З кожним тижнем стає все більше очевидним, що запропонована та запроваджена іноземними партнерами судова реформа веде до занепаду права, ігнорування Закону та здорового глузду і головну роль в цьому відіграє Велика палата незаконно зареєстрованого Верховного суду. При цьому не має значення навіть її персональний склад з огляду на те, що фізично неможливо узгодити дійсно законну позицію серед тих, хто її не розуміє в принципі, а за основу беруться амбіції випадкових людей, відсутність життєвого досвіду та повне ігнорування логічної послідовності застосування законодавства.
До цього огляду увійшли позиції щодо судового збору, компенсації за мобілізоване майно, зміна позиції у питаннях охорони культурної спадщини, поновлення строків та захисту майна, що перебуває у сумісній власності, рішення щодо захисту честі й ділової репутації, виселення та зняття з реєстрації, поновлення на роботі у зв’язку з небажанням брати участь у медичному експерименті, стягнення депозиту, позиції ВС-КАС, ВС-ККС, ВС-КГС й багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 800/119/14 (№ 21-302а14)
Випадкові люди з ОЗУ ВП ВС окрім однієї судді вирішили відтермінувати та додатково познущатись й принизити суддю Конституційного суду України, якого було незаконно звільнено Верховною радою України за прийняття рішення Конституційним судом України. При цьому замість скасування незаконного рішення ВСУ і залишення в силі рішення ВАСУ, просто направили на новий розгляд.
Зокрема суд зазначив:
81. Велика Палата Верховного Суду вважає, що належним заходом індивідуального характеру для відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції, буде повторний розгляд справи судом першої інстанції.
82. Ураховуючи те, що констатовані ЄСПЛ порушення, зокрема, пункту 1 статті 6 Конвенції, що полягали в ненаданні розгорнутої відповіді на ключові питання у справі, ненаведенні достатньо докладного і чіткого обґрунтування складових елементів «порушення присяги», ненаданні оцінки всім обставинам і доводам, які мали значення для правильного вирішення справи, допущені як судом першої інстанції, а саме Вищим адміністративним судом України, так і Верховним Судом України в рішенні, про перегляд якого за виключними обставинами просить заявник, то саме суд першої інстанції може виправити недоліки оцінки фактичних обставин цієї справи, щодо яких ЄСПЛ установив порушення статті 8 Конвенції в її процесуальному аспекті.
Справа № 906/1026/22
Якесь дуже дивне рішення з сумнівними висновками, яке ймовірно писав письменник бульварних романів, а не доповідач у справі. Ну і звичайно відхід від раніше сформованих правових позицій.
Суд зазначив:
83. З метою захисту законних прав та інтересів учасників цивільного обороту, насамперед інтересів кредитора, глава 49 Цивільного кодексу України регламентує забезпечення виконання зобов’язання, зокрема, шляхом застави майна.
84. Вказаний інститут цивільного права спрямований, зокрема, на покращення гарантування майнових інтересів сторін договору.
85. Звідси іпотека як окремий вид застави гарантує саме майнові інтереси боржника та кредитора за основним зобов’язанням, забезпеченим іпотекою.
86. Тобто вимога про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна пов’язана з майновим інтересом, що свідчить про її майновий характер.
87. Отже, позов про визнання права іпотекодержателя необхідно розглядати саме як вимогу майнового характеру, оскільки, визнавши за собою таке право, іпотекодержатель набуває легітимного очікування успішної реалізації своєї можливості отримати у власність майно (нерухоме майно або грошові кошти) для задоволення своїх майнових вимог до боржника за основним зобов’язанням, забезпеченим іпотекою.
Справа № 757/64569/16-ц
Поплічник Князєва з яким він ніби писав свою окрему думку в СІЗО підготував доволі сумнівне за обгрунтованістю та юридичною грамотністю рішення щодо компенсації за пошкоджене майно. Фактично цим рішенням він позбавив права громадян України на отримання компенсації. Підозрюю, що ЄСПЛ це рішення визнає незаконним, однак цей учасник ОЗУ ВП ВС буде вже у відставці спокійно жити у власному й не пошкодженому житлі з пенсією біля 200 000 грн на місяць.
Інші судді в окремій думці вказали на необгрунтованість рішення.
В самому рішенні ОЗУ ВП ВС прийшло до наступних висновків:
7.1. Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина перша вказаної статті). Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України (частина друга цієї статті).
7.2. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України (частина перша статті 65 Конституції України).
7.3. Правовою основою примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану є Конституція України, ЦК України, Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», інші закони України та указ Президента України про введення надзвичайного чи воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
7.4. За змістом статті 353 ЦК України, статті 1, частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізацією майна слід вважати надання ЗСУ чи іншим військовим формуванням України під час проведення мобілізації (часткової або загальної) згідно з мобілізаційними планами майна з наступним відшкодуванням державою його вартості у разі переходу цього майна у власність держави, знищення такого майна чи пошкодження державою Україною.
