Велика палата незаконно зареєстрованого Верховного суду (не України) як пішла на канікули ще за пару тижнів до нового року, так звідти й не повернулась досі. Поки спостерігаємо масові відставки суддів та ротацію на новий склад. Звичайно, хочеться сподіватись на зміни до кращого, але схоже це фантастика. Бо неможна на підробках, брехні та порушенні закону щось побудувати законне та справедливе. А після прийняття змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів взагалі не зовсім зрозуміло статус цих суддів та статус Верховного суду (не України) загалом.
В огляд включено рішення КСУ щодо особистого і сімейного життя особи, засудженої до довічного позбавлення волі, практика ЄСПЛ, ВС-ККС, ВС-КЦС, низка постанов ВС-КЦС щодо незаконно відсторонення від роботи у зв’язку з незгодою у прийнятті участі в примусовому медичному експерименті, рішення про стягнення заборгованості, захисту честі та ділової репутації, а також оскарження бездіяльності ТЦК та прийняття рішення про зняття з військового обліку у зв’язку із виїздом на постійне місце проживання за кордон.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України, окремі приписи частини першої статті 111 Кодексу в тім, що вони унеможливлюють застосування до засуджених до довічного позбавлення волі осіб короткочасних виїздів за межі колонії на території України у зв’язку з такою винятковою особистою обставиною, як смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого.
Конституційний Суд України вказав, що держава зобов’язана надати кожній засудженій до позбавлення волі особі, незалежно від тяжкості скоєного нею злочину, принаймні потенційну можливість короткочасного виїзду за межі колонії на території України у зв’язку з такою винятковою особистою обставиною, як смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, проте відповідний суб’єкт владних повноважень перед наданням дозволу на такий виїзд повинен провести всебічне індивідуальне оцінювання загрози від кожної такої особи для суспільної безпеки та громадського порядку, яке не зводиться лише до врахування тяжкості скоєного нею злочину. Таке оцінювання не спричинятиме неминучих негативних наслідків для суспільної безпеки та громадського порядку і водночас буде менш обтяжливим для прав і свобод засуджених до довічного позбавлення волі осіб порівняно з тим, що вказана можливість не визначена оспорюваними приписами Кодексу, що фактично допускає обмеження конституційного права на недоторканність особистого і сімейного життя таких засуджених на підставі єдиного критерію – тяжкості скоєних ними злочинів.
Також у Рішенні Суд вказав, що оспорювані приписи Кодексу свідчать, що держава не виконує свого позитивного обов’язку щодо соціальної реабілітації засуджених до довічного позбавлення волі осіб, що, своєю чергою, не відповідає покладеному на державу позитивному обов’язку визнавати визначену статтею 3 Конституції України людську гідність як найвищу цінність.
Огляд рішень ЄСПЛ за жовтень 2023 року
У цьому виданні містяться, зокрема, такі рішення.
У справі INTERNATIONALE HUMANITÄRE HILFSORGANISATION E. V. v. Germany ЄСПЛ з’ясував, чи буде дотримано ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо заборонити, розпустити та конфіскувати активи асоціації, яка нібито займається наданням гуманітарної допомоги, проте фінансується терористичною організацією. ЄСПЛ зауважив, що повний розпуск організації (товариства) як крайній захід може вживатися лише в найсерйозніших випадках. В межах розгляду національні суди встановили, що асоціація-заявник ототожнювала себе з цілями терористичної організації, яку опосередковано підтримувала, і з огляду на поведінку в минулому існував реальний ризик того, що асоціація-заявник спробує оминути потенційні обмеження. ЄСПЛ в цій справі не констатував порушення ст. 11 Конвенції.
У справі STOIANOGLO v. The Republic of Moldova ЄСПЛ констатував порушення ст. 6 Конвенції, адже автоматичне відсторонення Генерального прокурора, якому пред’явлено обвинувачення, від посади без будь-якої форми судового перегляду такого заходу є порушенням права на доступ до суду.
У справі LOCASCIA AND OTHERS v. Italy ЄСПЛ констатував порушення ст. 8 Конвенції (матеріальний аспект) через невжиття італійською владою необхідних заходів для захисту права заявників на приватне життя внаслідок забруднення довкілля, спричиненого місцем захоронення відходів. Разом з тим ЄСПЛ не констатував порушення ст. 8 Конвенції (процесуальний аспект) за скаргою заявників на ненадання італійською владою інформації про забруднення довкілля, спричиненого місцем захоронення відходів.
Огляд практики ЄСПЛ щодо принципу юридичної визначеності
Огляд підготовлено завдяки підтримці проєкту Ради Європи «Підтримка судової влади України в умовах війни та
післявоєнного періоду».
Це видання є виключною відповідальністю проєкту Ради Європи «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду» та не створює жодних зобов’язань для Європейського суду з прав людини або інших органів Ради Європи.
Огляд судової практики ВС-ККС за листопад 2023 року
В огляді відображено найважливіші правові позиції та висновки з кримінального та кримінального процесуального права, які матимуть значення для формування єдності судової практики.
