Рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Дайджест судової практики ВС у справах із договору оренди землі за 2018 – 2021 рік
У дайджесті зібрано сотні найважливіших правових позицій із договору оренди землі, сформованих Великою Палатою ВС, Касаційним господарським судом, Касаційним цивільним судом і Касаційним адміністративним судом у складі ВС за період роботи із 2018 року по 2021 рік.
Дайджест дає змогу зрозуміти та застосувати основні правові підходи Верховного Суду до вирішення проблем, які виникають у судовій практиці, зокрема, щодо:
✅ особливостей правового статусу орендодавців, орендарів, суборендарів;
✅ оцінювання судом істотних умов договору оренди землі, зокрема стосовно орендної плати, нормативної грошової оцінки земельної ділянки, цільового призначення земельної ділянки, строку дії договору, та застосування принципу свободи договору;
✅ особливостей укладення договорів оренди землі приватної, державної та комунальної власності, всіх інших етапів розвитку договірних відносин: зміни, припинення та розірвання договору оренди землі. Окрему увагу приділено судовим спорам із поновлення та продовження договору оренди землі;
✅ відповідальності в договірних і позадоговірних зобов’язаннях із користування землею, застосування санкцій за договором оренди землі, стягнення коштів за фактичне використання земельної ділянки без укладення договору оренди;
✅ особливостей оренди землі фермерськими господарствами, а також визначення ВП ВС належної юрисдикції спорів із договору оренди землі фермерськими господарствами;
✅ актуальних питань захисту публічних інтересів органами Держгеокадастру, прокуратурою у відносинах, пов’язаних з орендою землі.
Окрім цього, у дайджесті акцентовано на відносинах із землеустрою при укладенні договору оренди землі, державній реєстрації права оренди земельної ділянки та договору оренди землі.
Дайджест буде корисним суддям, адвокатам, юристам, науковцям, а також усім, хто цікавиться практичними проблемами щодо відносин із договору оренди землі.
В огляді наведено правові позиції ККС ВС, що розкривають такі питання:
✅ урахування судами під час застосування спеціальної конфіскації критеріїв, визначених ЄСПЛ, як-от непорушення «справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захистом фундаментальних прав осіб», а також непокладення на особу «надмірного індивідуального тягаря»;
✅ уникнення формалізму під час застосування спеціальної конфіскації, якщо з матеріалів кримінального провадження однозначно вбачається, що майно є предметом кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим, однак у мотивувальній частині вироку не вказано конкретного пункту ст. 96-2 КК України, на підставі якого така спеціальна конфіскація була застосована;
✅ вирішення питання про спеціальну конфіскацію майна, яке належить на праві спільної сумісної власності подружжю і яке використовувалося як знаряддя вчинення кримінального правопорушення одним із них;
✅ визначення того, що п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України регулює питання щодо процесуального порядку застосування спеціальної конфіскації, тоді як матеріально-правові підстави її застосування визначені статтями 96-1 та 96-2 КК України.
Огляд вміщує й інші актуальні правові позиції про застосування спеціальної конфіскації як заходу кримінально-правового характеру.
У ньому викладено низку важливих правових позицій КАС ВС, сформульованих під час розгляду цієї категорії адміністративних справ.
У провадженнях у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства, зокрема, вміщено правові позиції щодо:
✅ підстав затримання з метою ідентифікації;
✅ правових наслідків недотримання строків звернення до суду з позовом про продовження строку затримання;
✅ підстав продовження строку затримання згідно з положеннями ст. 289 КАС України;
✅ застосування заходу у вигляді застави в порядку ст. 289 КАС України;
✅ підстав перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на час розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Також у справах про примусове повернення, видворення та передачу з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства (реадмісія) містяться, зокрема, висновки про:
✅ заборону застосування процедури примусового видворення до особи, яка звернулась із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
✅ умови застосування процедури реадмісії;
✅ підстави примусового видворення та відмови у примусовому видворенні;
✅ вимоги до судового рішення про примусове видворення;
✅ підстави визнання протиправним рішення про примусове повернення з території України.
Справа № 640/35887/21
ОАСК зазначив, що відсторонення працівників ПАТ «Укрнафта» від роботи (виконання робіт) буде мати лише негативні наслідки для господарської діяльності Товариства, оскільки це призведе до неможливості здійснювати видобуток нафти та газу у запланованих обсягах, переробку вуглеводнів у необхідних обсягах, зменшить продаж нафтопродуктів на автозаправних та газозаправних станціях позивача.
Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо, зокрема невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень позивача відносно того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити реалізацію виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Лист голови ВС-КЦС щодо його думки стосовно відсторонення невакцинованих осіб
Цей лист немає юридичної сили та не може використовуватись у судовій практиці. Крім того, сама позиція з зазначеного питання фактично нічим не обгрунтована та не містить посилань на існуючи норми законодавства, а виключно викладена як особисте бачення судді.
Справа №761/1135/21
Це наша справа. Суд в черговий раз зазначив, що рішення потрібно виконувати, а не повертати виконавчі документи ліквідаторам банків.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Вказана ухвала суду набрала законної сили, а отже відсутні підстави для задоволення скарги, так як постанова державного виконавця винесена на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.
Справа № 522/1679/20
Це наша справа. Суд в черговий раз зазначив про відсутність безспірності заборгованості та пропуску трирічного строку для звернення за виконавчим написом.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставне майно, нотаріусу подається: оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Докази надання нотаріусу даних документів в матеріалах справи відсутні.
З наведеного вище, суд вважає позов законним, обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки виконавчий напис вчинено більше ніж через три роки з дня виникнення права вимоги та подані документи не підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Справа № 947/38666/21
Чергове законне та обгрунтоване рішення на захист прав громадян України, яке відновлює довіру до суду.
