За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 0940/2276/18
Велика палата зазначила, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи – юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Водночас у нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.
Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Справа № 757/44631/19-ц
Це наша справа. Приємно коли рішення готує професійний суддя та врешті врегульовує питання юрисдикції.
Велика Палата вважає, якщо цей спір виник після звільнення публічного службовця, у цьому випадку – судді, з посади у зв`язку з прийняттям постанови Верховної Ради України, яка була скасована відповідно до рішення суду, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі та звільненням з неї, з вимогами про відшкодування моральної шкоди включно, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Тобто спори про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, пов`язаної з невиплатою суддівської винагороди, доплат та компенсаційних виплат є такими, що пов`язані з проходженням та звільненням з публічної служби, якою є перебування на посаді судді, тому повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства навіть без вимоги про визнання дій протиправними.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Дайджест правових позицій ВП-ВС за листопад – грудень 2020 року
Дайджест охоплює здебільшого нові правові позиції Великої Палати Верховного Суду, відображені в рішеннях, оприлюднених у листопаді — грудні 2020 року.
Серед них позиції щодо:
✅ можливості припинення права користування житлом колишнього члена сім’ї власника такого житла;
✅ порядку заміни боржника-ФОП у разі його смерті правонаступником у виконавчому провадженні;
✅ розмежування юрисдикції суду у спорах щодо оскарження звільнення з посади помічника судді;
✅ порядку примусового викупу акцій міноритарних акціонерів і способів захисту їхніх прав.
Також дайджест містить відступи від позицій ВСУ щодо порядку продовження відпустки в разі тимчасової непрацездатності, яка виникла під час такої відпустки, та щодо виплати щомісячної доплати за вислугу років судді.
Огляд судової практики ВС-ККС за грудень 2020 року
До огляду вміщено низку важливих правових позицій ККС ВС, висловлених під час розгляду кримінальних проваджень упродовж грудня 2020 року, зокрема щодо:
✅ вирішення питання про зворотну дію в часі закону України про кримінальну відповідальність у випадку кваліфікації дій обвинуваченого, який вчинив кримінальні правопорушення, передбачені статтями 152 та 153 КК, до набрання чинності Законом України від 1 червня 2010 року № 2295-VI «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи»;
✅ можливості покладення в основу обвинувачення особи у вчиненні умисного вбивства сукупності належних та допустимих непрямих доказів;
✅ можливості окремого апеляційного оскарження ухвали про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою;
✅ визнання істотним порушенням кримінального процесуального закону судового розгляду кримінального провадження про застосування примусових заходів медичного характеру за участю недієздатної особи та за відсутності її захисника й законного представника.
Предметом розгляду Касаційного кримінального суду також були й інші питання застосування норм кримінального та кримінального процесуального права України, зокрема щодо порушення принципу недопустимості погіршення становища засудженого у разі, коли суд першої інстанції під час нового судового розгляду не звільнив особу від відбування покарання з випробуванням, тоді як у першому вироку цього суду, скасованому апеляційним судом не за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника, обвинуваченому було призначено покарання із застосуванням ст. 75 КК; впливу кількості членів трудового колективу та часу, упродовж якого особа була членом такого колективу, на вирішення питання про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки трудовому колективу.
Огляд рішень ЄСПЛ за грудень 2020 року
У межах опису звернемо увагу на найбільш неординарні справи.
✅ Справа ILIAS PAPAGEORGIOU v. Greece (№ 44101/13). Заявника було виправдано в кримінальному провадженні щодо спричинення ДТП внаслідок стану сп’яніння. Надалі вже цивільним судом розглянуто позов щодо заявника, яким його було фактично притягнуто до цивільно-правової відповідальності. Заявник вважав, що це суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ЄСПЛ так не вважав, зазначивши, що стандарти доказування у кримінальному та цивільному процесі є різними і ніщо не заважало цивільному суду встановити факти автономно від рішення у кримінальному провадженні.
✅ Вартою уваги є справа PANIOGLU v. Romania. У цій справі румунська суддя оприлюднила публікацію, у якій навела доволі критичні думки щодо Голови касаційного суду, яка була прокурором у комуністичні часи, з огляду саме на такий професійний досвід останньої. За цю публікацію авторка була притягнута до дисциплінарної відповідальності, адже вона порушила Кодекс поведінки судді. Питання, яке виникло у справі, – чи не порушує таке притягнення до відповідальності вимог Конвенції. ЄСПЛ висновив, що не порушує.
✅ У справі SELLAMI v. France журналіста було притягнуто до цивільно-правової відповідальності за те, що він у своїй статті використав та оприлюднив матеріали розслідування злочину (фоторобот підозрюваного), які здобув у незаконний спосіб. ЄСПЛ у цій справі, як і в попередніх аналогічних, «був не на стороні» відповідного журналіста, констатуючи відсутність порушення, з огляду насамперед на таємницю розслідування та легітимну мету, яку така таємниця переслідує.
✅ Неординарний аспект реалізації авторського права відображено у справі AsDAC v. The Republic of Moldova. У ній висвітлювалось питання про те, чи порушені права художників (від імені яких діє компанія з управління авторськими правами), які створили графічні зображення для карбованих у Молдові монет та не отримували роялті за фактичне використання Національним банком створених ними зображень. ЄСПЛ встановив, що втручання, на яке скаржилась асоціація-заявник, наклало на неї непропорційний та надмірний тягар і що було порушено «справедливий баланс» між захистом її права на мирне володіння майном та загальними інтересами. Особливо ця справа привертає увагу беззапереченою логікою сформованої правової позиції.
