Клієнт банку має наполягати на внесенні своїх пунктів під час ознайомлення з договором установи.
Експерти наголошують на тому, що банки почали жорсткіше ставитися до питання повернення депозитів своїм вкладникам та взагалі порушувати різні умови таких договорів. До них слід зарахувати, приміром, затягування видачі грошей з усіма накопиченими відсотками, односторонню зміну менеджерами банку умови чинності договору тощо.
«УК» хотів освіжити ці питання новими коментарями та думками.
За словами президента громадського об’єднання «Фінансова грамота України» Віктора Стрель?никова, якщо у середині 2014 року такі порушення стосувалися 42 із 173 банків, то вже наприкінці 2016-го, коли працювало близька 90 фінансових установ, таке було притаманно вже не менш як 60 банкам. Тобто зростання цієї негативної тенденції, як бачимо, навіть з огляду на істотне зменшення кількості фінансових установ доволі відчутне. Цікава картина звернень громадян до регулятора щодо будь-яких порушень (принаймні, на їхній погляд) прав банками, де вони відкрили депозитні рахунки.
Керівництво регулятора стверджує, що з банками, які затримують повернення депозитів, воно проводить роз’яснювальну роботу. Фото Володимира ЗAЇКИ
Ваш порятунок у ваших руках, а не в НБУ?!
У відповіді на офіційний запит «УК» прес-служба НБУ надала таку інформацію: за весь 2016 рік до регулятора звернулося 2202 вкладники, за січень 2017 року — 207, лютий 2017 — 162.
«Невиконання сторонами договірних зобов’язань, а також незгода з діями банку призводить до виникнення спорів, вирішення яких не входить до компетенції та повноважень Національного банку, а здійснюється відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України в судовому порядку.
Зі свого боку Національний банк згідно із законодавством ретельно опрацьовує всі звернення громадян та за необхідності звертається до банків з відповідними запитами, зазначаючи, що за Законом України «Про банки і банківську діяльність» фінустанова зобов’язана докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів», — значиться у відповіді.
Так регулятор натякає на те, що всі питання, пов’язані із договірними відносинами, повинні вирішувати в судовому порядку. Тобто задля того, щоб у вкладника не виникало в майбутньому зайвого клопоту, він повинен бути підкованим на етапі підписання договорів. Якщо виникають певні проблеми (приміром, зміна розміру депозитної ставки банком в односторонньому порядку), то вкладник має право звернутися до суду.
Юрист ЮК «Центр конфліктології і права» Олена Садовець зазначає, що згідно з Законом «Про банки і банківську діяльність», НБУ повинен ретельно регулювати такі важливі питання, як ненадання менеджментом банку клієнтові повної інформації, в тому числі, приміром, про зміну договору в односторонньому порядку. Останнє часто-густо практикують фінансові установи. Більше того, на думку юриста, люди очікують покарання від регулятора банків-порушників у вигляді накладання штрафів.
До речі, в НБУ не заперечують того, що вони проводять після надходження від клієнтів різних скарг на той чи інший банк широку роз’яснювальну роботу з фінустановами. І начебто чимало з них реагують на це.
Проте щодо штрафів, які накладає на банки регулятор за ту чи іншу провину, відповіді не було. Слід вважати, що такої форми стягнення з банків у НБУ не практикують.
Що ж іще і як роблять поганого та незаконно банки стосовно вкладників і в чому специфіка такої поведінки?
Перше, що треба знати всім і кожному: банки, якщо говорити юридичною мовою, є сильною стороною, а їхні клієнти — відповідно слабкою. Отже, правосуддя (у напрацюванні відповідних рішень у спорах) повинно набагато активніше захищати фізичну особу-клієнта, ніж конкретний банк. Хоча, як вважає Олена Садовець, наші суди, особливо першої інстанції, як правило, не приймають позитивних рішень, не стають на бік вкладників. Утім, добрих прикладів також, не бракує.
