На цьому тижні Велика палата проявила деякі ознаки поваги до прямих норм закону й спробу, хоча і не вдалу, відновити застосування норм права так, як це передбачено Законом, а не як вигадали випадкові люди. Найбільш приємно було ознайомитись з обґрунтуванням неможливості Верховного суду вигадувати способи захисту та їх змінювати й виходити за межі касаційного розгляду, чим так страждала призначена іноземцями трієчниця Данишевська та миколаївський мільйонер Князєв зі своїми тринадцятьма друзями, яких НАБУ й САП перевели у свідки, від гріха подалі.
Також до огляду увійшов тіньовий звіт стану судової реформи підготовлений за гроші іноземців Бідосями, Поганцями та КАКами послів G7, рішення КСУ щодо трудових прав прокурорів, практика ВС-КГС, тематичний огляд щодо експертизи, низка рішень, що стосуються оскарження незаконної відмови у наданні відстрочки від мобілізації та виключення зі складу військової частини, військового обліку й визнання незаконним відсторонення від роботи у зв’язку з відмовою в участі у медичному експерименті та багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 310/2210/21
Велика палата продовжує блукати у трьох соснах куди її завели випадкові люди з хворими амбіціями та невмінням читати прямі норми Закону. Не дивлячись на те, що виконавче провадження відкрите за рішенням суду, але дії виконавця зі стягнення додаткових витрат поки що оскаржуються в адміністративному суді чим зводиться на нівець судовий контроль за виконавчим провадженням і прямо протирічить не тільки Закону, а й здоровому глузду.
Суд зазначив:
11.1. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону № 1404-VІІІ).
11.2. За правилами адміністративного судочинства належить розглядати скарги на дії виконавця щодо винесення постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, а також визнання протиправною та скасування відповідної постанови.
Справа № 554/154/22
Велика палата зробила перший крок у наведені ладу у тій створеній ній самою вакханалії з встановлення способу захисту та вигадування за позивача, що він хотів та що для нього буде ефективним замість розгляду справи по суті.
Суд зазначив:
78. На переконання Великої Палати Верховного Суду,реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати істотних збитків стягувачу у виді неотриманого доходу, а боржнику – у виді передачі майна на реалізацію за значно нижчою від ринкової вартістю.
79. Велика Палата Верховного Суду висновує, що в разі встановлення такої обставини, як реалізація майна за заниженою ціною, такі торги є несправедливими та не можуть створити для його учасників правомірні наслідки.
80. Ураховуючи викладене, а також фактичні та преюдиційно встановлені обставини справи, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що права позивача під час проведення електронних торгів були порушені, однак не з тієї підстави, що він не був повідомлений про проведення торгів, а з тієї підстави, що реалізація на торгах майна за необґрунтованою, заниженою ціною безпосередньо впливає на результати торгів та зачіпає і порушує права та інтереси боржника, оскільки ціна, за якою майно реалізується на торгах, впливає на обсяг зобов’язань, які будуть погашені під час відповідного виконавчого провадження.
81. Тож оскільки оспорювані торги відбулися з порушенням правил їх проведення і є несправедливими, а позивач довів, що ці порушення вплинули на результати торгів та його права порушено оспорюваними торгами, оскільки він є власником згаданої квартири, яку реалізовано на торгах за неправильно визначеною ціною, що преюдиційно встановлено ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня 2021 року, яка набрала законної сили, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА1 , проте з інших мотивів.
87. У процесуальному законодавстві принцип диспозитивності реалізується через засадниче правило «ne eat judex ultra petita partium» – немає суду за межами вимог сторін. Тобто у судовому процесі потрібно виходити з того, що саме стороні належить право обрати та визначити цілі свого звернення до суду. Суд не вправі змінювати обране особою спрямування, а помилка у праві має наслідком відмову у задоволенні вимог процесуального звернення або інші несприятливі правові наслідки.
88. Вихід суду за межі заявлених доводів та вимог процесуального звернення конкурує з принципом змагальності, оскільки жодна сторона судового процесу не повинна спростовувати те, на що інша сторона не посилалася.
