За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Постанова ВП-ВС після ЄСПЛ про відмову у перегляді рішення в справі про банкрутство ЧМП
Справа № 17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080
Черговий приклад того, що рішення ЄСПЛ для України не мають значення і не відновлюють порушене право. Велика палата в цій справі зазначила, що факти упередженості суду встановлені ЄСПЛ не є підставою для перегляду раніше прийнятих рішень.
Справа № 916/385/19
Чергові наслідки самоствердження деяких суддів Великої палати за рахунок всіх громадян України. Якщо окремо цю справу дати кожному з суддів великої палати, то однакового рішення з цього приводу не буде. Тому цей колгосп треба ліквідовувати, а разом з ним і господарську з адміністративною юрисдикціями.
В цьому випадку так задуривши голову суддям першої й апеляційної інстанції своїми рішеннями в залежності від положення сонця та направлення вітру, судді не змогли навіть правильно визначити юрисдикцію.
В цій справі Велика палата зазначила, що спір виник у межах правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної суб`єкту господарювання (позивачу) діями органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу під час здійснення повноважень з регулювання підприємницької діяльності (реалізації схеми розташування споруд для здійснення підприємницької діяльності в місті Одесі) тому він підлягає розгляду в господарській юрисдикції.
Справа № 464/104/16-ц
Ще один приклад безглуздого самоствердження осіб за рахунок прав Українців. Велика палата заплутавшись у своїх висновках вирішила, що судам не потрібно дотримуватись висновків які висловлювались раніше судом касаційної інстанції. При цьому пославшись на зовсім не тотожню практику суд дійшов до висновку, що такі спору є публічними й повинні розглядатись в адміністративному суді.
Єдина відрада, що декілька професійних суддів не погодились з цим рішенням. Тобто не все ще втрачено. Треба просто прибрати науковців та адвокатів, а судді що хочуть самостверджуватись за рахунок інших самі підуть і дуже швидко.
Справа № 160/3586/19
Велика палата залишила в силі рішення першої інстанції щодо обов’язкового перерахунку пенсій з моменту визнання постанови КМУ незаконною. Хоча я вважаю, що перерахунок повинен бути зроблений за весь період. При цьому суд зазначив, що порядок проведення перерахунку пенсій встановлений Порядком № 45. Постановою № 704, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року і є чинною на момент виникнення спірних відносин, встановлені розміри грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Також суд зазначив, що відмова пенсійного органу у проведенні позивачу виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року).
Справа № 2540/3203/18
Велика палата зробивши аналіз отримання виконавцем винагороди від стягнутого відповідно до Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця зробила висновок, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Звичайно виконавці можуть заперечувати, що це застосовується виключно до старих виконавчих проваджень, однак з огляду на практику Великої палати з цим погодитись не можна. Велика палата неодноразово в своїх геніальних рішеннях зазначала, що розглядає в касаційному порядку справу відповідно до законодавства чинного на момент її розгляду в суді касаційної інстанції.
От і маємо реальний результат розгляду спорів в Україні. Доки спір буде розглянутий не те що практика зміниться, а законодавство може декілька разів змінитись. Це приклад до чого призводить намагання деяких суддів ствердитись за рахунок всіх громадян України.
Справа № 826/12814/18
Велика палата зазначила, що спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що спірні відносини виникли між сторонами з приводу укладення договору оренди державного нерухомого майна, у яких відповідач діє від імені власника цього майна, а не як суб`єкт владних повноважень, який реалізує владні управлінські функції.
Ураховуючи наведене, спір у цій справі не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Справа № 1240/1981/18
Велика палата зазначила, що відсутність у позивача юридичної можливості оскаржити дії відповідача з видання розпоряджень № 210 і № 222 є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що аргументи позивача про протиправність дій відповідача слід буде перевірити у спорі щодо оскарження позивачем негативних для нього наслідків перевірки його фінансово-господарської діяльності.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд рішень ЄСПЛ період з 23.03.2020 по 27.03.2020
Черговий огляд рішень Європейського суду з прав людини містить, окрім іншого, опис двох справ проти України за заявами одного і того заявника – недержавної організації «Центр демократії та верховенства права».
У першій справі CENTRE FOR DEMOCRACY AND THE RULE OF LAW v. UKRAINE заявнику було відмовлено у доступі до публічної інформації, а саме до автобіографій політичних лідерів, що містились у їхніх резюме, поданих до виборчої комісії для участі у парламентських виборах.
