Випадкові люди вигадали новий спосіб натягування сови на глобус та відступу від своїх позицій не відступаючи від них і тепер вони думають, що це вийде за допомогою магічних заклинань на латині з Гаррі Поттера. Чим більше незрозумілих слів та абракадабри у рішенні, тим на їх думку, ймовірно, ніхто і нічого не помітить. Тут школа суддів не допоможе, як на мене, треба звертатись до спеціалістів в іншій галузі.
До огляду увійшла низка тематичних оглядів судової практики з питань відшкодування шкоди, державної служби, застосування форс-мажорних обставин, практики ВС-КЦС, позиції з заклинаннями з Гаррі Поттера щодо строку договору оренди та нормативної оцінки, скасування штрафів ТЦК, поновлення строку на апеляційне оскарження у кримінальному процесі, припинення іпотеки та багато іншого.
Перелік рішень та практики, які включені до огляду:
🔷 Огляди судової практики та інші рішення:
🔸 Огляд судової практики ВС-КЦС за вересень 2025 року
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 907/882/22
Досить дивне рішення з великою кількістю незрозумілої латині та самою суттю. Більш схоже на натягування сови на глобус аби справу повернути на першу інстанцію, бо її перегляд нічого не дасть. У рішенні зроблені висновки про можливість прийняття прямо протилежних рішень без відступу від правової позиції. Також рішення містить висновки щодо порядку поновлення строку на подання доказів і дії договору оренди землі. Суд зазначив:
8.9. З наведеного слідує, що 18.02.2014 сторони досягли згоди з усіх істотних умов Договору та зафіксували свою волю шляхом підписання відповідного документа і з цього моменту між ними виникли права та обов’язки у зобов’язальних правовідносинах (зокрема, обов’язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату), а речове право оренди Земельної ділянки на підставі цього правочину виникло у ФОП Грицик Л. О. 17.03.2014 з моменту його державної реєстрації в Реєстрі.
8.18. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зобов’язання за Договором, зокрема щодо встановлення ставки орендної плати у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки Земельної ділянки, змінились для сторін з моменту досягнення ними такої домовленості та підписання Додаткової угоди.
8.49. Дійсно, матеріали справи містять низку доказів, на які ФОП Грицик Л. О. покликалась у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив (том 1; а. с. 75-95, 139-150) на підтвердження неправомірності визначення розміру нормативної грошової оцінки землі як бази обрахунку орендної плати за спірний період, зокрема, копію висновку експертного дослідження № 209/12-15, акт обстеження умов використання земельної ділянки від 02.06.2021, листування з Радою (т. 1, а. с. 96-109, 151-165).
8.50. За змістом оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій вказані докази не дослідили та не надали оцінки відповідним доводам ФОП Грицик Л. О., що свідчить про неправильне застосування ними частини п’ятої статті 5 Закону № 1378-IV, відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що є підставою для скасування судових рішень. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпункті 115 постанови від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22.
8.57. У частині першій статті 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
8.58. Відтак пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлює неможливість такого поновлення. Водночас питання щодо встановлення поважності чи неповажності причин пропуску процесуального строку належить до повноважень суду (див. пункти 55-63 постанови КГС ВС від 22.07.2025 у справі № 910/1128/23).
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
В огляді узагальнено підходи Великої Палати та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо:
✔️юрисдикції спорів цієї категорії; особливостей подання похідних позовів;
✔️визначення кола посадових осіб, які можуть нести відповідальність за завдані юридичній особі збитки;
✔️змісту та реалізації фідуціарних обов’язків;
✔️умов притягнення до відповідальності за завдані юридичній особі збитки (протиправність дій, наявність збитків, причинно-наслідковий зв’язок, вина);
✔️застосування позовної давності.
Огляд також містить аналіз статистичних даних щодо ухвалення ВС постанов у цій категорії спорів, який показав, що у 67 % випадків рішення попередніх судових інстанцій залишено без змін. Такий високий відсоток свідчить про те, що у вирішенні спорів цієї категорії вдалося напрацювати правові підходи, які формують єдність судової практики і створюють атмосферу правової визначеності для учасників відповідних корпоративних спорів.
Водночас варто зазначити, що цей огляд не охоплює спорів за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про притягнення до відповідальності посадових осіб банків. Такі спори мають низку специфічних процесуальних і матеріально-правових аспектів, зумовлених особливим статусом Фонду та регулюванням банківської діяльності. Для забезпечення повноти аналізу готується окремий тематичний огляд, присвячений практиці розгляду таких спорів.
В огляді викладено ключові правові позиції Верховного Суду щодо:
✅ організації конкурсу та допуску осіб до конкурсу на зайняття посади державної служби;
✅ повноважень конкурсної комісії під час проведення конкурсу на посади державної служби;
✅ оскарження результатів конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби;
✅ призначення на посаду державної служби за результатами конкурсу.
