За порушення правил військового обліку й ухилення від мобілізації передбачена і адміністративна, і кримінальна відповідальність.
Під кінець другого року війни в Україні дійшло до великих труднощів з мобілізацією. Чоловіки вигадують усілякі способи, аби уникнути призову на службу. Водночас суди рішучіше реагують на факти ухилення від мобілізації. У листопаді ухвалено понад півтори сотні вироків щодо тих, хто не з’явився на призовні дільниці територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для відправлення на службу у військові частини. І вже в першій декаді грудня таких справ розглянуто понад три десятки.
НЕ МОЖУ ЙТИ ДО ВІЙСЬКА, БО ДОГЛЯДАЮ БАТЬКА
Як свідчить аналіз судового реєстру, суди щораз частіше призначають покарання з реальним терміном ув’язнення. Зокрема, днями двоє волинян дістали по три роки тюрми за вироком Камінь-Каширського районного суду. Один з них, будучи визнаним рішенням ВЛК придатним до служби за станом здоров’я, наприкінці грудня минулого року без поважних причин не з’явився на пункт збору для відправлення у військову частину. Співробітники територіального центру комплектування намагалися вручити чоловіку повістку вдруге. Але від її отримання він відмовився. У судовому засіданні обвинувачений розкаявся у скоєному і пояснив, що не має можливості проходити військову службу, бо доглядає літнього батька. Хоча батько не визнаний таким, який потребує стороннього догляду й опіки, за станом здоров’я він не може самостійно себе обходити. Крім нього, є ще дві дочки, але вони проживають окремо зі своїми сім’ями і не можуть доглядати тата.
Інший обвинувачений повинен був з’явитися за повісткою для відправлення у військову частину 9 січня 2023 року. Однак, як пояснив у суді, в останній момент запанікував і на збір не прийшов. Просив суд суворо не карати його та врахувати, що він член добровольчого формування територіальної громади і донатить на ЗСУ. Утім, ухвалюючи ці два вироки, суд не взяв до уваги щире каяття обвинувачених як пом’якшувальну обставину, позаяк за час розгляду справи вони не вжили жодних дій, спрямованих на усунення скоєного правопорушення.
Мешканець Гусятинського району на Тернопільщині отримав мобілізаційне розпорядження прибути в ТЦК для відправлення у військову частину 14 липня цього року. Але не з’явився. Як причину назвав страх. Розповів, що свого часу проходив строкову службу в пожежному взводі військової частини, тому жодних навичок володіння зброєю і бойового досвіду не має. Крім того, казав, що дружина вдома зчинила скандал, аби він нікуди не йшов. На даний час також не бажає служити. Тож наступні три роки ухилянт, за вироком суду, проведе за гратами.
“Такий самий термін ув’язнення дістав 40-річний мешканець Стрийського району, — каже Андріана Дмитренко, речниця прокуратури Львівської області. — Чоловік пройшов ВЛК, рішенням якої був визнаний придатним за станом здоров’я до військової служби, та отримав мобілізаційну повістку. Однак у ТЦК не прибув. Пояснив, що не бажає служити, бо має… малолітню дитину від незареєстрованого шлюбу”.
Але в переважній більшості вироків із судового реєстру зазначається, що обвинувачені отримали три роки позбавлення волі з іспитовим терміном. Проте відбутися мінімальним покаранням вдасться не всім. Нещодавно в регіональних прокуратурах заявили про низку скасованих вироків, якими ухилянтів було засуджено до умовних термінів.
“34-річний мешканець Мукачева у грудні 2022 року пройшов військово-лікарську комісію у центрі комплектування, отримав повістку на відправку у військову частину, однак вказані в ній вимоги проігнорував через небажання служити, — розповідає Катерина Хижняк, речниця прокуратури Закарпаття. — Через місяць після цього ухилився від мобілізації і 47-річний житель села Калини. Він пройшов ВЛК, але від отримання повістки відмовився. Пояснив, що не бажає служити з релігійних переконань, оскільки “не має права забирати людські життя”. У травні-червні цього року ухилянтів засудили до чотирьох років позбавлення волі зі встановленням іспитового терміну — два і три роки відповідно. Прокуратура на ці вироки подала апеляцію як на занадто м’які. Суд другої інстанції підтримав позицію державного обвинувачення і призначив обом по три роки реального ув’язнення”.
“УМОВНЕ ПОКАРАННЯ ПОТРІБНО СКАСУВАТИ”
— За порушення правил військового обліку й ухилення від мобілізації передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність, — пояснює В’ячеслав Тарадуда, адвокат. — Зокрема, за псування військово-облікових документів чи втрату їх з необережності доведеться сплатити від 51 до 119 гривень штрафу. За неприбуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки й відмову від отримання повістки сума штрафу становить від 3400 до 5100 гривень. Якщо ж військовозобов’язаний не прибув за мобілізаційним розпорядженням на призовну дільницю для відправки у військову частину, то вже наступає кримінальна відповідальність, яка передбачає від трьох до п’яти років позбавлення волі. Наразі до парламенту внесено законопроект, яким планують посилити покарання за неявку до ТЦК — збільшити термін арешту, штрафи та заочно притягувати до відповідальності.
— Чи це спрацює? Як гадаєте?
— Посилення відповідальності ніколи не призводило до покращення ситуації, — вважає Ростислав Кравець, правознавець. — Це тільки збільшить рівень корупції. Темпи мобілізації можна підвищити лише за умови, коли державні чиновники, депутати та інші посадовці власним прикладом і прикладом своїх родичів будуть демонструвати, як потрібно захищати Батьківщину від ворога.
— А от я вважаю, що треба запровадити більш сувору кримінальну відповідальність за ухилення від мобілізації. І умовне покарання за такі злочини слід скасувати, — переконаний Сергій Гнезділов, військовослужбовець ЗСУ. — На сьогодні кримінальні справи відкривають щодо зовсім мізерного відсотка тих, хто втікає від служби. Причому реальне ув’язнення отримує лише кожен десятий ухилянт. А 90% відбуваються позбавленням волі з іспитовим терміном. Це треба терміново виправляти.
— Чому?
— Ситуація на фронті дуже серйозна, — каже Ярослав Чепурний, пресофіцер 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. — Щодня наші воїни гинуть або отримують поранення. Їх потрібно замінити, бо ворог слабшим не стає. Навпаки, він стає все сильнішим і сильнішим. Відповідно небезпека й загроза для країни не знята. Ті, хто сидять у тилових районах, думають, що до них війна не дійде. Хоча наші воїни міцні, як сталь, але ж цей запас міцності не вічний, і він може закінчитися. Якщо забракне сил та озброєння витримати навалу російських окупантів, і вони прорвуть фронт, то досить швидко доберуться навіть до найвіддаленіших тилових районів. Як це відбулося у перші дні повномасштабного вторгнення, коли ворог дійшов до Києва, Чернігова, Сум, Миколаєва та Херсона. Тому все суспільство повинне бути залучене до захисту.
