Авторське право є одним із важливих елементів у галузі інтелектуальної власності та полягає у сукупності прав, що належать особі, яка своєю творчою працею створила твір, який матеріалізовано у науковій, художній, виробничій та інших галузях.
Відповідно до Конституції України права і законні інтереси фізичних осіб становлять основний зміст діяльності держави в особі її органів. А отже, держава самостійно повинна забезпечувати цей захист шляхом своєчасного видання нормативних актів, що регулюють суспільні відносини в сфері авторського права та суміжних прав і відповідають вимогам сьогодення, та введення їх в дію, контролюючи правильність їхнього застосування на практиці.
Так, стосовно правової охорони авторського права та суміжного права в Україні сформована певна законодавча база. Законодавство у сфері авторського права базується на Конституції України, яка перш за все встановлює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності (стаття 41), і складається з Цивільного кодексу України, Закону України «Про авторське право та суміжні права», інших законів України, а також прийнятих на їх основі підзаконних нормативно-правових актів, пов’язаних зі сферою охорони авторського права і суміжних прав. Чинні міжнародні договори України у сфері авторського права та/або суміжних прав, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України про авторське право і суміжні права (ст. 2 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).
Враховуючи чинні нормативно-правові акти, насамперед, метою захисту прав є відновлення та визнання прав у разі їх порушення, що включає передбачену законодавством діяльність відповідних державних органів поновлення та визнання прав, а також усунення перешкод, що заважають реалізації прав та законних інтересів їх суб’єктів.
Зрештою, підставами для захисту таких прав є будь-яке порушення, невизнання або оспорювання таких прав, а також створення загрози порушення таких прав. Такі порушення чітко визначенні у ст. 53 ЗУ «Про авторське право та суміжні права», а саме: плагіат, використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди суб’єкту авторського права або суб’єкту суміжних прав;будь-які дії з недозволеного обходу технологічного засобу захисту об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, у тому числі кардшейрінг, а також виготовлення, реклама, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу, кардшейрінг, підроблення, зміна чи вилучення інформації про управління правами, імпорт, розповсюдження примірників об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав, з яких без дозволу суб’єктів майнових прав на ці об’єкти вилучено чи у яких змінено інформацію про управління правами, зокрема в електронній (цифровій) формі; управління веб-сайтом, який шляхом індексації метаданих твору або об’єкта суміжних прав та наданням пошукової системи, дозволяє користувачам цього веб-сайту знаходити та поширювати твір або об’єкт суміжних прав у межах однорангової мережі без дотримання майнових прав суб’єктів авторського права та/або суб’єктів суміжних прав.
Приписами ст. 54 ЗУ «Про авторське право та суміжні права» встановлено, що захист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права та/або суб’єктів суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.
До того ж, варто відокремити, що захист авторського права має дві форми: юрисдикційну та неюрисдикційну.
Так, юрисдикційний захист проявляється у судовому розгляді справ про порушення авторських та суміжних прав та діяльність інших державних органів, які сприяють встановленню істини у справі, здійсненню експертиз, вчиненню дій, які попереджують правопорушення у відповідній сфері, а неюрисдикційний захист, у свою чергу, передбачає самостійне, без втручання державних органів, вчинення громадянами та громадськими організаціями таких дій, що припиняють порушення авторських та суміжних прав, відновлюють порушені права та призводять до створення сприятливих умов для реалізації законних можливостей суб’єктами авторського та суміжного права.
Найбільш вираженою формою захисту авторського права є юрисдикційна, яка полягає у судовому захисті, який здійснюються судами загальної юрисдикції у порядку цивільного чи кримінального провадження, адміністративними судами, виходячи з того, що за порушення прав інтелектуальної власності передбачено настання адміністративної відповідальності, кримінальної відповідальності та цивільно-правової відповідальності.
Найпопулярнішою процедурою вирішення спорів щодо прав автора на твір є цивільно-правова відповідальність. Основною ознакою якої є те, що внаслідок суспільно шкідливого, протиправного діяння спричиняється шкода майновим і особистим немайновим відносинам суб’єктів права. Головна мета такої відповідальності – не покарання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкодування заподіяної шкоди. Автор твору, який доведе порушення своїх авторських прав іншою особою, має право стягнути з порушника кошти в рахунок відшкодування немайнової (моральної) шкоди та завданих порушенням збитків. Зазвичай, саме доведення розміру нанесених збитків є найскладнішим елементом будь-якого судового процесу із захисту авторських прав. Тобто, особливостями цивільно-правової відповідальності є майновий та компенсаційний характер, а також відшкодування моральної шкоди.
Найсуворішим видом юридичної відповідальності за порушення авторських і суміжних прав є звісно кримінальна відповідальність. Питання кримінальної відповідальності за порушення авторських і суміжних прав регламентується Кримінальним кодексом України, який, на жаль, не містить окремого розділу про злочини, пов’язані з використанням об’єктів авторського права і суміжних прав.
Так, кримінальна відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав, зокрема, передбачена за ст. 176 КК України – незаконне відтворення, використання та розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, інших творів, а так само незаконне відтворення, використання та розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, камкординг, кардшейрінг або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, а також фінансування таких дій, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі караються штрафом від трьохсот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
До того ж, притягнення до кримінальної відповідальності можливо лише за позовом особи, авторські чи суміжні права якої порушено.
Отже, потерпілий повинен звернутись із позовом до суду із документами, які мають містити інформацію про порушення її авторських чи суміжних прав.
Крім того, чинне законодавство України поряд із цивільним та кримінально-правовим захистом інтелектуальних прав передбачає також адміністративно-правовий механізм їхнього захисту, частиною якого є адміністративна відповідальність. За своєю сутністю адміністративна відповідальність за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності – це реакція держави у відповідь на шкоду, заподіяну адміністративним правопорушенням у сфері інтелектуальної власності суспільству та його окремим індивідам, або її можливо визначити як оцінку з боку держави порушення відповідних юридичних норм, що захищаються адміністративно-правовими санкціями. Свій зовнішній прояв така оцінка знаходить в адміністративних правовідносинах, що виникають між суб’єктом владних повноважень, який наділений правом вчиняти дії щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності, та особою, на яку покладається обов’язок зазнати тих чи інших обмежень та негативних наслідків, які визначені нормами адміністративного права за порушення відповідних правил поведінки. Адміністративна відповідальність має усі основні ознаки, які властиві для юридичної відповідальності як такої, але водночас має свої специфічні риси, що дозволяють відмежувати її від інших видів відповідальності. Характерні відмінності можна навести на прикладі ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення: незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп’ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин, тощо), привласнення авторства на такий об’єкт або інше умисне порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, — тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.
У зв’язку з цим, під таким адміністративним правопорушенням необхідно розуміти протиправне, винне, суспільно небезпечне діяння фізичної чи юридичної особи в сфері інтелектуальної власності, за яке Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність.
Виходячи з вищевикладеного, можна дійти висновку, що за порушення авторських та суміжних прав може настати цивільна, адміністративна або кримінальна відповідальність. Наразі, для України характерним є те, що значна частина порушень авторських та суміжних прав і межі відповідальності за ці порушення вирішуються в судовому порядку. В Україні діє законодавча база щодо захисту авторських прав, яку у подальшому необхідно вдосконалювати задля правового регулювання відповідальності за порушення авторських та суміжних прав.
Ольга Блинда
Юрист, АО Кравець і партнери