Договори у них усі типові
«Звісно, що всі проблеми, з якими стикаються клієнти банків, починаються на етапах ознайомлення та підписання угоди на відкриття та обслуговування депозитів. Банки, як правило, продовжують надавати потенційному клієнту так званий типовий договір. Проте коли людина заявляє менеджеру фінустанови (що, до речі, буває нечасто), що вона хотіла б додати до угоди свій пункт, то завжди отримує відмову. Але не треба одразу здаватися. Річ у тому, що наше населення в цьому разі пасивне і не хоче продовжувати боротьбу надалі. Клієнту треба наполягати на внесенні цього пункту від свого імені. Якщо така дія буде вагомою та впертою, то банки можуть піти на це», — зазначає вона.
Утім, Михайло Стрельников не погоджується з колегою, вважаючи, що «дотиснути» менеджерів банків, аби вони пристали на умови клієнтів, не так вже і просто. «Вам можуть сказати: йдіть до іншого банку. І все. І людина піде. Чимало з потенційних клієнтів просто не мають бажання псувати собі нерви та час. Приходять до іншої фінустанови, а там відбувається те саме: не хочуть приставати на деякі прописані у договорах умови клієнта», — додає він.
Як пояснює президент громадського об’єднання, досвід показує: лише у двох випадках зі ста банки пристають на умови клієнтів, які вписуються потім у депозитні договори.
У 2016 році також особливої популярності серед менеджерів фінансових установ набув метод затягування в часі повернення депозитів. Тут ми кажемо про платоспроможні банки, які працюють у звичному режимі.
Старший партнер юридичної фірми «Кравець і партнери» Ростислав Кравець розповів «УК» конкретний випадок (яких у його практиці чимало), коли клієнт банку прийшов домовлятися про закриття депозитного рахунку, термін якого вже добігав кінця (за 2 дні до того). Йому менеджер фінустанови відповів: «У нас немає всіх коштів із відсотками, щоб вам віддати зразу, тому ми пропонуємо повертати їх або на ваш поточний рахунок, або на кредитну картку. Ми будемо саме на ці джерела накопичення грошей скидати вам щоденно по 50 чи по 100 гривень».
«Наляканий клієнт банку, який не знає своїх прав та обов’язків фінансових установ перед вкладниками, погоджується на таке. І звісно, гроші по чайній ложці починають капати дуже повільно йому на такі картки. Це порушення законодавства та норм, які встановив перед банками регулятор. І в цьому разі також можна боротися з фінустановами через судові позови, вимагаючи від них моральної та матеріальної компенсації», — зазначає пан Кравець.
Слід додати, що знайомлячись із варіантом депозитної угоди, клієнт може вимагати включення і такого пункту: розмір пені для нього за кожний день затягування повернення депозиту. Правда, менеджери фінустанов таке вважають чималим нахабством. Проте згадаймо, які космічні суми пені та штрафів банки виставляють фізичним особам-кредитоотримувачам, які невчасно повертають свої борги. Було б справедливо, якби так само чинили з тими фінустановами, що намагаються на невизначений термін відтермінувати депозитні виплати клієнтам, коли закінчився строк договору.
Також не зайвим буде зазначити, що наші вкладники мають й іншу чудову зброю, яку вони можуть використовувати в різних випадках, в тому числі і в суді: на їхньому боці стоїть Закон «Про захист прав споживачів». Згідно з цим документом, не можна в односторонньому порядку без письмового погодження з клієнтом змінювати розмір депозитної ставки.
Від редакції. Як бачимо, в нашій країні досить складно, проте можна з успіхом обстоювати права вкладника, людини, яка довірила свої кошти банкам. Справді, суди першої інстанції не дуже часто приймають рішення на користь споживача послуг фінустанови, навіть якщо остання вчинила незаконні дії стосовно клієнта. Хоч боротися із сваволею банків можна і в Україні. Це доводять юристи.
Тому основа нормальних та безпроблемних відносин вкладника з банком у 80% ситуацій залежить від клієнта: слід уважно читати типовий договір і домагатися внести до нього свої дуже важливі правки.
Олег ГРОМОВ, УК
