Поступове очищення Великої палати від випадкових людей або не прийняття тими хто залишився участі в судових засіданнях позитивно впливає на результати розгляду справ та дотримання Закону й прав людини.
Перелік рішень та практики, які включені до огляду:
🔷 Огляди судової практики та інші рішення:
🔸Огляд судової практики ВС-КАС за квітень 2025 року
🔸Огляд судової практики ВС-КЦС за квітень 2025 року
🔸Огляд судової практики ВС-ККС за травень 2025 року
🔸Дайджест судової практики ВП ВС за квітень — травень 2025 року
🔸 Огляд практики Суду справедливості ЄС за березень 2025 року
🔸 Огляд практики Суду справедливості ЄС за квітень 2025 року
🔸Огляд судової практики ВС-КГС за травень 2025 року
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 302/698/14-а (2-а/302/44/14)
Велика палата зазначила:
46. Велика Палата Верховного Суду вважає, що належним заходом індивідуального характеру для відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявниця мала до порушення Конвенції, буде повторний розгляд справи судом першої інстанції.
47. До того ж оскільки констатовані ЄСПЛ порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, що полягали в нерозгляді позовної вимоги про компенсацію втрати частини доходів, допущені як судом першої інстанції, а саме Міжгірським районним судом Закарпатської області під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі, так і судами апеляційної та касаційної інстанцій при перегляді рішень судів попередніх інстанцій за заявою позивачки про ухвалення додаткового рішення, про перегляд рішень яких за виключними обставинами просить заявниця, то саме суд першої інстанції може виправити порушення, які установив ЄСПЛ.
48. Оскільки відповідно до статті 19 КАС України у редакції з 15.12.2017 окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті, зокрема й про перерахунок та виплату пенсії з компенсацією, то цю справу слід передати на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Справа № 1-459/12
Велика палата зазначила:
9.Європейський суд з прав людини (далі — ЄСПЛ, Суд) 14 листопада 2024 року ухвалив рішення у справі «Мадзігон та інші проти України» (Case of Madzigon and others v. Ukraine, заява № 37778 /23 та 2 інші заяви), яке набуло статусу остаточного (далі — Рішення).
10.Суд констатував порушення Україною пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі — Конвенція) у зв’язку з надмірною тривалістю кримінального провадження та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим.
67. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що у заявах захисники ОСОБА20 і ОСОБА21 вказують про наявність ознак провокації злочину, до того ж захисник ОСОБА20 зазначає про порушення матеріального закону, недопустимість доказів, порушення вимог КПК під час апеляційного розгляду, які не були предметом розгляду ЄСПЛ і щодо яких Суд не встановлював порушень національними судами вимог Конвенції.
68. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що підставою для втручання в остаточні рішення національних судів є саме встановлення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов’язань за Конвенцією. Тому питання, що не були предметом дослідження міжнародної судової установи, перебувають поза межами перегляду справи за пунктом 2 частини третьої статті 459 КПК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2023 року, справа № 1-7/12).
69. У зв’язку із цим інші наведені у заявах захисників ОСОБА20 і ОСОБА21 доводи виходять за межі визначеного законом предмета перегляду судових рішень і не можуть бути підставою для перегляду за виключними обставинами судових рішень та їх скасування.
Справа № 990SCGC/8/25
Нарешті Велика палата визнала очевидні речі щодо неможливості дисциплінарної відповідальності судді у разі припинення його повноважень з визначених законом підстав. Суд зазначив:
106. Набуття суддею громадянства іншої держави є підставою для припинення повноважень цього судді (пункт 2 частини сьомої статті 126 Конституції України).
107. Водночас вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді є підставою для звільнення судді, визначеною у пункті 3 частини шостої статті 126 Конституції України, про що зазначалося вище.
108. Отже, стаття 126 Конституції України визначає підстави як для звільнення судді, так і для припинення його повноважень.
116. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що звільнити з посади судді можна особу, яка є суддею в розумінні статті 52 Закону № 1402-VIII, зокрема займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
117. Звільнення особи з посади судді у випадку, коли вона цю посаду вже не займає у зв’язку з припиненням повноважень судді з передбачених статтею 126 Конституції України підстав, не здійснює правосуддя і відрахована зі штату відповідного суду, не узгоджується з вимогами зазначеної статті Основного Закону України та наведених вище норм законів України № 1402-VІІІта № 1798-VIII.
118. Не зайвим буде нагадати і норми Регламенту ВРП, який згідно з його преамбулою регулює процедурні питання здійснення Радою повноважень, визначених Конституцією України, законами України № 1402-VІІІ та № 1798, іншими законами України, порядок підготовки, розгляду і ухвалення Радою та її органами рішень.
119. Так, відповідно до положень пункту 13.39 Регламенту ВРП якщо на момент розгляду дисциплінарної справи суддя звільнений з посади або його повноваження припинені з визначених законом підстав, дисциплінарне провадження закривається ухвалою Ради, Дисциплінарної палати.
120. Рішення про закриття дисциплінарного провадження у зв’язку зі звільненням судді або припиненням його повноважень має містити тільки посилання на ці обставини (пункт 13.43 Регламенту ВРП).
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд судової практики ВС-КАС за квітень 2025 року
В огляді відображено правові позиції судових палат, колегій суддів КАС ВС, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема про:
✅ індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018–2020 роки;
✅ преюдиційність судового рішення щодо анулювання спеціального дозволу на користування надрами;
✅ несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в умовах воєнного стану;
✅ правомірність підписання наказу про проведення позапланової перевірки, визначення її підстав і меж;
✅ дійсність договору позики з нерезидентом та можливість підтвердження реальності господарських операцій поза межами податкової перевірки;
✅ умови застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань та доведення умислу платника;
✅ обов’язок підприємств-балансоутримувачів вести облік зелених насаджень;
✅ повноваження Національної поліції України при обстеженні об’єктів дозвільної системи;
✅ повноваження Служби безпеки України при прийнятті рішень про заборону в’їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства.
Крім того, Верховний Суд сформував правову позицію у зразковій справі щодо здійснення доплат до пенсії в розмірі 2000,00 грн та індексації пенсії військовослужбовця у зв’язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду висловив висновок про умови врахування мобілізації як поважної причини для поновлення процесуальних строків.
Упродовж квітня 2025 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими можна ознайомитися в огляді судової практики.
Огляд судової практики ВС-КЦС за квітень 2025 року
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:
– у спорах, що виникають із питань захисту права власності, звернено увагу, що сплата коштів за договором оренди державного майна та перерахування орендної плати не може вважатися викупом такого майна у власність за відсутності дотримання встановленої законом процедури відчуження державного майна та доказів набуття права власності в передбаченому законом порядку;
– у спорах, що виникають із земельних правовідносин, зауважено, що для встановлення належності земельної ділянки до земель водного фонду недостатньо лише факту її розташування біля водного об’єкта. Необхідно визначити вид водного об’єкта (озеро чи ставок) і встановити, чи знаходиться земельна ділянка в межах прибережної захисної смуги з урахуванням розміру такої смуги для конкретного виду водного об’єкта;
– у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, вказано, що договір іпотеки не може створювати перешкоди для повернення майна власнику, якщо воно вибуло з його володіння поза його волею. Можливість доступу фізичної особи – позикодавця до відкритих державних реєстрів, факт неодноразової зміни власника протягом короткого періоду часу свідчать про те, що до спірних правовідносин концепція «добросовісний іпотекодержатель» незастосовна;
у разі наявності судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором із позичальника, яке перебуває на виконанні, повторне стягнення тієї ж заборгованості зі спадкоємця боржника є неприпустимим. Захист прав кредитора в такому випадку здійснюється шляхом заміни боржника у виконавчому провадженні на його правонаступника;
