Останнім часом Велика палата приємно дивує й очевидно виходить з під контролю Бідось, Поганців та КАК послів G7, які нищать Україну та права людини. В цьому огляді було звернуто увагу судді Київського апеляційного суду Ящук Т.І. на необхідність дотримання прав людини при розгляді адмінматеріалів за ст. 130 КУпАП.
Також до огляду увійшла практика оскарження незаконної мобілізації ТЦК та звільнення з військової частини, практика ВС-КЦС та ВС-КАС, рішення КСУ та практика оскарження виконавчих написів й багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 754/12067/21
Це реальний приклад того, до чого Маселко, Бідосі, Поганці та КАКі послів G7 разом з антикорупційною шелупонью довели судову гілку влади і фактично перетворили суддів на виконавців будь-яких забаганок всупереч Закону та правам людини, на мою думку, останнє, до речі, і встановив ЄСПЛ.
Велика палата зазначила:
26. У справі щодо ОСОБА20 ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з відмовою у доступі до судів вищих інстанцій, оскільки суд апеляційної інстанції не поновив строк на апеляційне оскарження, який заявник пропустив через те, що суд першої інстанції не повідомив його про дату і час розгляду судом справи про адміністративне правопорушення.
27. Велика Палата погоджується з доводами захисника ОСОБА19 , що в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про належну обізнаність ОСОБА20 як про судовий розгляд, так і про постановлення щодо нього постанови. Більше того, матеріали справи не містять переконливих доказів, що ОСОБА20 своєчасно отримував копію цієї постанови, а отже зазначене свідчить, що саме держава не виконала своєчасно і у повному обсязі своїх зобов’язань.
28. Крім того, згідно з постановою ОСОБА20 був позбавлений права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, однак даних про те, що постанова в цій частині була виконана і у ОСОБА20 було вилучено посвідчення водія – відсутні, що також свідчить про те, що ОСОБА20 міг не знати про наявність постанови відносно нього.
29. Наведені обставини залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, так само, як і твердження захисника щодо причин затримки із ознайомленням з матеріалами справи, які також залежали від місцевого суду. До того ж, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що апеляційна скарга була подана через 2 дні після ознайомлення з матеріалами справи.
30. Наведене дає Великій Палаті підстави вважати, що постанова суду апеляційної інстанції, якою відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернуто апеляційну скаргу, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
За приписами частин першої – четвертої статті 124 Конституції України, розгляд та розв’язання колективного трудового спору (конфлікту) у разі, коли трудовий спір (конфлікт) є юридичним спором, примирною комісією та/або трудовим арбітражем є додатковими складниками механізму захисту сторін колективного трудового спору (конфлікту) незалежно від того, чи може розв’язання такого спору цими органами забезпечити належний рівень інституційних та процедурних гарантій для сторін колективного трудового спору (конфлікту).
Конституційний Суд України вважає, що окремі приписи статті 7 Закону не позбавляють первинну організацію професійної спілки (первинну профспілкову організацію) або іншу сторону колективного трудового спору (конфлікту), що є юридичним спором, наданих Конституцією України гарантій реалізації права на судовий захист на підставі норм відповідного процесуального закону у разі коли трудовий спір (конфлікт), що є юридичним спором, не було розвʼязано в обовʼязковому досудовому поряду, відповідно до Закону.
З огляду на наведене Конституційний Суд України висновує, що окремі приписи статті 7 Закону не суперечать частині третій статті 8, частині третій статті 36, частинам першій, шостій статті 55, частинам першій, другій, третій статті 124 Конституції України.
Дайджест судової практики ВП ВС за жовтень 2024 року
У дайджесті вміщено правові висновки Великої Палати ВС, зокрема, щодо:
✅ повноважень прокурора на звернення до суду в інтересах держави в особі державного підприємства до 15 липня 2015 року;
✅ застосування порядку пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців відповідно до ст. 1281 ЦК України, якщо боржник помер під час розгляду судової справи;
✅ належного підписання особою процесуального документа;
✅ способу захисту порушеного права власника земельної ділянки, на якій розміщено тимчасові споруди, що не належать до нерухомого майна;
✅ юрисдикції спору про оскарження постанови державного виконавця про визначення розміру додаткових витрат;
✅ тлумачення змісту поняття «особа, яка не повідомлена про розгляд справи» при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження (п. 1 ч. 2 ст. 358 ЦПК України);
✅ застосування кондикційного позову до речей, визначених як індивідуальними, так і родовими ознаками, а також субсидіарно після ухвалення рішення суду про віндикацію.
