Велика палата продовжує підтверджувати свою повну відірваність від реальності та якесь нездорове бажання змін заради нескінченних змін судової практики, як на мене. Не встигають засохнути чорнила на новій правовій позиції, як виходить нова ще більш амбіційна та неефективна. В цей раз мова йде про повернення земельної ділянки з оренди.
Також до огляду увійшли декілька тематичних оглядів судової практики, практика ЄСПЛ та суду справедливості ЄС, оскарження штрафі ТЦК та стягнення штрафів з Укрзалізниці й багато іншого.
Перелік рішень та практики, які включені до огляду:
🔷 Огляди судової практики та інші рішення:
🔸 Огляд практики ЄСПЛ за травень 2025 року
🔸 Огляд судової практики ВС-КГС за червень 2025 року
🔸 Огляд судової практики ВС-ККС за червень 2025 року
🔸 Огляд практики Суду справедливості ЄС за квітень — травень 2025 року
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 910/2389/23
Наслідки справи Князєва в чергове демонструють як деградацію прокуратури, яка не знає з яким позовом і як треба звертатись, так і суду, який все це вирішує та вигадує замість прокурорів, як на мене. Суд зазначив:
Щодо способу захисту порушених прав позивача стосовно земельної ділянки, яка передана на підставі оспорюваного договору оренди в користування відповідача, строк якого після його попередньої пролонгації на момент звернення з позовом до суду закінчився (статті 16, 391, 785 ЦК України, стаття 34 Закону України «Про оренду землі»)
226. Наявність договірних (зобов’язальних) відносин щодо спірного майна унеможливлює його повернення із застосуванням положень статті 391 ЦК України.
227. У разі закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, та невиконання орендарем свого обов’язку з повернення земельної ділянки, належним та ефективним способом захисту порушених прав орендодавця відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України є зобов’язання орендаря повернути земельну ділянку, яка була предметом цього договору.
Щодо неправильної правової кваліфікації позивачем заявлених вимог (статті 2, 162 ГПК України, стаття 16 ЦК України)
228. Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України).
229. Суд у кожному окремому конкретному випадку має встановити, якого результату прагне досягнути позивач за наслідком розгляду справи, тобто надати належну інтерпретацію змісту його заявлених вимог.
230. У разі посилання позивача на неправильні (невідповідні предмету позову) законодавчі положення суд має застосувати відповідну законодавчу норму самостійно. Така помилка позивача не може слугувати підставою для відмови в позові.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд практики ЄСПЛ за травень 2025 року
В огляді, серед іншого, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Звернемо увагу на деякі з них.
Ухвала ЄСПЛ у справі VASYLKIV v. Ukraine (№ 77302/16). Заявник скаржився на порушення принципу рівності сторін, оскільки його не повідомили про апеляційне провадження. Суд першої інстанції розглянув позов заявника про визнання його дочки такою, що втратила право на користування квартирою, і, за її відсутності, задовольнив цей позов. Відповідачка подала апеляційну скаргу. Апеляційний суд надсилав повістки рекомендованими листами заявнику, проте листи поверталися як недоставлені. Через це апеляційний суд опублікував повідомлення про судові засідання в місцевій газеті. Саме засідання відбулося без заявника, але за участю відповідачки. Апеляційний суд встановив відсутність підстав для визнання її такою, що втратила право на користування квартирою.
ЄСПЛ наголосив, що ст. 6 Конвенції не зобов’язує органи влади забезпечувати бездоганну роботу пошти, але вони можуть відповідати за ненадіслання заявникові документів. Апеляційний суд тричі надсилав повістки на домашню адресу заявника, і останній не заперечував факту їх надсилання, не стверджував, що була неправильно вказана адреса. Твердження заявника, що він міг не отримати повістки, було недостатньо для обґрунтування скарги, і ЄСПЛ визнав її явно необґрунтованою.
Ухвала ЄСПЛ у справі KRUPNYK v. Ukraine (№ 16505/23). Заявник вважав, що було обмежено його доступ до суду, оскільки Верховний Суд відмовив у поновленні строку на касаційне оскарження.
Апеляційний суд 5 липня 2022 року проголосив вступну та резолютивну частини постанови у справі заявника. Повний текст постанови було складено 7 липня, опубліковано 13 липня, а надіслано поштою – 23 серпня. Заявник отримав постанову 25 серпня й подав касаційну скаргу 21 вересня. Верховний Суд відмовив у поновленні строку, зауваживши: 1) представник заявника був присутній на засіданні 5 липня і знав про постанову того ж дня; 2) постанова була оприлюднена 13 липня; 3) заявник не пояснив, чому він або його представник не звернулися за копією постанови до 23 серпня.
ЄСПЛ не побачив ознак порушення права заявника на доступ до суду та визнав його скаргу щодо цього явно необґрунтованою.