7.5. Мобілізація майна є різновидом його реквізиції (примусового відчуження) у сенсі ЦК України та Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Однак, якщо згідно зі статтею 3 цього Закону примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості і тільки у разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості, то у випадку мобілізації майна громадян згідно з частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» таке відшкодування може бути тільки наступним.
7.6. Компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п’яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану – протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету за умови, що майно було примусово відчужене, а особа відповідно має право на таку компенсацію.
Справа № 910/8413/21
По суті вірне рішення, але недостатність та випадковість потрапляння деяких осіб до ОЗУ ВП ВС призвело до досить сумнівного рішення, що в подальшому може стати підставою для покладення відповідальності на київську громаду.
Суд відійшов від правових позицій та зазначив:
279. Натомість в цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», який замінив Закон УРСР «Про охорону і використання пам’яток історії та культури» в регулюванні питань, пов’язаних з пам’ятками історії та культури, не призвело до скасування охоронюваного статусу об’єктів культурної спадщини. Невиконання Кабінетом Міністрів України своїх обов’язків щодо подачі на затвердження Верховній Раді України проекту Переліку пам’яток, що не підлягають приватизації, не може бути підставою для незастосування заборони, встановленої статтею 1 Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини». Тому на момент укладення правочину, спрямованого на відчуження об’єкта нерухомого майна, існує заборона, встановлена Законом України «Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини».
280. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду відступає від правового висновку Верховного Суду України, що міститься у справі № 5011-48/950-2012.
Справа № 756/8056/19
Цікава справа та спосіб поновлення пропущеного строку позовної давності та можливості повторно розглянути ті самі правовідносини, що були вже встановлені судами в іншій справі. Банкіри ще багато чому можуть навчити позичальників.
Суд зазначив:
Вирішуючи виключну правову проблему щодо наслідків укладення договору позики грошових коштів одним з подружжя без згоди на те іншого, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що приписи частин другої та третьої статті 65 СК України розповсюджуються на грошові зобов’язання подружжя щодо передачі спільних кошітів у позику; договір позики на суму, яка виходить за межі дрібного побутового правочину, укладений одним із подружжя без письмової згоди іншого з подружжя на його укладення може бути визнаний недійсним у разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Отже, наслідком недійсності договору позики, укладеного одним з подружжя без згоди на те іншого, є проведення реституції між сторонами недійсного правочину.
Зміст наведених у частині першій статті 261 ЦК України термінів, зокрема «довідався» та «міг довідатися», свідчить про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивачка не знала про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. Доведенню позивачкою підлягає також той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Зазначене є наслідком дії загального правила про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, які є підставами її вимог і заперечень.
Із зазначеного вбачається, що кожна із сторін мала довести певні факти щодо позовної давності, яким, в свою чергу, за наявності відповідних процесуальних підстав (підстав для врахування заяви про позовну давність, подану на стадії апеляційного розгляду справи) мав надати правову оцінку апеляційний суд.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п’ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
В огляді звертається увага на порядок і строки апеляційного оскарження ухвал слідчих суддів, на те, які ухвали слідчих суддів, постановлені під час досудового розслідування, підлягають апеляційному оскарженню, а які – не підлягають, а також наведено коло суб’єктів реалізації права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів.
Огляд судової практики ВС-КАС за вересень 2023 року
В огляді наведено правовий висновок у зразковому рішенні Верховного Суду про право співробітників Служби судової охорони на нарахування і виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану», а також викладено низку важливих правових позицій КАС ВС, сформульованих за результатами касаційного перегляду адміністративних справ, зокрема, про:
✅ нормативи використання питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення;
✅ адміністрування акцизного податку;
✅ необхідність дотримання встановлених законодавством вимог для розміщення тимчасових споруд;
✅ заборону експлуатації об’єктів, що належать до I-III категорій складності, без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку;
✅ умови реалізації держслужбовцем категорії «А» права на отримання шести посадових окладів у разі припинення проходження державної служби за ініціативою суб’єкта призначення;
✅ право учасника ліквідації ядерних аварій на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
✅ умови отримання поліцейським додаткової винагороди під час дії воєнного стану в державі;
✅ поширення гарантій незалежності прокурора на військовослужбовця, який відряджений до органів прокуратури.
Огляд містить і правову позицію з процесуального питання, зокрема про відсутність у Департаменту архітектури та містобудування міської ради права на звернення до суду з позовом щодо скасування рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування дії будівельного паспорта забудови земельної ділянки, виданого особі.
Огляд судової практики ВС-КГС за серпень 2023 року
Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки щодо:
✅ умов, за яких до суб’єктів, які використовують найману працю, не застосовуються адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю;
✅ процесуального обов’язку боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи найповніше розкрити інформацію про свій майновий стан та майновий стан членів своєї сім’ї.