89. Межі касаційного розгляду завжди є вужчими за межі позовних вимог. Межі позовних вимог називають матеріальними межами судового процесу, й це стосується як розміру позовних вимог, так і способу захисту, про застосування якого просить позивач. Матеріальні межі, за загальним правилом, є нездоланними для суду, тобто суд за власною ініціативою не вправі вийти за такі межі, за винятком випадків, прямо передбачених законом. Інші межі касаційного розгляду справи судом є процесуальними. Матеріальні межі розгляду є абсолютними, а процесуальні – відносними.
97. Отже, вихід за межі доводів та вимог касаційної скарги здійснюється у разі встановлення таких обов’язкових підстав для скасування судових рішень, як-от: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі; а також усі випадки порушення правил юрисдикції загальних судів. Цей перелік не підлягає розширювальному тлумаченню.
98. Окремо у частині третій статті 400 ЦПК України застережений той випадок, коли після подання касаційної скарги Верховний Суд вперше виклав правовий висновок, якому суперечать висновки судів першої та апеляційної інстанцій. Це є самостійною підставою вийти за межі доводів касаційної скарги, винятком з принципу диспозитивності цивільного процесу, що зумовлено потребою у забезпеченні єдності судової практики шляхом застосування актуальної, станом на момент вирішення спору судом касаційної інстанції, правової позиції.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Pвіт підготовлено в межах реалізації Проєкту ЄС «Право-Juctice» за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст звіту є виключною відповідальністю авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
Суд зауважує, що у разі звільнення з посади на прокурора поширюються лише ті загальні гарантії трудового законодавства (lех generalis), що не охоплені нормами спеціального закону (lех specialis). Оскільки спеціальний закон не встановлює жодних винятків щодо звільнення прокурорів з посад у період їх тимчасової непрацездатності, то в разі звільнення таких осіб слід дотримуватись імперативної заборони на звільнення в період тимчасової непрацездатності, яка є складовою конституційного права кожного на працю та збереження робочого місця в особливий період (перебування на лікарняному).
Отже, Законом № 113 було звужено обсяг прав та спеціальних гарантій для прокурорів щодо збереження робочого місця на період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає частинам другій, третій статті 22 Конституції України.
Суд дійшов висновку, що абзац шостий пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113, в частині згідно з якою перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, суперечить частинам першій, другій, шостій статті 43 Конституції України.
Суд вважає, що на законодавчому рівні допущено неоднакове правове регулювання порядку звільнення прокурорів з посади в період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає вимозі юридичної визначеності як складовій принципу верховенства права, а тому суперечить частині першій статті 8 Конституції України.
Абзац шостий пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ, в частині згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, визнаний неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Огляд судової практики ВС-КГС за серпень 2024 року
В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.
✅ Так, у постановах у справах про банкрутство сформульовані правові висновки щодо:
▪️вжиття заходів забезпечення заяви розпорядника майна боржника про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника за незадоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство;
▪️можливості оскарження ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство в касаційному порядку.
✅ У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством наведено висновки про:
▪️реєстрацію торговельної марки, об’єктом якої є колір;
зупинення нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного органом АМКУ за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
✅ У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав містяться висновки стосовно:
▪️укладення договору дарування акцій за відсутності в повіреного повноважень на укладення такого договору;
▪️відсутності інтересу товариства у відновленні корпоративних прав учасника цього товариства.
✅ У постанові у справах щодо земельних відносин викладено правовий висновок про:
▪️необхідність документального підтвердження виконання орендарем обов’язку з повідомлення орендодавця про намір реалізувати право на укладення договору оренди землі на новий строк.
✅ У постановах у спорах, що виникають із правочинів, зроблено висновок щодо:
▪️субсидіарної (додаткової) відповідальності органу місцевого самоврядування за боргами теплопостачального комунального комерційного підприємства;
▪️можливості зменшення судом неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України;
▪️обов’язку постачальника повернути суму ПДВ, сплачену покупцем за товар, у разі втрати ним статусу платника ПДВ після укладення договору, який визначав ціну товару з урахуванням ПДВ.