Суд зазначив, що жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Відповідно до ч. 3 ст.281 Цивільного кодексу України: «Медичні, наукові та інші досліди можуть проводитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою».
Щеплення проти СОVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень визначених Законом і не може бути підставою для відсторонення від роботи особи вразі її обґрунтованої відмови від участі в експериментальному щеплені проти СОVID-19.
Відсторонення працівників в разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень від інфекційних хвороб до яких віднесено Законом дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз, відбувається тільки у порядку, встановленому Законом, а не підзаконним актом, чи наказом керівника міністерства, підприємства чи організації тощо.
Закон не містить поняття «необгрунтована відмова від щеплення», як і не містить вказівок, у якому вигляді подається зазначена відмова і в який орган. Відтак, особа на свій розсуд обирає форму відмови та орган для її подання, і жодна посадова особа, у зв`язку з відсутністю в Законі поняття необгрунтованої відмови не має права надавати їй будь-яку кваліфікацію, так як сама відмова в межах права повинна містити лише ознаки письмового чи усного обґрунтування.
За змістом значеного наказу, під загрозою відсторонення позивача від роботи без збереження оплати праці, тобто в примусовому порядку, вимагає від нього надання персональної медичної інформації у вигляді документу, який підтверджує наявність клінічного випробування у вигляді щеплення від СОVID-19 , або протипоказань до його застосування. Згідно зазначених норм Закону є неправомірним і не може бути підставою для відсторонення від роботи здорової людини. Адже у відповідності до ст.46 КЗпП України, відмова працівника про надання конфіденційної медичної інформації не може бути підставою для відсторонення від роботи, як і не може бути підставою для відсторонення обґрунтована відмова працівника від обов`язкових профілактичних щеплень.
Справа № 307/2598/20
Це наша справа. Дуже добре що судді не копіюють сліпо досить спірне рішення Великої палати, яка в чергове спаплюжила норми ЗУ Про захист прав споживачів надав можливість недобросовісним банкірам зловживати правами.
Суд зазначив, що не вбачає підтсав для застосування положень ч.3 ст.551 ЦК України стосовно суми пені, стягнутої на користь позивача відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскількисудом першої інстанції враховано, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк – їх виконавцем, і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України “Про захист прав споживачів”, а саме – сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.
Розмір пені, стягнутої із Банку на користь позивача відповідно до положень ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» і який був зменшений відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, є співмірним із розміром боргу, а підстав для застосування положення ч.3 ст.551 ЦК України під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції не здобуто і Банком не доведено.
Довід апеляційної скарги про те, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №320/5115/17 стосовно застосування ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у подібних правовідносинах не заслуговує на увагу, оскільки справа № 320/5115/17, у якій 09 листопада 2021 р. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок стосовно застосування ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», не може бути застосована через відсутність подібності спірних правовідносин.
У нашому випадку не йде мова про розірвання договору банківського вкладу на вимогу позивача в судовому порядку, договір вкладу закінчив строк своєї дії, однак на вимогу вкладника, тобто позивача, Банк вчасно не повернув суму вкладу та нараховані на ньоговідсотки, в зв`язку з чим позивач змушена була звертатися до суду з відповідним позовом.Тобто, Банк досить тривалий час не надавав позивачеві можливість користуватися своїми коштами, відтак позивач цілком на законній підставі пред`явила вимогу до Банку на підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», що Банком по суті не заперечується.
Справа № 756/10773/19
Це наша справа. Суд ретельно розібрався у правовідносинах що склались та у змінах у законодавстві за час розгляду справи та постановив рішення з їх врахуванням.
Суд зазначив, що водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
З огляду на викладене, суд вважає, що квартира площею 28,90 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» як забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору від 11.04.2008 року, укладеного в іноземній валюті.
Отже, у нотаріуса були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк».
Позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження суду ухвалою від 20.08.2019, тобто до внесення змін до ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на момент внесення цих змін позивач був позбавлений права уточнити позовні вимоги у будь-який спосіб, а задоволення лише вимог про визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора не призведе до ефективного захисту прав позивача, пов`язаних з неправомірним позбавлення його права власності на спірну квартиру, у зв`язку з чим з метою гарантування позивачу відновлення порушеного права та надання йому ефективного способу судового захисту, суд вважає правильним з метою визначення порядку виконання рішення суду припинити право власності АТ «Укрсоцбанк» на спірну квартиру.
Справа № 826/28119/15
Це наша справа. Суди дуже ретельно виписали рішення про задоволення позову з посиланням на практику ЄСПЛ.
Зокрема, суди зазначили, що доводи про наявність у працівників банку, позивача та третіх осіб спільного умислу на неправомірні, на думку Уповноваженої особи, дії є виключно припущенням, яке не підтверджуються належними доказами.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що Фонд або його Уповноважена особа не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.
Такі неправомірні або оспорювані дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) є обов`язковими для адміністративних судів.
Норми чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням чи належністю саме йому розміщених на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів. Підставою для розповсюдження на особу гарантій, передбачених Закону №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я.
У даному випадку також неможливо стверджувати про нікчемність вчинених позивачем спірних правочинів з огляду на певні заборони, встановлені рішенням Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних. Суд апеляційної інстанції наголошує, що рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних, яке, окрім того, є банківською таємницею та не доводиться до відома клієнтів банку. При цьому, у даному випадку, невиконання посадовими особами банку приписів цього рішення не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність спірних правочинів.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube:Немного о праве от Ростислава Кравца
- в Telegram:
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в LinkedIn:Law Firm Kravets & Partners
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
