За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 295/5047/18
Велика палата заначила, що відповідно до частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
До юрисдикції господарських судів належать спори щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Постанова ВП-ВС про господарську юрисдикцію спору щодо оскарження містобудівних умов та обмежень
Справа № 727/8819/16-а
Чергове знущання над стороною спору та відвертий захист суб’єкта владних повноважень, що зухвало та цинічно порушує законодавство, про що зазначили професійні судді попередніх інстанцій.
З досить сумнівним обґрунтуванням, що суперечить останній практиці Великої палати, зокрема у справі № 922/506/19 суді з дворічним стажем зазначили, що згідно із закріпленими в пункті 6 частини першої статті 20 зазначеного Кодексу (у чинній редакції) правилами господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.
Оскільки спір у цій справі пов’язаний, серед іншого, із захистом речових прав позивача на земельну ділянку, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.
Справа № 2а-1328/10/2670
Велика палата в черговий раз з досить сумнівною аргументацією проігнорувала порушення права власності та спор, що розглянуто по суті вирішила розглядати в іншій юрисдикції.
Зокрема суд заначив, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, а також в інших спорах, які виникають з майнових відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору підвідомчі господарським судам.
Справа № 456/1165/18
Велика палата в черговий раз зазначила, що питання призначення на посаду керівника державного навчального закладу є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, а відповідне рішення конкурсної комісії про таке призначення є рішенням конкурсної комісії в розумінні пункту 9 частини першої статті 9 КАС.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Цим Рішенням Конституційний Суд України визнав конституційними положення пункту 3 частини першої статті 97 Закону.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особі у разі „визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов’язків, пов’язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті“.
Огляд рішень ЄСПЛ період з 13.04.2020 по 17.04.2020
Черговий огляд рішень Європейського суду з прав людини містить опис лише однієї справи – DRAGAN PETROVIĆ v. SERBIA, під час розгляду якої Суд зробив висновки щодо актуальних питань правозастосування в країні – учасниці Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з обставинами справи правоохоронні органи в межах розслідування злочину здійснили обшук у квартирі заявника та примусово відібрали в нього біологічні зразки для проведення аналізу ДНК.
ЄСПЛ, зокрема через недосконалість законодавства, що регулювало порядок здійснення процедури відібрання біологічних зразків, констатував у цій справі порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя), водночас не вбачаючи порушення цієї статті в аспекті проведення обшуку квартири заявника.
Огляд містить ряд важливих правових позицій Касаційного кримінального суду, висловлених під час розгляду кримінальних проваджень щодо оцінки документів як предметів складів злочинів, передбачених статтями 357, 358, 366 КК.
В огляді містяться правові позиції Касаційного кримінального суду відносно визнання/невизнання предметом складів злочинів, передбачених статтями 357, 358, 366 КК, окремих видів документів.
Так, предметами вказаних вище складів злочинів було визнано платіжну картку, протокол загальних зборів співвласників підприємства, декларацію відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, проєкт відведення земельної ділянки, декларація про готовність об`єкта до експлуатації, матеріали кримінального провадження у паперовій формі, протокол допиту свідків.
Офіційними документами не були визнані: протокол загальних зборів власників квартир будинків, лист до приватного нотаріуса про погашення позики та повне виконання іпотекодавцем своїх зобов’язань за кредитним договором, маршрутний документ, технічний звіт по відновленню адміністративної межі в натурі (на місцевості), акт прийому-передачі на зберігання межових знаків, типовий бланк додаткової угоди до договору оренди землі з частково надрукованим текстом.
Справа №640/3353/19
Це наша справа. ДВС тричі подавала касаційну скаргу. Верховний суд зазначив, що критично оцінює, в якості поважності пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення, доводи скаржника, що до суду касаційної інстанції по даній справі він звертається втретє, проте попередні касаційні скарги були повернуті Судом з підстав неналежного засвідчення копії довіреності виданої на ім`я представника.
Верховний суд зазначає, що недотримання сторонами по справі вимог щодо оформлення касаційної скарги у цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження та не може бути підставою для звернення з касаційною скаргою у будь-який необмежений час після спливу строку на касаційне оскарження.
Справа № 752/3505/19
Це наша справа. Апеляційний суд зазначив, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Чижиком А.П., при встановленні обмеження у праві користування майном, а саме квартирою, яка є єдиним житлом ОСОБА_1 , та призначенні зберігачем представника стягувача, жодним чином не було обґрунтовано необхідність такого заходу, не наведено жодних аргументів щодо наявності загрози знищення такого майна, оскільки загрози знищення чи пошкодження вказаного майна в принципі не може бути, враховуючи той факт, що це єдине житло боржника.
Таким чином, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижика А.П. про обмеження в праві користуванням майном, яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності було передчасним та безпідставним.
На мій погляд, пора вже припиняти діяльність цього приватного виконавця.
Справа № 757/29269/18-ц
Це наша справа. Верховний суд з посиланням на позиції Верховного суду України зазначив, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, з відповідача підлягає до стягнення пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі, що відповідає правовій позиції, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).
Згідно зі статті 266, частини другої статті 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах позовної давності за основною вимогою (постанова Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-474цс16).
Справа № 761/24136/15-ц
Це вже не перша справа Дана Бяліка. Верховний суд зазначив, що враховуючи значний проміжок часу, що пройшов від ухвалення остаточного рішення у справі, звернення його до примусового виконання і до винесення постанови державного виконавця про закінчення без виконання виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», можливо дійти до висновку, що заявник, як особа, яка захищає своє право на захист прав споживача фінансових послуг, фактично втратила за таких обставин можливість задовольнити свої вимоги за рахунок банку у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження» та не повинна нести додатковий тягар із повторного доведення своїх законних вимог відповідно до іншого механізму реалізації таких прав, встановленого державою.
При таких обставинах наявність норми пункту 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено закінчення виконавчого провадження у разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, не може суперечити принципу верховенства права, меті й завданням цивільного судочинства, які спрямовані на захист порушеного права та виконання остаточного судового рішення.
Справа № 759/17465/18
Це наша справа. Сама справа в черговий раз доводить, що бажання кредиторів спростити та уникнути судового розгляду шляхом позасудових інструментів, таких як виконавчий напис в кінці призводить до втрати можливості стягнення заборгованості взагалі в повному обсязі. Окрім цього, використання колекторських агенств та намагання ще стягнути кошти за їх послуги, також повністю безперспективне.
Порше мобіліті було відмовлено у стягненні заборгованості у зв’язку з пропуском позовної давності через те, що раніше вони змінили строк кредиту звернувшись за виконавчим написом до нотаріуса, який згодом був визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Справа № 760/11052/17
Це наша справа. Верховний суд з посиланням на практику ЄСПЛ зазначив, що без своєчасного отримання тексту оскаржуваного судового рішення особа, яка подала апеляційну скаргу, позбавлена можливості як визначення необхідності подання такої скарги, так і її мотивування.
Апеляційний суд, відмовляючи ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження, належним чином не дослідив причини пропущення строку на апеляційне оскарження, не врахував того, що позивач виконала вказівки суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги та звернулася до апеляційного суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, не надав належної оцінки її доводам, що повний текст рішення суду їй не було надіслано у визначеному законом порядку, не звернув увагу на те, що вона звернулася із апеляційною скаргою протягом тридцяти днів з моменту отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 354 ЦПК України було підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Немного о праве от Ростислава Кравца
- в Telegram:
- в Tumblr: Правові позиції Верховного суду
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Viber: Рада адвокатів України
- та в Instagram: АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
