трудової дисципліни тощо.
Питання нормальної, скороченої тривалості, обмеження робіт понад встановлену тривалість робочого часу, врегульовані у Главі IV Кодексу законів про працю України (далі — КЗПП). Зокрема, в ч. 1 ст. 50 КЗПП зазначено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
ОБМЕЖЕННЯ РОБОТИ ПОНАД ВСТАНОВЛЕНУ ТРИВАЛІСТЬ РОБОЧОГО ЧАСУ
Законодавством також передбачена робота поза межами робочого часу. Вона може провадитися з ініціативи як працівника, так і роботодавця.
При цьому, важливо зазначити, що статтею 64 КЗпП сформульоване імперативне правило про заборону проведення надурочної роботи без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
Крім того, Пленум Верховного Суду України своєю Постановою «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 р. № 13 рекомендує при виникненні спорів про оплату праці в надурочний час мати на увазі, що в разі проведення надурочних робіт за розпорядженням або з відома роботодавця години роботи понад нормальну тривалість робочого дня, а в разі підсумованого обліку робочого часу – понад установлений робочий час в обліковому періоді оплачуються при погодинній системі оплати праці – у подвійному розмірі годинної ставки, а при відрядній системі – шляхом доплати 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою і в тому разі, коли ці роботи було виконано без додержання умов і порядку залучення до них.
Роботодавець може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством. В ч. 3 ст. 62 зазначено наступне:
Власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може застосовувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках:
1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
2) при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв’язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;
3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;
4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;
5) для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов’язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.
З метою захисту інтересів робітників та недопущення зловживань зі сторони роботодавців, ст. 63 КЗПП забороняє залучення до надурочних робіт:
1) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
2) осіб, молодших вісімнадцяти років;
3) працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять.
Законодавством можуть бути передбачені і інші категорії працівників, що їх забороняється залучати до надурочних робіт.
Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою.
Залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.
На додаток, варто зазначити, що згідно чинного законодавства, надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Крім того, роботодавець зобов’язаний вести облік надурочних робіт кожного працівника.
ОПЛАТА ПРАЦІ В НАДУРОЧНИЙ ЧАС
В ст. 106 КЗЗП зазначено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, — за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою ст. 106 КЗПП.
При цьому слід зважати на те, що, як зазначено у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 р. № 13, робота працівника з неповним робочим днем понад передбачений трудовим договором час, але в межах установленої законодавством тривалості повного робочого дня не вважається надурочною і має оплачуватися в одинарному розмірі. Так само не є надурочною робота працівника з ненормованим робочим днем понад установлену норму робочого часу (крім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, що не входила до кола його обов’язків та крім випадків, коли їх надурочна робота чітко відокремлена від епізодичного виконання трудових завдань після закінчення робочого часу, який компенсується наданням додаткової відпустки).
Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.
ВИСНОВКИ
Отже, можливість та умови роботи поза межами робочого часу регламентуються трудовим законодавством України. Це робиться в основній мірі для того, щоби нівелювати можливість роботодавця зловживати правом використання найманої праці, таким чином, захищаючи права та інтереси найманих працівників. Робота понад нормальну тривалість робочого часу оплачується у подвійному розмірі. За порушення умов залучення до надурочних робіт, чи умов оплати таких робіт зі сторони роботодавця передбачена відповідальність, що дозволяє робітнику звертатися до суду за захистом своїх прав у разі порушення таких умов.
Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII
«Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті» (ст. 50).
«Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61).
Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині третій цієї статті.
Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках:
1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
2) при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв’язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;
3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;
4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;
5) для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов’язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником» (ст. 62).
«До надурочних робіт (стаття 62) забороняється залучати:
1) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (стаття 176);
2) осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192);
3) працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять (стаття 220).
Законодавством можуть бути передбачені і інші категорії працівників, що їх забороняється залучати до надурочних робіт.
Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою (стаття 177).
Залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (стаття 172)» (ст. 63).
«Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.
Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника» (ст. 65).
«За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.
За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, — за всі відпрацьовані надурочні години.
У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.
Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається» (ст. 106).
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13
«Робота працівника з неповним робочим днем понад передбачений трудовим договором час, але в межах установленої законодавством тривалості повного робочого дня не вважається надурочною і має оплачуватися в одинарному розмірі. Так само не є надурочною робота працівника з ненормованим робочим днем понад установлену норму робочого часу (крім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, що не входила до кола його обов’язків). Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається» (п. 16).
Чи може роботодавець застосовувати надурочні роботи при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу?
Відповідь: так
Чи може роботодавець застосовувати надурочні роботи до осіб, молодших вісімнадцяти років?
Відповідь: ні
Яка максимальна тривалість надурочних робіт на рік, згідно чинного законодавства України?
Відповідь: 120 годин на рік
Чи зобов’язаний роботодавець вести облік надурочних робіт працівників?
Відповідь: так
В якому розмірі оплачується робота в надурочний час?
Відповідь: в подвійному розмірі годинної ставки
Чи є надурочною робота працівника з ненормованим робочим днем понад установлену норму робочого часу?
Відповідь: ні
Чи можлива компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу?
Відповідь: ні
Бабенко Сергій, юрист Адвокатської компанії «Кравець і партнери»