У виданні зібрані ключові правові позиції щодо особливостей проведення таких слідчих дій, як освідування особи та отримання зразків для експертизи. Приділено увагу наданню доступу до медичної документації для проведення експертизи. Також в огляді відображено окремі аспекти відібрання біологічних зразків для встановлення стану алкогольного сп’яніння. Акцентовано на змивах з рук.
Наведений огляд буде корисним як для фахівців у сфері кримінального процесу, так і для всіх, хто цікавиться такою проблематикою.
Справа № 519/1304/21
Це наша справа. Черговий приклад того, що боротись треба до кінця. Не дивлячись на відмову у першій та апеляційній інстанції, касація задовільнила позовні вимоги. Ще є судді, які поважають та розуміють, що таке права людини. Суд зазначив:
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на те, що ОСОБА1 як електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування 6 розряду дільниці з ремонту та технічного обслуговування електрообладнання кранів ВРР-2, внутрішньопортової механізації, через службову необхідність має контактувати з іншими працівниками підприємства. Проте суди не взяли до уваги, що роботодавець не вирішив питання про забезпечення працівника роботою у такий спосіб, щоб працівник міг виконувати свою роботу з мінімальним ризиком, не врахував об’єктивної можливості організації для позивача роботи в іншому вигляді.
З огляду на займану позивачем посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 6 розряду дільниці з ремонту та технічного обслуговування електрообладнання кранів ВРР-2, внутрішньопортової механізації та характер його роботи відповідач не надав належних доказів того, що позивач весь свій робочий час працював з людьми, а не технічним обладнанням.
У трудових спорах презумпція вини лежить на роботодавцеві, тому він спростовує заявлені працівником вимоги. Отже, з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюються дії роботодавця, саме відповідач повинен довести, що ці дії вчинені без порушення законодавства про працю.
Відповідач не обґрунтував необхідності та не довів, що позивач створював загрозу для інших працівників підприємства, яка б вимагала вжиття такого непропорційного заходу втручання у право на працю.
Суди не врахували, що у спірних правовідносинах працівник є слабшою стороною й саме на роботодавцеві лежить обов’язок не допускати непропорційного втручання у права останнього. Внаслідок відсторонення від роботи позивач тривалий час не виконував свої посадові обов’язки й не отримував заробітку плату. У свою чергу, відповідач, маючи можливість організувати робочий процес, мінімалізувавши контакти працівників, прийняв рішення про відсторонення позивача від роботи без індивідуальної оцінки зазначених вище факторів.
Відповідачем не доведено, а судами не встановлено фактів, які б об’єктивно підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи, а тому дії роботодавця у цьому випадку не можуть повною мірою вважатися пропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи.
Колегія суддів вкотре наголошує, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
Справа № 500/4141/22
Не зовсім зрозуміло чому не було залишити рішення суду першої інстанції в силі і зобов’язувати розглянути питання самостійного зняття з обліку особи, яку незаконно було поставлено на облік.
Суд зазначив:
Колегія суддів вважає, що на момент призову на військову службу Тернопільський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки мав інформацію про проходження позивачем військово-лікарської комісії та про непридатність його до військової служби з виключенням з військового обліку, проте не взяв до уваги, про що свідчить штамп, зроблений 12.07.2022 відповідачем на звороті виданої 06.06.2000 Київським райвійськоматом м. Харкова довідки № 4/14, про взяття ОСОБА1 на військовий облік.
Щодо наявності розбіжності у військово-облікових документах позивача, яка полягає у зазначені дати (Київським райвійськоматом м. Харкова 18.04.2000, а Київським районним ТЦК та СП м. Харкова 07.03.2000) та номеру статті (Київським райвійськоматом м. Харкова стаття 38 «в», а Київським районним ТЦК та СП м.Харкова стаття 86 «а») Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України (Додаток № 1 до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони України від 04.01.1994 №2), то суд вважає за необхідне наголосити, що можливість описки щодо пункту правової норми не спростовує визнання ОСОБА1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Із наданої завіреної копії облікової картки позивача підтверджується факт видання ОСОБА1 взамін військового квитка довідки № 14 про непридатність від 06.06.2000. Дата видачі цієї довідки та складення облікової картки співпадає із датою проставлення 06.06.2000 штампу в паспорті позивача громадянина України Київським райвійськоматом м. Харкова про те, що він є «невійськовозобов’язаним».