– у спорах, що виникають із трудових правовідносин, констатовано, що звільнення працівника у зв’язку з відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці (п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України) є окремою підставою припинення трудового договору, що не належить ні до звільнення за ініціативою працівника, ні до звільнення за ініціативою роботодавця. Якщо трудовим договором передбачено виплату матеріальної компенсації в разі припинення трудових відносин через зміни в організації виробництва і праці, працівник має право на таку компенсацію, оскільки проведення таких змін є виключним повноваженням власника;
– у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, зауважено, що при встановленні факту батьківства після смерті особи суд може брати до уваги результати молекулярно-генетичної експертизи як основний доказ, що підтверджує походження дитини від конкретної особи, навіть за відсутності інших доказів спільного проживання чи визнання батьківства за життя;
– у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, вказано, що заповіт, посвідчений при свідку, який є близьким родичем (рідним дядьком) спадкоємця за заповітом, складений з порушенням вимог щодо його форми й посвідчення згідно з п. 3 ч. 4 ст. 1253 ЦК України та є нікчемним;
– щодо застосування норм процесуального права звернено увагу на те, що в разі якщо експертна установа не наділена правом проводити певні види експертиз, суд має самостійно визначити іншу експертну установу для проведення необхідної експертизи, якщо сторони не відмовилися від її проведення і вона необхідна для правильного вирішення справи. Такий підхід відповідає принципу справедливого судового розгляду та забезпечує ефективний захист прав учасників процесу;
– щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС зазначено, що передача на підставі постанови та акта виконавця стягувачу частки в праві спільної часткової власності на заставлений автомобіль, яка належала боржнику та визначена ухвалою суду, не приводить до припинення застави такого автомобіля. Стягувач, приймаючи таку частку, набуває статусу співзаставодавця. При цьому слід розмежовувати автомобіль як неподільну річ і частку в праві спільної часткової власності на нього.
Це видання підготовлено за результатами проведеного узагальнення судової практики касаційної інстанції відповідно до підпункту 3.3.1.3.1 п. 3.3.1.3 очікуваного стратегічного результату проблеми 3.3.1 підрозд. 3.3 «Кримінальна відповідальність» розд. 3 «Забезпечення невідворотності відповідальності за корупцію» Державної антикорупційної програми на 2023–2025 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2023 року № 220.
В огляді містяться ключові висновки ККС ВС з кримінального та кримінального процесуального права щодо корупційних правопорушень.
Огляд судової практики ВС-ККС за травень 2025 року
Огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду – за травень 2025 року, в якому відображено важливі правові позиції з кримінального та кримінального процесуального права
У сфері кримінального права акцентовано, що:
– спеціальна конфіскація не може бути застосована до автомобіля, якщо у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, відсутнє посилання на використання обвинуваченим цього транспортного засобу як знаряддя злочину;
– за наявності єдиної спільної мети та узгодженості дій обвинувачених, що свідчать про їхню попередню домовленість саме на вчинення розбою, виконання кожним з обвинувачених під час нападу різних дій (завдання ударів, вилучення речей) не може бути підставою для кваліфікації вчиненого за статтями закону, які передбачають відповідальність за окремі злочинні дії;
– залежно від конкретних обставин кримінальних правопорушень та з урахуванням диспозиції ч. 1 ст. 110 та ч. 2 ст. 109 КК України особа може нести кримінальну відповідальність за замах на вчинення цих злочинів.
У сфері кримінального процесуального права вказано, що:
– оскільки перелік дій психолога під час розгляду кримінального провадження, у якому потерпілою є малолітня особа, не визначений, психолог під час допиту такої особи, враховуючи її вік, може вчиняти дії, які прямо не заборонені для з’ясування істини;
– використання доказів та відомостей, одержаних від запитуваної сторони в результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу, у виділеному кримінальному провадженні без додаткового узгодження з державами, які такі відомості надали, відповідає вимогам ч. 1 ст. 553 КПК України.
Упродовж травня 2025 року ККС ВС сформулював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.
Огляд присвячений дослідженню й аналізу правових позицій, які формують підходи до вирішення конкретних ситуацій щодо врегулювання суспільних відносин цивільного, сімейного, трудового та цивільно-процесуального характеру, в яких наявний іноземний елемент.
