У кінці минулого року Міністерство доходів і зборів оприлюднило концепцію реформи декларування доходів громадян і закликало громадськість до її обговорення.
У відомстві наголосили, що це ще не готовий законопроект, а лише концептуальні засади, збудовані на основі світового досвіду.
Передусім варто підкреслити, що цей документне передбачає цілковитого переходу до загального декларування, хоча і збільшує кількість декларантів. До того ж запропонована концепція містить переважно узагальнені формулювання, без чітких правил.
Зараз громадяни України у деяких випадках також зобов’язані самостійно подавати декларацію. Зокрема, у разі отримання доходу, який не обкладався податком на дохід фізосіб (наприклад, нецільову благодійну допомогу чи інвестиційний прибуток), отримання доходу від фізосіб, які не мають статусу податкового агента або суб’єкта підприємництва (орендна плата за житло, спадщина) та іноземного доходу.
Декларацію повинні подавати і платники податків, які отримали кошти від кількох податкових агентів і сума доходу протягом року перевищила 120 мінімальних зарплат. Крім того, декларацію можуть подати фізособи, які мають право на податкову знижку, наприклад, на оплату за навчання.
Декларацію у вищезазначених випадках потрібно передати до податкових органів до 1 травня наступного за звітним року.
Нагадаємо, що дискусії довкола запровадження загального декларування точаться ще з літа 2012 року. Восени 2013 міністр доходів та зборів Олександр Клименко прогнозував, що ця практика в Україні може бути введена у 2014 році після вивчення світового досвіду. Нині у відомстві заявляють, що обов’язкове декларування запрацює не раніше 2016 року.
Декларування по-новому
Що пропонує Міндоходів у Концепції? По-перше, відповідно до документу, декларувати доходи доведеться не усім 44,5 млн фізичних осіб-платників податків, а лише тим, хто заробив протягом року більше 120 мінімальних, зарплат, тобто близько 156,1 тис грн (1 січня 2014 р.), або ж має фінансові зобов’язання на цю суму.
Також повинні подати декларацію громадяни, що володіють майном вартістю понад 1200 мінімальних заробітних плат – 1,56 млн грн.
Водночас у Концепції зауважується, що можна не декларувати майно, яке відповідає заданим критеріям, наприклад, квартиру площею до 120 кв м, будинок площею до 250 кв. м, транспортний засіб об’ємом двигуна 2500 куб см чи судно довжиною до 7,5 м та ін.
Без сумніву, важливим нововведенням є подання так званої “разової форми”, якою відомство пропонує “підвести риску під минулим і почати взаємовідносини із платниками з чистого аркуша”. Ця разова декларація, згідно із задумом Міндоходів, являтиме собою документ, де описуватиметься все майно фізособи, як в Україні, такі за кордоном.
По-суті, таким чином держава пропонує громадянам один раз показати свою власність без розкриття джерел походження.
“На мій погляд все це робиться для того, щоб без будь яких затрат легалізувати вкрадені бюджетні мільярди”, – зауважує старший партнер адвокатської компанії “Кравець і Партнери” Ростислав Кравець.
Додамо, що якщо відповідні податкові зміни буде введено у 2016 році, то разову форму потрібно подати до 1 травня 2017 року.
“Враховуючи той факт, що згідно з Концепцією вразі ненадання разової форми наявні на початок звітного періоду майно, кошти та фінансові зобов’язання не враховуються надалі при застосуванні методу зіставлення доходів і витрат в майбутніх періодах,необхідність подачі разової форми буде залежати від наявностіабо відсутності коштів і фінансових зобов’язань у конкретного громадянина на початок звітного періоду”, – пояснює партнер, керівник податкової практики компанії BakerTilly Рустам Вахітов.
Як відомо, зараз декларацію можна подавати трьома способами- особисто платником, чи наприклад, бухгалтером, або поштою, або в електронній формі за умови реєстрації електронного підпису.
Концепцією ж пропонується ввести обов’язкове електронне декларування для осіб із великими доходами чи високим рівнем майнових статків (більше 20 млн грн). При цьому податківці обіцяють стимулювати такий вид декларування шляхом впровадження додаткових електронних сервісів.
Але є не одне “але”
Загальне декларування доходів громадян – поширена практика у світі,яка застосовується в багатьох країнах, зокрема в Німеччині,Франції, Швеції, Фінляндії, Італії, Швейцарії, Чехії. США, Канаді, тобто на перший погляд запропоновані зміни є цілком логічним кроком у розвитку податкової системи країни.
Але якщо за кордоном громадянам та чиновниками притаманна висока податкова культура, то українські реалії можуть перетворить реформу на “дірку від бублика”.
По-перше, з риторики влади не зовсім зрозуміло, яка ж основна мета даної реформи. Але не важко здогадатися, що за намірами реформувати систему декларування доходів криється бажання адміністративними методами наповнити бюджет.
Пам’ятаємо, що восени минулого року Олександр Клименко заявив, що запровадження обов’язкового загального декларування дозволить залучити до бюджету додаткові кошти у розмірі 20-25 млрд грн.
Але навряд чи такі плани надихнуть українців повідомити владу про “зарплату в конвертах” чи інші доходи, які не декларувалися раніше. Як відомо, у 2012 р., фізособи подали лише 655 тис. декларацій, а це не більше 1,5% громадян.
Так, кількість декларацій, поданих особами, які отримували дохід з двох джерел, становила 19тис, з іноземних джерел, – тільки 5 тис., кількість декларацій по орендних доходах -всього 34тис.
“Однозначно можна сказати, що вихід на кінцеву суму займе досить довгий період, який вимірюється роками, і попервах ефект буде розмитий недоліками роботи системи в реальних умовах. За експертними підрахунками лише порядку 20% громадян не отримує “зарплату у конвертах”, – каже керівник департаменту ризик-менеджменту міжнародної юридичної фірми Integrites Євген Тимошенко.
