На думку одних експертів, Закон «Про житлово-комунальні послуги» — значний крок уперед, він надасть широкі права мешканцям будинків. Інші ж упевнені: це лише декларації.
1 травня 2019 року набув чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги». За словами віце-прем’єра — міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадія Зубка, цей документ впроваджує ринок житлово-комунальних послуг, встановлює чіткі правила відносин між споживачами та постачальниками послуг, а цього за роки незалежності України не було.
На думку високого чиновника, саме це надасть споживачам послуг прозорі механізми захисту їхніх прав.
«Урядовий кур’єр» намагався з’ясувати, чи справді цей закон революційний, дізнатися про всі переваги й недоліки.
ЖЕКи буде трансформовано
«Ні, він не революційний, але допоможе швидше перейти галузі житлово-комунальних послуг на нормальні ринкові відносини, лишаючи в минулому радянську систему ЖЕКів. ОСББ та приватні компанії-управителі існують і нині, й десятки тисяч будинків у всій країні вже так утримують. ЖЕКи існуватимуть і після набрання чинності закону, просто їх буде трансформовано в компанії-управителі», — зазначає керуючий партнер Pravovest Law Firm Гліб Сегида.
Згідно з чинним законом, споживачі обиратимуть компанію-управителя. Усе залежатиме від мешканців того чи того будинку. Але чимало юристів упевнені: якщо всім буде байдуже, то закон нічого не змінить.
Новий документ докладніше прописав обов’язки та відповідальність обох сторін (споживачів та управителів і виконавців), що поліпшить ситуацію, захищаючи інтереси як споживачів, так і тих, хто надає послуги.
У тому, що документ ринковий та європейський, упевнений і адвокат, арбітражний керуючий, керівник Харківського офісу ЮФ «Ілляшев та Партнери» Андрій Литвин. «У нинішній ситуації, що склалася в житлово-комунальному господарстві України через велику кількість боргів населення та здебільшого неефективне управління в галузі ЖКГ, цей закон може стати порятунком не лише завдяки нарахуванню пені. Передусім вихід вбачається в активній участі громадян у відносинах із постачальниками послуг, управлінні будинками, самоорганізації та кооперації щодо турботи про належне їм майно. Саме такий підхід існує в країнах ЄС», — зауважує юрист.
То чи винувата в цьому пеня?
Одне з головних нововведень Закону «Про житлово-комунальні послуги» — поява практики нарахування пені за несвоєчасну оплату. Правда, все це має бути обумовлено в договорі між споживачем послуг та їхнім виконавцем. Проте законом регламентовано, що така пеня має бути не вищою за 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Тому є фахівці (їх чимало), які стверджують, що закон ухвалено й для того, щоб регламентувати саме пеню.
«Одразу можна зробити висновок, що документ не захищає споживачів, а вкотре просто розширює й без того неосяжні права монополістів, які надають послуги. Вважаю, що практика застосування пені хибна. Якби за цієї умови підвищилася якість надання житлово-комунальних послуг, це було б добре. Але я в таке, як і більшість наших споживачів, не вірю», — зазначає «УК» старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець.
Юрист упевнений, що нічого нового в законі немає. Усе це писано-переписано.
Загнати людей в ОСББ
А юристка Тетяна Монтян у коментарі кореспондентові «УК» заявила, що цим документом держава вкотре намагається загнати людей, які мешкають у багатоквартирних будинках, в ОСББ. «Пригадайте, скільки разів щось подібне було. Мешканці так званих неперспективних будинків, які зводили 40—50 і більше років тому, ніколи не погодяться на ОСББ. Чому? А тому, що чудово розуміють: усі проблеми, пов’язані з обслуговуванням будинків, надалі розв’язуватимуть вони. Люди не бачать у цьому позитивної перспективи», — зазначає юристка.
У чомусь експерт має рацію, адже ставши членом ОСББ, мешканці старих будинків, де десятиріччями не робили ремонтів у підземній інженерній інфраструктурі (або її повної заміни), повинні будуть збирати кошти від усіх членів об’єднання й робити це власними силами. Інколи йдеться про десятки мільйонів гривень.
Проте Гліб Сегида не бачить тут проблеми і каже, що закон у цьому сенсі багато хто трактує неправильно. За його словами, в документі не вказано, що це має бути ОСББ, а лише управителі.
«Так, закон став ще одним стимулом переходу на сучасні процедури обслуговування будинків, коли це роблять професійні приватні компанії або ОСББ чи приватні компанії за дорученням ОСББ. Перехід від старої радянської системи ЖЕКів давно мав відбутися, адже проблеми в житлово-комунальному комплексі, зношеність інженерних комунікацій, відключення влітку гарячої води та ледь теплі взимку батареї — наслідок системи ЖЕКів», — додає юрист.
Додамо, що управителі будуть зобов’язані проходити атестацію, тобто ними ставатимуть професійні люди. До того ж споживачі отримуватимуть субсидії грошима, які можна спрямувати на енергоощадність будинку й почати економити, тобто де-факто заробляти на його ефективному управлінні.
За згодою всіх та беззаперечні позитиви
Попри це Тетяна Монтян вважає, що деяких пунктів закону не можна виконати саме так, як він їх трактує. Приміром, у статті 7 другого розділу документа йдеться про те, що у встановленому законом порядку споживач може від’єднатися від системи централізованого опалення чи гарячої води. Як вважає юристка, маючи лише своє бажання, мешканець цього зробити аж ніяк не зможе. Для цього потрібен дозвіл усіх членів ОСББ, якщо воно в такому будинку є, або всіх мешканців, якщо такого утворення немає. Як можемо здогадатися, часто, якщо не завжди, людина не отримає такого дозволу. Тому деякі юристи вважають Закон «Про житлово-комунальні послуги» декларативним. А щоб він достойно запрацював, на їхню думку, слід ухвалити підзаконні нормативно-правові акти.
Утім, переваг у законі теж багато. За словами Гліба Сегиди, для компаній-управителів встановлено відповідальність за ненадані або неякісно надані послуги. «Тобто споживачі отримують механізми впливу та захисту своїх прав. На відміну від ситуації в минулому, коли єдиним дієвим способом тиску на ЖЕК був суд, що витратно, і шанси часто не найкращі для споживачів через норми чинного законодавства».
Деякі юристи повністю згодні із владними структурами й авторами цього законопроекту в тому, що право вибору між управителями зробить ціну на послуги ринковою через конкуренцію.
Справді, як нині ЖЕКи встановлюють ціни — загадка для багатьох, не кажучи вже про якість наданих послуг, коли парадні не ремонтують десятиліттями, хоч у тарифі утримання будинку враховано витрати на ремонт.
Автор неодноразово намагався достукатися до керівників свого ЖЕКу й дізнатися, як формують калькуляцію тієї чи тієї послуги. Звісно, відповіді на це запитання не було.
Тепер якщо компанія-управитель неналежно виконуватиме свої зобов’язання або ціна буде завищеною, споживачі зможуть перейти на обслуговування до іншого управителя.
Однак закон лише розпочав працювати, і перші позитивні та негативні підсумки зможемо зробити принаймні за кілька місяців.
Олег Громов, Урядовий кур’єр