Зокрема, у сфері кримінального права констатовано, що:
– зловживанням владою є протиправне використання повноважень, правомочностей і можливостей, похідних від прав, обов’язків, гарантій, а також пільг та інших благ, які безпосередньо пов’язані зі здійсненням функцій представника влади;
– подвійне накладення державним виконавцем стягнення у виді штрафу відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» на боржника за невиконання без поважних причин у встановлений строк судового рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі не виключає подальшої можливості притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення (ст. 382 КК України).
У сфері кримінального процесуального права, серед іншого, встановлено, що:
– при вирішенні питання стосовно компетенції установи, яка проводить експертизу і є державною в розумінні ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», слід виходити не з організаційно-правової форми здійснення нею діяльності або форми її власності, а зі сфери управління її діяльністю та організації державного контролю;
– долучення стороною обвинувачення до матеріалів досудового розслідування при виконанні вимог ст. 290 КПК України ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на використання результатів НСРД з іншого кримінального провадження, під час проведення якої були виявлені ознаки кримінального правопорушення, яке розслідується в цьому кримінальному провадженні, свідчить про виконання органом досудового розслідування в повному обсязі положень ч. 12 ст. 290 КПК України та є достатньою правовою підставою для використання результатів НСРД навіть за відсутності в матеріалах кримінального провадження ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення вказаної НСРД.
Упродовж листопада 2023 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.
Огляд судової практики ВС-КЦС за листопад 2023 року
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, у тому числі, такі:
✅ у спорах, що виникають з правочинів, зокрема договорів, акцентовано, що правовідносини, які виникли між позикодавцем і позичальником, після смерті останнього трансформуються в зобов’язальні правовідносини між позикодавцем та спадкоємцями позичальника і вирішуються в порядку, передбаченому положеннями ст. 1282 ЦК України;
✅ у спорах, що виникають з питань захисту права власності, зазначено, що проживання дитини з одним із батьків та існування в іншого заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для збільшення частки в майні одного з подружжя, однак у разі зростання заборгованості за аліментами сторони не позбавлені можливості в порядку ст. 190 СК України укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно;
✅ у спорах, що виникають із трудових правовідносин, звернено увагу на те, що втрата чинності постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» лише 22 листопада 2022 року не свідчить про правомірність її застосування до правовідносин щодо звільнення сумісника в період з 19 липня до 22 листопада 2022 року, оскільки КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, має вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативно-правовий акт, і не передбачає такої підстави для розірвання трудового договору, як звільнення з роботи за сумісництвом у зв’язку з прийняттям на цю роботу працівника, який не є сумісником;
✅ у спорах, що виникають із житлових правовідносин, наголошено, що вселення осіб разом з дітьми до квартири без згоди одного зі співвласників квартири є порушенням визначеного ст. 358 ЦК України порядку здійснення права спільної часткової власності. За встановленого порушення майнових прав співвласника внаслідок недотримання порядку вселення вказаних осіб до спірної квартири останніх може бути виселено за вимогою співвласника, що відновлює становище, яке було до такого порушення. Питання щодо законності вселення у квартиру має вирішуватися як підстава позову в спорі про виселення. Позовні вимоги про визнання незаконним вселення не відновлюють порушеного права співвласника, тому є неефективним способом захисту;
✅ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, констатовано, що непред’явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу в разі поділу спільного сумісного майна, набутого під час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім’єю без реєстрації шлюбу, не є підставою для відмови в позові про поділ спільного майна подружжя;
✅ у спорах, що стосуються питань процесуального права, наголошено, що заява про встановлення факту вимушеного переселення особи з окупованої території України задля уникнення загрози життю, здоров’ю, порушення свободи, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав, права на судовий захист на окупованій території саме в результаті збройної агресії російської федерації, метою якої є визначення статусу заявника як особи, що перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року з відповідними правовими наслідками, підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
Справа № 761/712/22
Це наша справа. Дуже приємно, коли судді Верховного суду не формально підходять до вирішення справи на відміну від суддів апеляційного суду в цьому випадку та захищають основоположні права людини. Суд зазначив:
Установивши, що освітній процес в закладі освіти, починаючи з 01 листопада 2021 року до окремого рішення було організовано в дистанційному режимі, а ОСОБА1 , як педагогічний працівник, мала змогу за відсутності відповідного щеплення здійснювати трудову діяльність дистанційно, не контактуючи з учнями та працівниками закладу освіти, що виключає потребу в захисті громадського здоров’я, а також захист здоров’я заінтересованих осіб, зокрема учасників освітнього процесу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсторонення позивачки було здійснено з порушенням відповідного порядку встановленого чинним законодавством України.
Ураховуючи наявність підстав для скасування наказу про відсторонення позивачки від роботи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці заробітну плату за час її відсторонення від роботиза період з 17 листопада 2021 року по 31 січня 2022 року у розмірі 39 479,10 грн, тобто в межах позовних вимог, які були предметом розгляду в суді.
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані, та не суперечать правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду.
На вказане суд апеляційної інстанції уваги не звернув та скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду залишенню в силі.