ЄСПЛ констатував порушення ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на свободу вираження поглядів) з огляду на неспроможність національних органів влади дотриматися балансу між потенційною шкодою, що могла би бути завдана приватності політичних лідерів через розголошення їхніх даних з одного боку, і неефективністю забезпечення реалізації організацією-заявником свого права на свободу вираження поглядів з іншого.
Ще одна заява недержавної організації «Центр демократії та верховенства права» (на час подій мала назву «Інститут Медіа Права») до ЄСПЛ (CENTRE FOR DEMOCRACY AND THE RULE OF LAW against Ukraine) також стосувалася дотримання Україною положень ст. 10 Конвенції.
Так, заявник скаржився, що Конституційний Суд України відмовив йому у наданні публічної інформації, а саме висновків провідних правничих шкіл держави, які отримав у зв’язку з розглядом ним справи щодо конституційності внесених Парламентом змін до свого Регламенту. На відміну від заяви у попередній справі, цю заяву ЄСПЛ визнав неприйнятною, обґрунтувавши своє рішення тим, що заявник не спромігся належним чином аргументувати підстави, з яких він міг би вважатися прямою чи непрямою жертвою порушення державою-учасницею Конвенції своїх зобов’язань за ст. 10 Конвенції.
Огляд також містить опис ще 23 рішень ЄСПЛ у справах проти інших держав.
Огляд рішень ЄСПЛ період з 30.03.2020 по 03.04.2020
Черговий огляд рішень Європейського суду з прав людини містить опис семи справ щодо країн – учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В одній з них – MAZAHIR JAFAROV v. AZERBAIJAN – національні суди відмовили заявнику у задоволенні позову про виселення колишніх членів його родини за відповідну компенсацію з квартири, яку він раніше приватизував. ЄСПЛ у зв’язку з цим констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд).
Цікавою може бути і справа CHORBADZHIYSKI AND KRASTEVA v. BULGARIA, в якій ЄСПЛ також констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, однак у іншому аспекті. Так, національні суди у справі за позовом заявників до держави про компенсацію їм моральної шкоди за втрату близької людини стягнули з них суму судового збору, що значно перевищувала присуджену заявникам у результаті такого розгляду компенсацію. Більше того, остаточна вимога сплатити судовий збір у надмірному розмірі була пред’явлена заявникам на завершальній стадії судового провадження, що позбавило їх можливості взагалі належно оцінити доцільність подання такого позову.
В огляді висвітлено правові позиції, зокрема, щодо:
– оскарження рішень органів соціального захисту населення щодо відмови у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи;
– реалізації внутрішньо переміщеними особами виборчих прав;
– оскарження рішень органів соціального захисту населення щодо відмови у призначенні / виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, зокрема, на оплату житлово-комунальних послуг, на покриття витрат на проживання;
– оскарження рішень органів соціального захисту населення щодо відмови у призначенні допомоги при народженні дитини або зупиненні її виплати;
– оскарження рішень пенсійних органів щодо відмови у призначенні чи припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам.
Справа № 717/422/20
Абсолютно законне рішення щодо закриття провадження у адміністративній справі про притягнення особи до відповідальності за ст.44-3 КУпАП.
Суд зазначив, що відповідно до ст.8 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» фінансування профілактичних і протиепідемічних заходів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а у випадках, передбачених законом, – за рахунок коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, а також коштів фізичних осіб.
Так, в матеріалах справи відсутні, докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 відповідно до закону за власні кошти зобов`язаний придбати чи виготовити засіб індивідуального захисту, зокрема респіратор або захисну маску, чи йому було профінансовано витрати на придбання чи виготовлення засобів індивідуального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів і при таких умовах він порушив заборону до 24 квітня 2020 р. з 6 квітня 2020 р. перебувати в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно.
Крім того, на даний час в Україні не визначені відповідні медичні критерії та не прийняті нормативно правові акти, щодо випадків та необхідності носіння засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски для захисту органів дихання, у тому числі виготовлених самостійно громадянами.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Немного о праве от Ростислава Кравца
- в Telegram:
- в Tumblr: Правові позиції Верховного суду
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Viber: Рада адвокатів України
- та в Instagram: АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