✅ Справа BÉLA NÉMETH v. Hungary стосувалася мораторію на виселення із житла, встановленого в Угорщині у зв’язку з економічною кризою 2008 року. А саме питання про те, чи порушує такий мораторій права особи, яка придбала майно, однак не змогла його використовувати з огляду на мораторій.
Як і зазвичай, огляд містить перелік справ, ухвалених ЄСПЛ у справах щодо України.
Огляд практики ВС-КГС за листопад – грудень 2020 року
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, зокрема, такі:
✅ у спорах, що виникають із земельних відносин, ОП КГС ВС сформулювала висновок про те, що позовна вимога прокурора про зобов’язання повернути земельну ділянку у зв’язку з припиненням дії договору оренди має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов’язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об’єктом вимоги є дія зобов’язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна;
✅ у спорах щодо виконання договорів банківської гарантії ОП КГС ВС зауважила, що якщо сторони не визначили іншого терміну набуття банківською гарантією чинності, ніж день видачі, то пункт договору про надання гарантії, яким передбачено набрання нею чинності згідно із цим договором, не може свідчити про те, що гарантією встановлено строк її дії в розумінні ст. 251, ч. 1 ст. 561, ч. 4 ст. 563 ЦК України;
✅ у спорах щодо стягнення інфляційних втрат ОП КГС ВС констатувала, що сума боргу, внесена за період із 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено із 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, інфляційна складова обчислюється без урахування цього місяця, а якщо із 16 до 31 числа місяця — з урахуванням цього місяця. Якщо період прострочення виконання грошового зобов’язання становить неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується залежно від математичного округлення періоду прострочення в неповному місяці;
✅ у спорах щодо визнання договорів недійсними ОП КГС ВС зазначила, що позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов’язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин;
✅ у спорах, що виникають із корпоративних правовідносин, судова палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС сформулювала правовий висновок про те, що підписання генеральним директором договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав позивача як учасника товариства.
Справа № 755/5656/20
Це наша справа. Суд дуже ретельно вивчив ситуацію з виконавчим написом і безспірністю. На жаль нотаріуси не звертають увагу на вимоги Закону й порушують права громадян зо що надалі притягаються до відповідальності.
Зокрема суд зазначив, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Справа № 761/45251/16-ц
Це наша справа. Ця справа послугувала надалі основою для визнання недійсним та неможливим переуступки права вимоги за кредитним договором фізичним особам. Взагалі по цій справі можна писати книги для жадібних банкірів, які так і не навчились з 2008 року врегульовувати проблемні кредити, що призвело до ліквідації більшості банків.
Але що стосується цієї справи, то як я завжди говорю – треба бути чесним навіть з кредитором і завдяки цьому справа й буда виграна.
Верховний Суд зазначив, що погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що в даному випадку предметом спору, як зазначено у позові, є порушення прав Банку, пов`язаних невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором та договором застави, оскільки у позові Банк посилався, що ОСОБА_1 , діючи з метою ухилення від виконання своїх договірних зобов`язань, не надав позивачу, як заставодержателю відомості про зміни, що сталися в заставному праві, не виконав необхідні дії для забезпечення дійсності заставного майна, не уклав з Банком відповідний договір іпотеки та, як наслідок, не було зареєстровано обтяження прав заставодавця на збудовану нерухомість в установленому закону порядку, що в подальшому дало змогу ОСОБА_1 укласти оспорюваний договір дарування збудованої за кредитні кошти квартири, без згоди Банку, що призвело до неможливості примусового виконання рішення суду від 27 січня 2014 року за рахунок предмета заставного майна.
При цьому, судом установлено, що про існування оспорюваного договору дарування Банк повідомив сам ОСОБА_1 , направивши йому 27 травня 2013 року лист, який Банком в цей день було отримано, де повідомив про укладення ним договору дарування спірної квартири через те, що Банк не погоджується узгодити з ним розмір заборгованості. Зазначені обставини Банком не спростовані.
Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Таким чином, Банк, звернувшись із даним позовом до суду 16 грудня 2016 року, пропустив строк на звернення до суду.
Справа № 755/19582/19
Це рішення нашого клієнта. Сама кредитна історія дуже довга і цікава й от нарешті вона закінчилась. Рішення вже набрало законної сили.
Суд зазначив, що згідно із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Судом встановлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 березня 2011 року у справі № 2-112/2011 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором №ML-002/547/2006 від 21 червня 2006 року.
Таким чином кредитор пред`явивши позов про стягнення кредитної заборгованості на власний розсуд змінив строк виконання основного зобов`язання відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України і з цього моменту почала перебігати позовна давність.
Крім того, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 листопада 2012 року у справі № 2604/7464/12 за позовом ОСОБА_1 , визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 15 березня 2010 року, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за №2181, про звернення стягнення на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
Дане рішення набрало законної сили та не оскаржувалось.
В свою чергу із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду 26 листопада 2019 року, тобто вочевидь із пропуском загальної позовної давності тривалістю у три роки, а тому суд застосовує приписи частини четвертої статті 267 ЦК України, про що заявлено стороною відповідача, та відмовляє у позові.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Немного о праве от Ростислава Кравца
- в Telegram:
- в Tumblr: Правові позиції Верховного суду
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram: АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