Суд зазначив, що національне законодавство чітко визначає дату початку строку для подачі касаційної скарги і, з огляду на обставини справи, виснував, що заявник і його представник не проявили необхідної сумлінності для відстеження ходу провадження та не вжили розумних заходів для отримання повного тексту судового рішення, коли воно стало доступним. Також ні у Верховному Суді, ні в ЄСПЛ заявник і його представник, які не заявляли, що їм не була відома або була незрозуміла усталена судова практика про публікацію рішень у державному реєстрі, не скористалися наявними процесуальними можливостями (отримати постанову з державного реєстру чи звернутися до апеляційного суду за його копією).
Нагальною проблематикою є забезпечення правильності трактування податкового законодавства щодо застосування юридичними особами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності під час постачання електронних комунікаційних послуг.
Аналітичний матеріал висвітлює актуальну судову практику щодо:
✅ можливості перебування провайдерів на спрощеній системі оподаткування;
✅ процедури проведення податкових перевірок;
✅ процесуальних питань.
Огляд судової практики ВС-КГС за червень 2025 року
В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції
✅ Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки щодо:
▪️визначення початку перебігу позовної давності до вимог про витребування боржником у межах провадження в справі про банкрутство майна, відчуженого у процедурах банкрутства;
▪️порядку заміни кредитора у справі про банкрутство правонаступником;
▪️зловживання процесуальними правами як підстави для залишення без розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
✅ У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством містяться висновки стосовно:
▪️строку звернення до АМКУ у справах про недобросовісну конкуренцію в разі триваючого порушення;
▪️доказування права попереднього користувача торговельною маркою та визначення юрисдикції у справі за вимогою про визнання недійсним свідоцтва України на торговельну марку, власником якої є фізична особа.
✅ У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів викладено висновки стосовно:
▪️належного та ефективного способу захисту порушеного права особи, яка була виключена зі складу учасників ТОВ, якщо після її виключення змінився розмір статутного капіталу та склад учасників;
▪️визнання припиненими трудових відносин між директором товариства і товариством на підставі заяви про звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України);
▪️належного відповідача у спорі про стягнення майнової шкоди, пов’язаної з вилученням майна,переданого до статутного капіталу ТОВ.
✅ У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності сформульовано правові висновки про:
▪️правовстановлювальні документи на використання водного об’єкта з метою ведення аквакультури;
▪️належність та ефективність заявленої прокурором вимоги про повернення нерухомого майна територіальній громаді як вимоги про застосування наслідків недійсності цього правочину (реституцію).
Огляд судової практики ВС-ККС за червень 2025 року
В огляді відображено важливі правові позиції з кримінального та кримінального процесуального права.
У сфері кримінального права акцентовано, що:
– відсутність наказу представника окупаційної влади про призначення обвинуваченого директором підприємства не спростовує його винуватості в колабораційній діяльності, що полягала у фактичному керуванні підприємством, за наявності інших зібраних у справі доказів в їх сукупності, в тому числі показань у судовому засіданні свідків та досліджених письмових доказів;
– застосування вогнепальної зброї мешканцем багатоквартирного будинку шляхом здійснення пострілів через вхідні двері власної квартири в напрямку місць загального користування в нічний час під час дії воєнного стану, що створило реальну загрозу для життя чи здоров’я інших мешканців, свідчить про наявність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України;
– необхідність використання транспортного засобу для сімейних потреб чи роботи не є безумовною підставою для незастосування до винної особи додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
У сфері кримінального процесуального права вказано, що:
– КПК України не передбачає окремого повідомлення про завершення досудового розслідування захисника, який набув повноважень у кримінальному провадженні після повідомлення підозрюваному та іншому захиснику про завершення досудового розслідування й надання доступу до матеріалів досудового розслідування, як підстави для зупинення перебігу строку досудового розслідування;
– ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до оригіналів документів, що перебувають у володінні фермерського господарства, з можливістю їх вилучення підлягає апеляційному оскарженню, оскільки вилучення свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, оригіналу статуту та документів на право власності або користування земельними ділянками створює перешкоди для його діяльності;
– у разі відмови особи надати відбитки папілярних візерунків пальців рук та долонь для проведення судової дактилоскопічної експертизи використання експертом раніше заповненої дактилокарти цієї особи не суперечить вимогам КПК України. Дактилокарта не є окремим доказом у кримінальному провадженні, оскільки не містить фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню. Доказом є висновок судової дактилоскопічної експертизи.
В огляді висвітлено також інші, не менш актуальні правові позиції.
Огляд практики Суду справедливості ЄС за квітень — травень 2025 року
Огляд практики Суду справедливості ЄС (рішення за квітень – травень 2025 року) із зазначенням описів ключових обставин справ та обґрунтування Суду.