Справа № 755/20625/21
Це наша справа. Верховний суд і тут продемонстрував важливість захисту прав людини. Приємно, що такі судді після реформ ще там залишились. Суд зазначив:
Позивач вказувала, що її відсторонення відбулося у період дистанційного навчання дітей. Під час судового засідання в суді апеляційної інстанції представник відповідач підтвердив указані обставини та зазначив, що з 01 листопада 2021 року до 22 листопада 2021 року (тобто на час видачі оспорюваного наказу) школа працювала дистанційно. Враховуючи викладене, апеляційний суд правильно погодився з доводами позивача в цій частині, оскільки роботодавець не спростовував заявлені працівником вимоги.
Апеляційний суд дав належну правову оцінку поданим сторонами доказам та наданим поясненням учасників судового процесу, а результат указаної процесуальної дії виклав у мотивувальній частині оскаржуваної постанови.
У мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень міститься обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції.
З огляду на викладене та встановлені у цій справі обставини, правильними по суті є висновки судів першої та апеляційної інстанцій.
Справа № 910/15059/23
Це наша справа. Суд ретельно вивчив справу та задовольнив позов у повному обсязі не дивлячись на намагання відповідача не тільки не визнавати борг, але й оскаржити пеню у зв’язку з форс-мажором. Суд зазначив:
Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв’язку з військовою агресією, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов’язки у зв’язку з військовою агресією, все, або частина складу рухомого майна підприємства залучена під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало Відповідачу здійснювати підприємницьку діяльність після військового вторгнення.
Навпаки, сам факт укладення Відповідачем договору від 21.10.2022 №21102022ГРНД свідчить про те, що Відповідачем продовжувалось здійснення підприємницької діяльності.
Варто зауважити, що зобов’язання боржника по укладеному між сторонами договору, так само виникло не до настання цієї форс-мажорної обставини, які не можливо було врахувати, а в період дії цих форс-мажорних обставин, коли боржник усвідомлював причино-наслідковий зв’язок від укладення подібних угод у період дії воєнного стану в країні і свідомо вчиняв дії шляхом отримання поставки.
У зв’язку з цим, суд погоджується з запереченнями Позивача та вважає, що Відповідач так само не може посилатися на військове вторгнення як на форс-мажорну обставину, що унеможливила належне виконання ним договору від 21.10.2022 року №21102022ГРНД.
Справа № 761/6089/22
Це чергова наша справа. Як говорив неодноразово, ця категорія справ потребує ретельної підготовки та досить складна. В цій справі суд дуже ретельно розібрався з наданими доказами та задовільнив позов. Інформація повністю вигадана і розповсюджується, в тому числі і ГО ВО Автомайдан з єдиною метою — дискредитацією судової влади, задля отримання грошей від іноземців.
Справа №380/9388/23
Таким судом і такими суддями можна пишатись. На відміну від багатьох суддів, включаючи й випадкових людей з незаконно зареєстрованого Верховного суду (не України), які бояться застосовувати Закон та Конституцію і вигадують будь що, аби як чого не вийшло, ці судді виконали свій обов’язок і захисти порушені права людини.
Суд зазначив:
Щодо такої підстави у відмові у знятті позивача з військового обліку як невідповідність тимчасового посвідчення військовозобов’язаного, наданого позивачем, вимогам наказу Міністерства оборони України №610 від 21.11.2017, що оформлюється довідкою військовослужбовця (військовозобов’язаного), який виїжджає за кордон на підставі Наказу Міністерства оборони України № 206 від 10.04.2017, то відповідач не зазначає жодних правових підстав, які б обґрунтовували таке його рішення.
Натомість відповідач вважає, що розгляд питання про зняття позивача з військового обліку можливе тільки після заміни військово-облікового документа.
При цьому відповідач не заперечує, що відповідно до пункту 16 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, одним із таких військово-облікових документів є тимчасове посвідчення військовозобов’язаного.
Таким чином, з урахуванням викладеного, за наявності у позивача, прийнятого на зберігання відповідачем тимчасового посвідчення військовослужбовця НОМЕР2 , виданого військовозобов’язаному 1997 року народження ОСОБА1 в тому, що він дійсно прийнятий на облік запасу Збройних Сил України за ВОС №171244А за посадою майстер лісозаготівельних та лісопильних засобів ТВО Дрогобицько-Бориславським військовим комісаром 05.07.2018, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не прийняв рішення (вчинив протиправну бездіяльність) щодо зняття ОСОБА1 із військового обліку у зв’язку із виїздом на постійне місце проживання за кордон на підставі заяви від 01.12.2022, що зареєстрований у Дрогобицькому районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки вхідний № 12865 від 09.12.2022.
Крім цього суд зазначає, що підставою для розгляду заяви позивача про зняття з військового обліку є рішення органу Державної міграційної служби України про надання дозволу про виїзд за кордон на постійне проживання, а та обставина, що позивач вибуває на строк більше трьох місяців за межі України, що підтверджується відповідним рішенням ГУ ДМС України у Львівській області від 22.08.2022, є підставою для зняття позивача з військового обліку відповідно до вимог абзацу 3 п.1 ч.5 ст.37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