Перший розділ огляду містить загальні положення щодо змісту іноземного права, способів здобуття та державних механізмів отримання інформації про іноземне право. Зосереджено увагу, зокрема, на правових наслідках неможливості встановлення судом у розумні строки змісту норм іноземного права. Виокремлено питання стосовно правової концепції публічного порядку. Розглянуто загальні положення щодо легалізації документів, виданих уповноваженим органом іноземної держави, як передумови визнання їх дійсними в Україні, процедури їх визнання тощо.
У другому розділі звернено увагу на колізійні норми щодо правового статусу фізичних і юридичних осіб, особистого закону фізичної особи, яка є громадянином двох або більше держав, колізійні норми сімейного та спадкового права, проаналізовано способи вирішення питання, право якої держави підлягає застосуванню для врегулювання відносин з іноземним елементом. Досліджено питання щодо договірних правовідносин з іноземним елементом та колізійні норми речового права.
Третій розділ огляду присвячено міжнародному цивільному процесу, зокрема поняттям, видам та порядку встановлення міжнародної підсудності, конкуренції юрисдикцій. У ньому йдеться про підсудність справ щодо відібрання та утримання дитини, а також про відсутність судового імунітету в Російської Федерації у справах про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України.
Проаналізовано специфіку розгляду справ про визнання та виконання рішень іноземних судів, можливість визнання укладеною сторонами спору угоди про утримання як різновиду іноземного судового рішення.
Дайджест судової практики ВП ВС за квітень — травень 2025 року
Дайджест охоплює правові висновки Великої Палати ВС у спорах:
– що виникають із земельних правовідносин (щодо права обласної (військової) адміністрації вимагати розірвання договору тимчасового довгострокового користування лісовою ділянкою, навіть якщо вона не є стороною договору);
– щодо захисту права власності (про розмежування поділу майна та виділу частки зі спільної власності, визначення наслідків для колишніх співвласників цього майна, зокрема й щодо підстав припинення права спільної власності);
– пов’язаних із нарахуванням суддівської винагороди (щодо припинення її виплати судді, призваному на військову службу під час мобілізації);
– щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного (приватного) виконавця (про відсутність підстав зняття арешту з майна після повернення виконавчого документа стягувачу) тощо.
Огляд практики Суду справедливості ЄС за березень 2025 року
В огляді, серед іншого, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Звернемо увагу на деякі з них.
Рішення у справі L. AND OTHERS v. France. Три заявниці скаржилися, що у Франції законодавство і практика його застосування не забезпечують ефективного захисту від зґвалтування, а також що їхній статус неповнолітніх та вразливе становище не були належним чином враховані. ЄСПЛ встановив, що у справах усіх трьох заявниць слідчі органи та національні суди не забезпечили належного захисту, не оцінили належним чином впливу всіх обставин, не врахували, чи були заявниці здатні розуміти й давати згоду на статеві стосунки з огляду на вік і вразливість. Також ЄСПЛ підкреслив важливість уникнення поширення гендерних стереотипів, використання висловлювань, що викликають почуття провини та применшення гендерно зумовленого насильства, у своїх рішеннях.
ЄСПЛ констатував порушення статей 3, 8 Конвенції та статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конвенції.
Огляд практики Суду справедливості ЄС за квітень 2025 року
В оглядах, серед іншого, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Звернемо увагу на деякі з них.
Рішення у справі STĂVILĂ v. the Republic of Moldova. Заявник, якому належало 70 % активів компанії, за результатом судового розгляду позову міноритарного власника був виключений зі складу асоційованих членів. Позивач вважав, і з цим погодилися суди, що заявник ошукав компанію та свідомо й навмисно діяв на її шкоду, продаючи належні компанії квартири та автомобіль за нижчою ціною.
ЄСПЛ установив, що втрата заявником контролю над своєю компанією становила втручання в його право, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Таке втручання було передбачене законом і могло переслідувати законну мету — захист прав міноритарного власника в приватних компаніях. ЄСПЛ вважав, що шкода, заподіяна власній приватній компанії, сама по собі не є підставою для втручання Держави. З огляду на скаргу міноритарного власника Держава мала позитивне зобов’язання захистити його право власності від зловживання з боку мажоритарного власника, дотримуючись при цьому принципу пропорційності.