Цей огляд стане незамінним інструментом для суддів, юристів, державних службовців та осіб, які цікавляться питаннями державної служби.
З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України та введенням воєнного стану суб’єкти господарювання зіштовхнулися з новими викликами й труднощами під час здійснення господарської діяльності.
Постійні обстріли українських міст, втрата і знищення майна, пошкодження об’єктів критичної інфраструктури, окупація територій, відключення електроенергії, ускладнення логістики – несприятливо відобразилися на господарській діяльності суб’єктів господарювання та призвели до проблем із виконанням зобов’язань за договорами перед контрагентами.
Безсумнівно, такі обставини вплинули як на одну сторону договору (виконавця), так і на іншу, яка не отримала його належного виконання.
У зв’язку з цим впродовж останніх двох років особливої актуальності набуло питання щодо звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов’язань у зв’язку з існуванням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Про те, що є доказом існування форс-мажорних обставин, чим відрізняється форс-мажор від істотної зміни обставин, що вважається належним повідомленням про існування форс-мажору, чи є проведення бойових дій та воєнний стан форс-мажорною обставиною, а також інші правові висновки – у цьому дайджесті.
Окрему увагу ВС приділив вирішенню проблемних питань в окремих видах договірних зобов’язань (внесення змін до договору про закупівлю, зменшення розміру орендної плати за користування державним майном, припинення іпотеки в разі існування форс-мажору тощо), а також у різних видах правовідносин, зокрема в трудових правовідносинах – щодо звільнення від виплати заробітної плати роботодавця, виробничі потужності якого знаходяться на території проведення АТО, або ж у податкових правовідносинах – щодо звільнення від відповідальності платника податків у разі затримки реєстрації податкових накладних у зв’язку з проведенням бойових дій, зупинення нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у зв’язку з виникненням форс-мажорних обставин.
Огляд судової практики ВС-КЦС за вересень 2025 року
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:
– у спорах про захист честі, гідності і ділової репутації, констатовано, що використання (обнародування) імені фізичної особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, заборонено до набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Така заборона діє незалежно від наявності суспільного інтересу до інформації та публічного статусу особи. При цьому захист порушеного права має бути пропорційним – достатнім є видалення лише посилань на ім’я особи, а не всієї публікації;
– у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, зауважено, що Договір купівлі-продажу транспортного засобу може бути визнано недійсним на підставі ст. 230 ЦК України, якщо продавець умисно замовчав інформацію щодо істотних недоліків автомобіля (невідповідність VIN-кодів, заміна агрегатів, конструктивні зміни кузова тощо), про які йому було відомо на момент укладення договору. При цьому необізнаність покупця про такі недоліки та відсутність експертного огляду автомобіля перед купівлею не є підставою для відмови в задоволенні позову за умови доведення факту обману з боку продавця;
– у спорах, що виникають із трудових правовідносин, звернено увагу на те, що при реорганізації державного підприємства шляхом приєднання до іншої юридичної особи правомірним є звільнення працівників, які не задіяні у виконанні заходів з реформування та технологічних процесах, без надання пропозицій щодо іншої роботи, якщо таке рішення прийнято уповноваженим органом управління;
– у спорах, що виникають із житлових правовідносин, вказано, що військовослужбовець, який має вислугу на військовій службі 20 років і більше, перебуває на квартирному обліку та займає службове житло, має право на виключення цього житла з числа службового й забезпечення ним для постійного проживання. При цьому посилання на необхідність дотримання черговості при вирішенні питання щодо виключення житла з числа службового є необґрунтованим, оскільки військовослужбовець вже забезпечений цим службовим житлом у порядку черговості;
– у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, зазначено, що грошове забезпечення військовослужбовця, отримане одним із подружжя під час перебування у шлюбі за період полону, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо ці кошти були повністю використані в інтересах сім’ї (на потреби дітей, ремонт спільного житла, придбання майна) під час перебування у шлюбі, вони не підлягають поділу. При цьому подружжя зберігає право на поділ майна, придбаного за ці кошти, яке наявне і належить їм на праві власності;
– у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, констатовано, що:
у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється в день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, незалежно від реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС. Особа, шлюб з якою було розірвано за рішенням суду, що набрало законної сили до моменту відкриття спадщини, не входить до кола спадкоємців першої черги за законом, як той із подружжя, хто пережив спадкодавця, оскільки на момент відкриття спадщини не перебувала в шлюбі зі спадкодавцем;
зобов’язання спадкодавця вчинити дії щодо відновлення нерухомого майна до становища, яке існувало до його пошкодження, не припиняється внаслідок його смерті й переходить до його спадкоємців;
– щодо застосування норм процесуального права зауважено, що:
при розгляді позову про звільнення майна з-під арешту не є обов’язковим залучення всіх спадкоємців померлого власника майна, оскільки звільнення майна з-під арешту не впливає на спадкові права та обов’язки спадкоємців, обсяг спадкової маси, арешт є лише тимчасовим обмеженням права власності. Процес зняття арешту може бути продовжений як кожним спадкоємцем окремо, так і всіма разом;
Справа № 758/7840/25
Це чергова наша справа в якій встановлена протиправна діяльність ТЦК щодо притягнення до відповідальності за порушення, яке не вчинялось. Суд зазначив:
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Водночас, жодних доказів на підтвердження того, що позивач в порядку статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» отримував виклик і не прибув у призначений час, суду не надано.