Звертаємо увагу на таке рішення.
8 квітня 2025 року Велика Палата Суду справедливості ЄС у справі European Public Prosecutor’s Office (Судовий контроль над процесуальними діями), C-292/23 роз’яснила умови судового перегляду національними судами процесуальних дій Європейської прокуратури, що мають юридичні наслідки для третіх осіб, зокрема виклику свідків.
Справу було порушено на запит іспанського суду у зв’язку з розслідуванням підозри у шахрайстві щодо осіб, які керували компанією, що отримала фінансування з фондів ЄС. Європейська прокуратура викликала свідків, однак чинне національне законодавство не передбачало можливості оскарження рішення цього органу.
Суд справедливості ЄС наголосив, що саме компетентні національні суди повинні оцінити, чи рішення делегованого європейського прокурора про виклик свідка має на меті створення обов’язкових юридичних наслідків, здатних вплинути на інтереси осіб, які оскаржують це рішення, таких як особи, стосовно яких ведеться розслідування, шляхом істотної зміни їхнього правового становища, зокрема впливу на їхні процесуальні права. Якщо це так, це рішення підлягає судовому контролю з боку відповідного національного суду відповідно до ст. 42(1) Регламенту 2017/1939.
Цього разу огляд доповнено 25 правовими позиціями ВС, які дають практичні відповіді на запитання, що виникають при застосуванні деяких статей ГПК України.
Зокрема, йдеться про відповіді на такі питання:
✅ чи належить до юрисдикції господарських судів спір щодо стягнення вартості частки, яку належить виплатити позивачу як колишньому учаснику товариства (ст. 20);
✅ як встановлюється штучність або безпідставність позову (ст. 43);
✅ у якому процесуальному статусі мають бути залучені всі сторони правочину до участі у справі про визнання такого правочину недійсним (ст. 48);
✅ чи може суд самостійно збирати докази з відкритих реєстрів і чи не є це порушенням процесуальних норм (статті 74 та 267);
✅ чи поширюються пільги щодо сплати судового збору на звернення арбітражного керуючого у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або у спорах, що заявлені в межах справи про банкрутство боржника (ст. 123);
✅ чи може позивач вимагати компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в разі закриття провадження у справі за відсутності предмета спору (ст. 130);
✅ яку підставу вжиття заходів забезпечення позову має досліджувати суд у випадку звернення особи з позовними вимогами немайнового характеру (ст. 136);
✅ чи допускається застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам вчиняти дії з виконання укладеного між ними договору, визнання якого недійсним є предметом позову (ст. 137);
✅ чи є можливим застосування у спорі про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід такого заходу забезпечення позову, як заборона експертному центру видавати висновки та рекомендації щодо державної реєстрації лікарського засобу і вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу (ст. 137);
✅ чи наділений апеляційний суд правом зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення в подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку (ст. 195).
Справа № 761/40786/24
Це наша справа, суд зазначив:
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім’я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Однак, протокол № ВОБр-450 про адміністративне правопорушення від 12.10.2024 р. та оскаржувана постанова № ВОБр-450 від 12.10.2024 р., не містять жодних відомостей про конкретний пункт Правил військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, який було порушено позивачем, при цьому, відповідач зазначав, що позивач не з’явився вчасно до центру комплектування та соціальної підтримки для постановки на військовий облік по повістці, однак відповідачем не було встановлено, коли суб’єкт владних повноважень надіслав та у який спосіб повістку, та чи була вона ним отримана, у встановленому законом порядку. Відсутні в протоколі та оскаржуваній постанові, посилання на докази, які обґрунтовується вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Суд зазначає, що у відповідності до положень ч.2 ст. 251 КУпАП обов’язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб’єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
З матеріалів справи вбачається, що стороною відповідача в порядку ст. 251 КУпАП суду не надавалось жодних доказів вчинення позивачем правопорушення, визначеного в оспорюваній постанові.
Справа № 910/1128/23
Це наша справа. Суд зазначив:
64. По суті доводи скаржника зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції за результатами вирішення питання щодо прийняття та врахування нового доказу, який не подавався скаржником до місцевого господарського суду та спрямовані на доведення необхідності здійснення переоцінки відповідного доказу, встановлення інших обставин.
65. Дійшовши наведеного висновку, колегія суддів відхиляє доводи скаржника в цій частині як такі, що не знайшли свого підтвердження.
66. Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що господарський суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, не виконав вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.06.2024 у цій справі, оскільки зміст оскаржуваної постанови свідчить про ухвалення судом рішень з дотриманням приписів процесуального законодавства, у тому числі частини 5 статті 310 ГПК України.
67. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційних скаргах доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень.
68. Однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
69. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