Проте національні суди, ухвалюючи рішення про виключення заявника, що є найсерйознішою формою втручання в його право, не оцінили його пропорційності, не розглянули інших способів захисту прав міноритарного власника, не провели аудиту або іншої експертної оцінки дійсного економічного стану компанії та не перевірили, наскільки дії заявника справді ставили під загрозу існування компанії, що це вимагало б фактично її відібрання.
ЄСПЛ констатував порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Огляд судової практики ВС-КГС за травень 2025 року
В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.
✔️Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки щодо:
▪️закриття провадження у справі про банкрутство з підстав, визначених у п. 14 ч. 1 ст. 90 КУзПБ — «в інших випадках, передбачених цим Кодексом»;
▪️скасування заходів забезпечення позову, який залишено судом без розгляду, у зв’язку з поданням позивачем заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про неплатоспроможність.
✔️У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, містяться висновки про:
▪️неможливість застосувати рекомендації АМК як джерело правозастосовчої практики в розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК України;
▪️використання загальновживаного позначення в торговельній марці на медичний препарат.
✔️У постановах у справах щодо корпоративних спорів та корпоративних прав сформульовано висновки стосовно:
▪️відсутності порушених прав колишнього учасника ТОВ рішенням загальних зборів товариства, що стосується прав / інтересів колишнього директора ТОВ;
▪️обсягу документів, які можуть бути витребувані учасником у ТОВ відповідно до статей 5, 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»;
▪️того, чи може свідчити про зловживання процесуальними правами збіг в одній особі позивача та директора відповідача.
✔️У постанові в справі щодо земельних відносин та права власності міститься правовий висновок про:
▪️належний спосіб захисту прав територіальної громади, порушених неправильним визначенням цільового призначення орендованої земельної ділянки комунальної власності, яке спричинило встановлення орендної плати в меншому розмірі.
Справа № 758/8994/24
Це наша справа. Суд дуже ретельно розібрався у питаннях оформлення скрапленого газу та ніби порушень, які вважала митниця наявними і не знайшов жодного їх підтвердження. Зокрема суд зазначив:
Разом з тим, суд вважає, що до протоколу про адміністративне правопорушення митницею не додано будь-яких належних доказів, які б свідчили про подання ОСОБА1 митному органу документів, одержаних незаконним шляхом. При митному оформленні товару декларантом були подані документи, оформлені у встановленому чинним законодавством порядку та містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації товару.
В судовому засіданні не знайшли своє підтвердження доводи, які конкретні дії повинен був вчинити ОСОБА1 з метою перевірки правдивості зазначених у документах відомостей та які саме дії ним у зв’язку з цим не було вчинено, що вказувало б на наявність в його діях суб’єктивної сторони інкримінованого йому порушення митних правил.
Отже, вищезазначені обставини унеможливлюють встановити наявність умислу в діях ОСОБА1 .
Справа № 320/61587/24
Це наша справа. Апеляція залишила в силі рішення першої інстанції де встановлені грубі порушення при прийнятті оскаржуваного рішення Київської міської ради. Раджу з ним детально ознайомитись щодо всіх підстав та порядку прийняття рішення на сесії Київради.
Справа №754/5148/25
Це наша чергова справа де суд знову звертає увагу на відсутність доказів належного вручення повістки. Суд зазначив:
Крім того, докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ6» в матеріалах справи відсутні.
Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов’язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов’язку.
Вказані обставини піддають розумним сумнівам належне повідомлення позивача про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ1 .
Крім того, суд зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ6 необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов’язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов’язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Оцінюючи оскаржене рішення на відповідність вимогам ст.. 2 КАС України, суд вважає, що відповідач прийшов передчасного висновку щодо визнання винуватості позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не враховано об’єктивні обставин по справі, такі як необізнаність позивача з фактом направлення йому повістки та неможливість отримання або уточнення даних самостійно ІНФОРМАЦІЯ6 (досягнення мети виклику без особи, або неможливість досягнення за відсутності особи).
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