У постановах у справах щодо корпоративних спорів та корпоративних прав містяться висновки про:
✅ відсутність підстав для застосування норм КЗпП України у вирішенні спору про стягнення з директора ТОВ збитків, завданих ним товариству;
✅ порушення прийняттям рішення про виключення з ТОВ його померлого учасника, частка якого у статутному капіталі становила 50 % або більше, та про ліквідацію ТОВ прав його спадкоємця.
В огляді висвітлено також правові висновки, сформульовані в постановах об’єднаної палати КГС ВС, зокрема, щодо:
✅ права продавця у разі прострочення оплати товару вимагати від покупця його оплати, сплати процентів за користування чужими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця;
✅ об’єднання позовних вимог до кількох посадових осіб банку, які несуть солідарну відповідальність, у справі про стягнення шкоди, завданої їхніми протиправними діями та рішеннями, що призвели до погіршення фінансового становища та неспроможності банку;
✅ наслідків поновлення судом строку подання апеляційної скарги на судове рішення або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду в разі, якщо виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого документа, що містив вказівку про набрання чинності цим рішенням суду.
Справа № 753/19660/21
Це наша справа. Така категорія справ є дуже складною. В цій справі ми виступали на стороні відповідача.
Суд зазначив, що чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).
Аналізуючи зміст інформації, суд вважає, що вказана інформація не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані. За своїм змістом така інформація є нічим іншим, як оціночними судженнями, а саме судження щодо події пожежі та її причин.
Суд враховує заперечення відповідача 2 з приводу того, що спірна інформація стосується обговорення інформації за звітом Урядової комісії про результати ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що виникла 08.06.2015 року та рішенням Обухівського районного суд Київської області від 20.08.2020 у справі №372/770/16-ц, та є оціночним судженням сприйнятої інформації.
Також суд відзначає, що спірна інформація, яка заявлена позивачами до відповідача 2 містить висловлювання щодо людей, а не позивачів по справі, з оскаржуваного уривку неможливо встановити її належність саме по відношенню до позивачів як юридичних осіб.
Інформація носить провокаційний характер, однак, сама по собі не є негативною, не має стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно саме позивачів, не містить будь-яких фактичних відомостей, висловлених у категоричній формі, тверджень чи звинувачень, а тому, баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивачів та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію не було порушено.
Справа № 756/1730/20
Це чергова наша справа де Альфа банк він же Укрсоцбанк, він же Сенс банк отримали право власності на житло у незаконний спосіб через перереєстрацію права власності у позасудовому порядку комунальним реєстратором. На час розгляду справи про виселення рішення про переоформлення права власності на банк було скасовано.
Тому суд зазначив, що на час розгляду позовних вимог про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку право власності на спірну квартиру за Банком скасовано, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову, у зв’язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Справа № 366/236/22
Це чергова наша справа по захисту громадян України від медичного експерименту над ними з метою, на мою думку, крадіжки коштів державного бюджету на закупівлю непотрібних та шкідливих й неперевірених вакцин.
Саме такі судді й такі рішення вибудовують довіру суспільства до суду.
Суд зазначив:
Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду (справа № 130/3548/21, провадження 14-82цс22), в Україні відсутній порядок відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов’язкового профілактичного щеплення від COVID-19, який би був визначений саме законом, відсторонення ж за відсутності закону свідчить лише про порушення принципу законності і така прогалина в праві не може бути усунута за рахунок втручання в права людини.
Враховуючи надані Позивачем докази, суд приходить до висновку, що відсторонення ОСОБА_1 є незаконним, а тому Наказ про його відсторонення підлягає скасуванню.
Справа № 757/66075/21
Це наша справа. В чергове стягнули депозит з Приватбанку, однак судді продовжують неправомірно не враховувати прямі норми ЗУ Про захист прав споживачів, що призводить до продовження зловживання банками та неповернення депозитів.
Суд зазначив:
Суд першої інстанції, встановивши, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у справі № 757/75444/17 стягнено суми вкладів та нараховані відсотки, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України. Вимоги про стягнення пені на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягають задоволенню у зв’язку з їх безпідставністю.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення пені передбаченої частиною п’ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та наявність підстав для стягнення 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України, проте змінив їх розмір.
Верховний Суд погоджується, що депозитні договори достроково припинено за ініціативою вкладника, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 757/75444/17, якими стягнено суми депозитів та відсотків, тож невиконання банком своїх зобов’язань має наслідком настання відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.
Висновки судів про відмову у стягненні пені на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» з тих підстав, що на період після припинення договірних відносин споживача з банком положення Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 про те, що пеня, передбачена частиною п’ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов’язання на користь споживача, однак якщо між сторонами припинено правовідносини з договорів банківського вкладу, то з часу такого припинення частина п’ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравца
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