Цілком зрозумілою метою реформи є і встановлення контролю за доходами та майновими статками громадян, що в принципі не приховується у тексті Концепції.
У документі Міндоходів, анонсує впровадження так званого автоматичного ризик орієнтованого відбору декларантів для перевірки, які, наприклад, не подали декларацію, не мали доходів протягом 3-5 років, доходи яких не відповідають майновому стану чи зобов’язанням.
Водночас нічого не сказано про механізми відбору таких декларантів.
“Парадокс українських реформ, спрямованих на зниження податкових ставок, полягає в паралельному підвищенні бюджетних планів, які змушують податкові органи використовувати найбільш радикальні методи збору запланований дохідної частини”, – підкреслює Вахітов.
Cумнівною є і сама ідея збільшення обсягів надходжень до бюджету, адже для виявлення потенційно прихованих статків необхідно співставляти доходи і витрати громадян, а отже декларувати витрати.
Наприклад, Податковий комітет Казахстану пропонує поетапний перехід на загальне декларування доходів, а декларування витрат Концепцією Міндоходів не передбачено. Та навіть якби така ініціатива і існувала, було б не так просто зафіксувати витрати у країні, де далеко не завжди можна отримати чек за ту чи іншу покупку.
“Це (збільшення надходжень до бюджету завдяки загальному декларуванню – ред.) вкрай малоефективний крок через високий рівень корупції у державі та самій податковій”, – відзначає Кравець.
З іншого боку збагатити казну за допомогою громадян теоретично можна буде завдяки системі штрафів за неподання декларацій чи виявлені розбіжностей між доходами чи витратами, невідповідностей у декларації громадянина та звіті податкового агента.
Та знову ж таки не зрозуміло, хто нестиме відповідальність у останньому випадку, теоретично той, хто допустив помилку. Але як довести відсутність вини, і чи не стане така ситуація приводом для корупційних зловживань з боку податкової?
Є питання і до частини Концепції, що стосується декларування майна. Не зрозуміло, хто і за якими критеріями здійснюватиме оцінку, і як відстежувати порушення на цьому етапі.
Концепція декларування доходів дозволяє за певних критеріїв не згадувати про активи, навіть якщо вони коштують мільйони.
Нагадаємо, що для розрахунку нового податку на нерухомість Міндоходів також має дивний підхід – до уваги береться чомусь не вартість, а саме площа житла.
Можливі наслідки
Надвисокий рівень корупції, недосконала бюджетна політика, відсутність культури сплати податків та економічна неграмотність населення у короткостроковій перспективі навряд чи дозволять отримати позитивний ефект від запропонованих змін. А от негативні наслідки, очевидно, будуть.
Впровадження Концепції може призвести до зростання і так високого рівня недовіри до податкових органів. Адже українцям доведеться або витратити час на осмислення змін та заповнення самих декларацій, або гроші на послуги податкових консультантів. При цьому громадяни не отримають жодних “бонусів” у вигляді послаблення податкового навантаження чи соціальних пільг.
Реформа може обернутися і збільшенням скарг на надмірний тиск та контроль з боку податкових органів, тепер уже не з боку бізнесу, а звичайних громадян.
Очевидно, що виникне проблема нестачі кадрів в Міндоходів, адже для опрацювання нових декларацій доведеться залучити не одну людину.
Цю проблему могла б пом’якшити подача декларацій в електронному вигляді, але електронні цифрові підписи ще не набули масового поширення в Україні. Нагадаємо, що у першому півріччі 2013 року електронні ключі отримали 231,1 тис. фізосіб, а у 2012 році – близько 100 тис. осіб.
Тому наслідком реформи, імовірно, стане зростання штату міністерства, створення нових підрозділів Міндоходів, а отже, додаткових витрат з бюджету на ці цілі.
Додаткові кошти знадобляться і на впровадження електронних сервісів, таких як підтвердження подання декларації через смс, мобі-сервіс тощо. Також може виникнути необхідність знайти розробника для цих сервісів, що може стати черговим епізодом у серіалі про корупцію у сфері держзакупівель.
Підвищити рівень корупції зможуть і самі громадяни, які захочуть приховати майно чи реальні суми доходів від очей податківців.
Варто зазначити, що подібна реформа могла б бути ефективною, якби впроваджувалася паралельно з веденням податку на розкіш та системою декларування витрат чиновників, а також передбачала перехідний етап, на якому реально б велися роз’яснювальні роботи та не було штрафів за технічні помилки у деклараціях.
На думку експертів, доцільно було б одразу передбачити поетапний перехід до загального декларування усіма фізособами платниками податків за моделлю, що досить успішно зарекомендувала себе у скандинавських країнах, а не обмежуватися лише вибірковим декларуванням.
“Одночасно для спрощення податкового декларування фізичними особами, слід запровадити механізм попереднього заповнення декларацій податковими органами”, – зауважує партнер AstapovLawyers International Law Group Оксана Кнейчук.
Як пояснює експерт, за такої моделі податковий орган, а не фізособа, складає попередньо заповнену декларацію, використовуючи інформацію від роботодавців та третіх осіб, попередньо заповнена декларація надсилається платнику податків для підтвердження або внесення змін.
Водночас на думку старшого юриста AstapovLawyers Анни Салій, для справжнього підвищення ефективності функціонування системи ПДФО необхідний комплексний підхід: не лише зміни в системі декларування, а й впровадження справді персоналізованого механізму оподаткування, коли ставка податку збільшується зі збільшенням розміру доходів особи.
Сьогодні ця система працює в Україні лише в урізаному вигляді.
Ольга Дубенська, РЕ