Щодо доводів апелянта, що доцільно брати до уваги результати останньої військово-лікарської комісії, а саме довідку ВЛК за №37/5949 від 07.07.2022, то апеляційний суд вважає, що відповідно до приписів пункту 3.3 розділу II Положення №402, повторно оглядаються військово лікарською комісією військових комісаріатів лише військовозобов’язані, а позивач таким не являється, оскільки ще 18.04.2000 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за графою І, статтею 38 «в» Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України (Додаток № 1 до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони України від 04.01.1994 № 2).
З огляду на вказане колегія суддів вважає, що дії Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА1 є протиправними, оскільки вчинені з неповно встановленими обставинами та з порушенням вимог законодавства щодо проведення військово-лікарської експертизи, а вимоги апелянта в даній частині не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а фактично зводяться до не згоди з ним.
Справа №160/18395/24
Судом в чергове встановлено порушення комісією з надання відстрочки законодавства. Суд зазначив:
При цьому, ст. 23 Закону №3543-XII визначений вичерпний перелік підстав для надання деяким категоріям військовозобов’язаних відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. У кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову або підпадають під умови відстрочки від призову, необхідно надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб’єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.
Зокрема, п.12 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані: які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Позивачем дотримано процедуру подання (направлення) документів до уповноваженого районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
На переконання суду, вказані документи підтверджували право позивача на отримання відстрочки від призову під час мобілізації, у зв’язку з чим мали бути враховані відповідачем під час розгляду заяви про відстрочку.
Водночас, спірне рішення, оформлене протоколом №4 від 12.06.2024, не містить чіткої підстави для його прийняття та обґрунтування невідповідності наданих позивачем документів вимогам чинного законодавства, що дають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії вказує на його протиправність.
Справа № 380/11956/24
Судом в чергове підтвердження протиправність дій керівництва ТЦК при проведені мобілізації. Суд зазначив:
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов’язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки), на підставі рішення про бронювання військовозобов’язаних зараховує у строк не більше ніж п’ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов’язаного на спеціальний військовий облік.
Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов’язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов’язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про наявність таких підстав.
Суд звертає особливу увагу відповідача-1 на положення п. 11 Порядку № 76 про те, що витяг, завірений підписом керівника та печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов’язаному відстрочки.
Відтак, на момент винесення начальником ІНФОРМАЦІЯ1 наказу від 13.05.2024 № 396 про мобілізацію ОСОБА1 , відповідно до вимог статті 23 Закону № 3543-XII, позивач мав відстрочку від призову на військову службу у строк до 08.11.2024 включно, а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Проте, відповідачем-1 не було вжито належних заходів щодо з’ясування таких обставин.
З наведеного слід дійти висновку, що обов’язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання також покладено й на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому відповідач-1 мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення збоку позивача.
Таким чином, доводи відповідача-1 про те, що позивачем не надано доказів наявності відстрочки від призову суд оцінює критично, з огляду на наявність доказів протилежного. При цьому, перевірка наявності відстрочки в силу норм Положення № 154 є повноваженнями саме відповідача-1.
Отже, поряд із обов’язком роботодавця повідомити відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про прийняте Мінекономіки рішення про бронювання військовослужбовця, відповідний обов’язок покладено також на Міноборони.
У будь-якому випадку, на переконання суду, позивач не може нести відповідальність за належність доведення до відповідача інформації про відстрочку від призову, оскільки така процедура залежна від комунікації між підприємством, де працює позивач, а не від дій самого позивача.
Зважаючи на те, що призов позивача здійснено протиправно, суд дійшов висновку для відновлення порушеного права позивача, слід зобов’язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1.