Огляд судової практики ВС-КАС за вересень 2024 року
В огляді відображено правові позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема щодо:
✅ використання податкової інформації в СОД РРО під час проведення фактичної перевірки;
✅ розрахунку дисконту;
✅ звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання податкового обов’язку з огляду на неодноразові обстріли та руйнування;
✅ права на виконання будівельних робіт без документа, який засвідчує право на земельну ділянку;
✅ обов’язку органу місцевого самоврядування враховувати вимоги плану зонування території, який розробляється у складі генерального плану населеного пункту;
✅ строку дії дозволу на розміщення об’єкта зовнішньої реклами у зв’язку з порушенням строків подання документів на його продовження;
✅ підстав невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди;
✅ зупинення експлуатації будівель і приміщень у разі відсутності системи оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей;
✅ переліку осіб, які мають право на виплату грошового забезпечення загиблих військовослужбовців;
✅ обсягу документів і обмеження повноважень у порядку самопредставництва від імені суб’єкта владних повноважень.
Упродовж вересня 2024 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими можна ознайомитися в огляді судової практики.
Огляд судової практики ВС-КЦС за вересень 2024 року
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:
✅ у спорах, що виникають із питань захисту права власності, акцентовано, що за умови доведення співвласником наявності підстав, передбачених частинами 1 та 2 ст. 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні право іншого співвласника на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності на частку у спільному майні, право власності на яку припинено, судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на цю частку за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок суду вартість спірної частки;
✅ у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, наголошено, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом на підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містять норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв’язку з наявністю в нього статусу учасника бойових дій;
✅ у спорах, що виникають із трудових правовідносин, констатовано, що відсторонення працівника від роботи допускається в період проведення службового розслідування, а не після його закінчення;
✅ у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, зазначено, що під час вирішення спору між спадкоємцями щодо права на спадкування суд у межах заявлених позовних вимог може встановити в мотивувальній частині судового рішення факт відсутності права на спадкування на підставі ч. 1 ст. 1224 ЦК України, зокрема у випадку, коли особа, яка умисно позбавила життя спадкодавця, померла, оскільки така особа не має права на спадкування в силу закону;
✅ у справах окремого провадження зауважено, що звільнення від повноважень опікуна може відбутися в разі невиконання опікуном своїх обов’язків; порушення прав підопічного; поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров’я або соціального захисту. При цьому законодавець у ЦК України не допускає тимчасового, на певний період (зокрема воєнного стану), звільнення особи від повноважень опікуна;
✅ щодо застосування норм процесуального права вказано, що звернення учасників справи до суду з процесуальними документами в електронній формі з обов’язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет є альтернативою звернення до суду з паперовими документами та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником. Усі документи, що надійшли до суду через підсистему «Електронний суд», вважаються такими, що подані з використанням власного електронного підпису. Крім того, зазначено: якщо особа звернулася до суду за захистом порушеного права власності на частку в спільному майні подружжя й спірне нерухоме майно до моменту його відчуження не було об’єктом корпоративних прав, то спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, як такий, що виник із сімейних правовідносин.
Рішення ЗОАС про зобов’язання ДП Документ (підрозділ в Польщі) видати закордонний паспорт в Польщі
Справа № 260/4777/24
Суд з посиланням на норми законодавства, що регулювало на час звернення з заявою про видачу закордонного паспорта та норми Конституції України зазначив:
Таким чином, частина шоста статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Порядок реалізації експериментального проекту щодо надання адміністративних послуг громадянам України у сфері міграції за межами України, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2024 року за № 648 набрали чинності 18 травня 2024 року та 04 червня 2024 року, відповідно, тобто, після фактичного звернення позивача до відокремленого підрозділу ДП «Документ» – філії в Польщі, яка розташована в м. Варшава, з метою оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, що мало місце 10 квітня 2024 року.
Таким чином ДП Документ зобов’язано видати закордонний паспорт у Польщі.
Справа № 400/6646/24
Приємно читати такі рішення, коли суд не діє за принципом як би чого не вийшло, а реально захищає права людини за якими до нього звертаються. Суд зазначив:
Посилання відповідача на те, що позивач має не військовозобов’язаних родичів і які згідно зі ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України зобов’язані утримувати свою непрацездатну матір, що не дає права на надання позивачу відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, яка передбачена нормою ст. 23 Закону № 3543, колегія вважає такими , що суперечать вимог постанови №№560.
Крім цього, як свідчать матеріали справи, позивач надав заяву сестри позивача ОСОБА3 , яка проживає у м. Острів Великопольский (Польща), переклад якої здійснений з польської мови на українську мову та переклад якої засвідчено нотаріусом.
Відповідач вважає, що перебування (проживання) особи за кордоном не звільняє її від обов’язку здійснювати утримання та догляд за батьками з І чи ІІ групою інвалідності згідно вимог п.13 ч.1 ст.23 Закону України«Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом з тим, слід вказати, що обов’язок «здійснювати утримання батьків» та «здійснювати догляд за батьками», не є тотожнім у спірних правовідносинах.