Так, матеріали справи не містять доказів того, що повістка з вимогою позивача прибути до збірного пункту, направлялася позивачу поштою чи вручалася в інший спосіб, визначений законодавцем.
Відповідач не надав суду копію повістки, яка б доводила, що позивач викликався до відповідача на конкретну дату та час; не надав доказів, що позивач отримав вказану повістку особисто або відмовився від отримання, про що зроблене відповідне застереження про відмову від її отримання. Відповідач також не надав суду доказів, що факт неявки позивача зафіксовано відповідним Актом.
Таким чином, відповідачем не доведено, що у позивача виник обов’язок з’явитися до ІНФОРМАЦІЯ1 у строк, зазначений у повістці, і що від виконання цього обов’язку ОСОБА1 ухилився.
Справа № 753/13175/25
Це наша справа. Суд встановив припиненою іпотеку після повного погашення заборгованості за рішенням суду і зазначив:
Відповідно до положень статті 17 цього Закону, іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов’язання. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що іпотека як різновид застави є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов’язань, а тому правочин щодо її встановлення має юридичне значення тільки тоді, коли має юридичну силу основне зобов’язання.
Такий висновок суду кореспондує положенню пункту 6.3. договору іпотеки, яким визначено, що договір діє до припинення основного зобов’язання.
Доказів, які б свідчили про наявність заборгованості позивача по кредитному договору № 028/25-305 від 13.12.2005 та її розмір, та також те, що АТ «Сенс Банк», як кредитор, вчиняв дії, спрямовані на захист свого права на отримання коштів за кредитним договором, в тому числі шляхом пред’явлення у позовному провадженні вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних, суду не надано.
Отже ураховуючи, що внаслідок звернення банку до суду щодо стягнення заборгованості по кредиту, виконання позивачем рішення суду, який було стягнуто повністю суму отриманого кредиту, дія кредитного договору припинилася, припинилися і відносини іпотеки, яка забезпечувала виконання кредитного зобов’язання.
Отже ураховуючи, що наявність чинного обтяження предмета іпотеки на підставі договору, який на цей час припинив свою дію, порушує право позивача на розпорядження своєю власністю, це право підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб — шляхом визнання іпотеки припиненою та виключення з Державного реєстру речових прав запис про обтяження № 35224474 від 25.01.2008, та з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна — запис про обтяження № 6458078 від 25.01.2008.
Справа № 757/51574/23-к
Це наша справ і сподіваюсь на майбутнє це поставить крапку у незаконні практиці суду апеляційної інстанції відмовляти у розгляді скарги з підстав ніби пропущення строку звернення при порушенні строків виготовлення та направлення рішення судом першої інстанції зацікавленій стороні. Суд зробив наступний висновок:
За правилами п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Як зазначено у постанові об’єднаної палати Касаційного кримінального суду від 27 травня 2019 року (справа №461/1434/18) у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Слід зазначити, що кримінальним процесуальним законом не покладено обов’язку на сторону кримінального провадження отримання повного тексту судового рішення, у цьому випадку, під час вирішення питання щодо оцінки поважності строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції мав би здійснити спочатку перевірку дотримання районним судом вимог КПК.
Між тим, згідно сталої практики ЄСПЛ та позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 27 березня 2019 року (справа № 127/17092/18), при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об’єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.
Так, заявник на реалізацію свого права на отримання копії повного тексту ухвали слідчого судді звернувся з адвокатським запитом з метою її отримання і, після отримання, звернувся в найкоротший строк з апеляційною скаргою.
Разом з цим, враховуючи обчислення строку з дати оголошення резолютивної частини ухвали, під час якого був присутній представник, адвокат ОСОБА6 просив поновити строк на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи відповідне клопотання тим, що до отримання повного тексту ухвали не був обізнаний з викладеними у ній мотивами.
Однак суд апеляційної інстанції, не надав належної оцінки викладеним вище обставинам, детально не перевірив об’єктивних обставин, що перешкодили апелянту своєчасно оскаржити ухвалу слідчого судді.
Покликання апеляційного суду на час оприлюднення в Єдиному реєстрі судових рішень ухвали слідчого судді, без з’ясування всіх даних, колегія суддів уважає непереконливими.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