Справа № 600/3575/24-а
Приємно коли є судді, що не відносяться до своїх обов’язків формально, а дійсно пам’ятають присягу та захищають права людини. Суд фактично зробив два висновки, по-перше, про можливість направлення заяви на відстрочку поштою, по-друге, про можливість отримання відстрочки у разі не порушення послідовності навчання, якщо навчання відбувається в іноземному ВУЗі. Зокрма суд заначив:
Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов’язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту”, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
При цьому суд звертає увагу на те, що Порядком №560 не передбачено такої підстави для відмови військовозобов’язаному у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації як недотримання військовозобов’язаним порядку звернення із заявою, визначеного абзацом першим пункту 58 Порядку №560.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що, надаючи позивачу на подану ним встановленої форми заяву відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з причин недотримання військовозобов’язаним умов щодо особистої подачі заяви, відповідач діяв не у відповідності до Порядку №560, яким, до того ж, не заборонено подавати указані вище заяви засобами поштового зв’язку.
При цьому в ході судового розгляду справи відповідачем не спростовано тверджень позивача про неможливість подання ним саме довідки про здобувача освіти, визначеною у додатку 9 Порядку №560, з огляду на його навчання в закордонному навчальному закладі, що не заборонено законодавством України.
Крім цього, як вбачається зі встановлених судом обставин справи, зазначаючи в оскаржуваному рішенні про невідповідність сертифікату про здобувача освіти за даними ЄДЕБзПО Додатку 9 до Порядку, відповідач усупереч вимогам абзацу першого пункту 60 Порядку №560 не звертався із запитом до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, не використав інформацію з публічних електронних реєстрів.
Щодо доводів позову про те, що позивач, навчаючись на денній формі в ІНФОРМАЦІЯ4 , здобуває перший ступінь вищої освіти (бакалаврський), який є вищий за рівень освіти, здобутий позивачем раніше (фахова передвища освіта), то такі оцінці судом не підлягають, адже, як свідчить зміст оскаржуваного рішення, вказане не було досліджено і оцінено відповідачем на підставі документів, поданих позивачем до заяви від 30 липня 2024 року (зокрема, інформації у Сертифікаті про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, виданого Академією міжнародного та регіонального співробітництва імені Зигмунта Глогера у м. Воломін, і його перекладі на українську мову).
Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні такого роду питань доцільно звернути увагу на лист Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 №1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти».
Справа №260/1542/24
Суд не оцінюючи діагнози та не втручаючись у повноваження ВЛК встановив порушення самої процедури її проведення, що і стало підставою для скасування висновку ВЛК. Суд зазначив:
Відповідно до п. 3.2 розділу ІІ Положення № 402 кожний військовозобов’язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями – і лікарями інших спеціальностей.
Згідно з п. 3.4 розділу ІІ Положення № 402 перед оглядом військовозобов’язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов’язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.
Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов’язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд.
В той же час, з наданої суду медичної документації вбачається, що позивачу не було здійснено флюорографію органів грудної клітки. Крім того, надана документація не містить відомостей про вимірювання позивачу внутрішньоочного тиску як особі, якій на дату проведення огляду виповнилось більше 40 років.
Водночас, пункт 3.4 глави 3 розділу II Положення №420 передбачає обов’язковість таких методів дослідження.
Вищенаведені обставини в їх сукупності вказують на допущене порушення процедури проведення огляду позивача та є самостійною підставою для скасування рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ2 , оскільки така прийнята відповідачем без урахування усіх передбачених Положенням №420 факторів, що характеризують стан здоров’я позивача.
Справа № 503/1048/23
Це наша справа. Ця справа в чергове доводить необхідність захисту своїх прав. Суд зазначив:
Судом встановлено, що виплата відповідачу ОСОБА2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 65102 гривні 97 копійок, здійснена на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 28.11.2022 року, яка набрала законної сили.
Відтак, незважаючи на те, що відповідач ОСОБА2 була поновлена на посаді з 04.03.2022 року, суд вважає доведеними обставини, що: 1) виплата відповідачу коштів у сумі 65102 гривні 97 грн була проведена позивачем добровільно, на законних підставах та за відсутності рахункової помилки з його боку; 2) недобросовісність з боку відповідача не встановлена.
Ретельний обставин цих обставин вказує на те, що відповідач ОСОБА2 на законних підставах набула та отримала грошові кошти, оскільки виплата їй заробітної плати була здійснена правомірно та законно шляхом виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Відтак суд доходить висновку, що передбачені ст. 1212 ЦК України підстави для повернення позивачу коштів відсутні.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов не є обґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