Постійний догляд це форма догляду за особами з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Тобто, «здійснювати утримання за батьками» це надання матеріальної допомоги, в той час як «постійний догляд» це вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Судом апеляційної інстанції враховано, що сестра позивача перебуває за кордоном та нею не виявлено бажання повертатися на Україну та здійснювати догляд за матір’ю, а тому позивач, як на момент звернення з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, так і наразі є єдиною особою, яка відповідно до закону зобов’язана та має фактичну можливість здійснювати догляд за своєю матір’ю як особою з інвалідністю 1 групи.
Враховуючи наведене, позивачем до заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України«Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію надано докази того, що він є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за матір’ю.
Справа № 460/3374/24
Це наша справа. Шкода, що керівника ТЦК лише оштрафували, хоча є всі підстави для притягнення його до кримінальної відповідальності за перевищення службових повноважень з позбавленням волі строком до 12 років. Крім того, що позов задоволено, стягнуті ще витрати на правову допомогу чим нанесено пряму шкоду керівником ТЦК не тільки репутації ЗСУ, а й матеріальному становищу. Так буває, коли керівники ТЦК ставлять себе вище за Закон та Генеральний штаб ЗСУ
Суд зазначив:
Відповідно до статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, зокрема, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що існує пряма заборона призивати на військову службу резервістів та військовозобов’язаних під час мобілізації, якщо вказані особи є заброньованими в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України на період мобілізації.
Позиція ІНФОРМАЦІЯ2 ґрунтується на тому, що згідно п. 10 Порядку №76 зазначення в рішенні Мінекономіки про бронювання військовозобов’язаного неправильної інформації про його прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), рік народження, військово-облікову спеціальність (профіль), найменування (повне та скорочене) та місцезнаходження органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, код згідно з ЄДРПОУ (за наявності) може бути підставою для відмови у зарахуванні такого військовозобов’язаного на спеціальний військовий облік.
З цього приводу колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідач не навів жодної норми, яка б надавала йому повноважень оцінювати правомірність прийняття наказів Мінекономіки про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації чи ставити під сумнів відомості зазначені у ньому та, відповідно, за наслідками такої оцінки приймати рішення про наявність підстав для їх виконання або залишення без виконання.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач відповідно до вимог ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягав призову на військову службу під час мобілізації і як наслідок, безпідставно з 02.02.2024 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР1 .
Справа №400/7733/24
Чергове рішення, що підтверджує перевищення співробітниками ТЦК своїх повноважень та порушення Закону. Суд зазначив:
У абз. 2 ч.5 ст.22 Закону України « Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» передбачено, що Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, цим законом КМУ надано лише право на встановлення порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення порядку проведення призову громадян на військову службу.
Під “порядком” розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, призову громадян на військову службу.
Але, до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна умов та підстав для надання відстрочки військовозобов’язаним.
Таким чином, закони України мають вищу юридичну силу ніж норми постанови КМУ, тому суд вважає за необхідне застосувати саме норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачено, що:
Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані: 3) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Документи, які передбачені у додатку 5 до постанови КМУ №560 , на відсутність яких посилається відповідач, як на підставу для відмови у наданні відстрочки не можуть не підтвердити, ні спростувати факт утримання дітей позивачем.
КМУ постановою №560 розширив коло умов, за яких військовозобов’язаному надається відстрочка від призову, які не передбачені Законом №3543-XII. Закон не містить застережень, що троє і більше дітей віком до 18 років повинні проживати з військовозобов’язаним.
Оскільки позивач при зверненні до відповідача надав всі документи передбачені Законом: довідку про відсутність у нього заборгованості по аліментах та копії свідоцтв про народження дітей, в яких він зазначений батьком , то він має право на отримання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України №3543-XII, тому відповідач повинен розглянути його заяву та прийняти рішення про відстрочку від призову по мобілізації.
Справа № 757/18297/23-ц
Це наша справа. Приватбанк програвши позов про стягнення з нього депозиту намагався не виконати повністю рішення та не доплатити суму посилаючись на сплату ним податків, як податковим агентом. Суд зазначив, що рішення суду є обов’язковими і відмовив у позові щодо безпідставного отримання коштів. Банку просто треба виконувати свої обов’язки і тоді не буде виникати таких питань.
Справа №757/38957/23-ц
Це наша справа. Вважаю, що прийшов час позбавляти як нотаріусів так і виконавців свідоцтв за вчинення та виконання виконавчих написів вчинених на нотаріально не посвідчених договорах. Суд зазначив:
Оскаржуваний виконавчий напис вчинено нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання».
Оскільки позивач не укладав кредитного договору, посвідченого нотаріально, то наявні підстави для визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
