У травні 2023 року українське суспільство отримало черговий «шок»: затримання голови Верховного Суду Всеволода Князєва з хабарем $2,7 млн, мічені купюри, спецоперація НАБУ, понад 20 обшуків у суддів. Це мало би бути початком справжнього очищення судової системи.
Проте два роки потому ми змушені поставити запитання не лише про бездіяльність правоохоронців, а й про саму суть справи: чи дійсно існувала розгалужена мережа хабарів, про яку тоді так впевнено заявляли чиновники?
Гучні обшуки — гучна версія. А докази де?
Відомий громадський активіст, очільник «Фундації DEJURE» Михайло Жернаков у дописі на Facebook заявив, що недовіра українців до Верховного Суду на початку 2025 року сягнула 69%.
«І недаремно. Бо ВС продовжує протидіяти судовій реформі, скасовуючи рішення про звільнення недоброчесних суддів, втручаючися в компетенцію оновлених ВККС і ВРП, і загалом всіляко захищає статус-кво», — пише Жернаков.
Справа безпосередньо щодо Всеволода Князєва зараз розглядається у Вищому антикорупційному суді (ВАКС). Його затримали під час передачі коштів, і розслідування завершено. Зараз він — під заставою в розмірі понад 18 млн грн. Але це — єдиний приклад, де видно хоч якийсь прогрес. У всіх інших випадках — тиша. Або, як це прийнято називати офіційно — «досудове розслідування триває».
Після затримання Князєва, НАБУ та САП заявили, що йдеться не про один випадок, а про системну схему хабарів у Верховному Суді, де гроші нібито розподілялися між кількома суддями. У медіа обговорювалися прізвища, в ефірах звучали гучні обіцянки.
Але жоден з тих суддів, у кого тоді провели обшуки (включаючи тих, у кого знайшли великі суми готівки), не отримав підозри. Більше того, вони не відсторонені, продовжують працювати, а декого ще й провели на пенсію з усіма виплатами. Це не просто дивно — це руйнує саму початкову версію правоохоронців.
Якщо справді була «сітка» хабарів — то чому за два роки немає інших підозрюваних, крім самого Князєва? Якщо агент НАБУ, нотаріус Кирило Горбуров, діяв під прикриттям і передавав гроші, якщо адвокат Горецький пішов на угоду — де результати цих викривальних свідчень?
Версія зручна, але непроста: схема як засіб тиску?
У цій історії з’являється ще один тривожний паралель. Якщо факти встановлені, свідки допитані, частина учасників (наприклад, адвокат Олег Горецький) пішли на угоду зі слідством, а хтось взагалі є агентом НАБУ (нотаріус Кирило Горбуров) — тоді що заважає рухати справу далі?
Є версія, що справа була використана не стільки для «очищення системи», скільки для встановлення контролю над нею. Адже якщо суддю спіймали, але не звільнили й не засудили — ним можна керувати. І це — далеко не нова модель. У 90-х роках в Україні правоохоронні органи саме так вибудовували вплив на суддів та чиновників: «спіймали — тримаємо на гачку».
Схожу думку висловлює й адвокат Ростислав Кравець. За його словами, дії правоохоронців у цій справі викликають багато запитань — зокрема щодо вибірковості підозр і відсутності реальних доказів.
«Заявляли про цілу мережу хабарів, але чомусь підозру оголосили лише Князєву. Згодом навіть вибачались, мовляв, немає достатніх доказів. Є два припущення: або бракує доказів щодо інших фігурантів, або ж навмисне створили такий механізм, щоб тримати суддів «на гачку» і за потреби тиснути на них», — говорить Кравець.
Адвокат Віталій Сердюк також наголошує, що гучні звинувачення у соціальних мережах за відсутності офіційних підозр є певною формою тиску на судову систему.
«Воно лунало так, і, на жаль, це було елементом тиску на судову гілку влади. Я категоричний противник таких речей, оскільки вони кидають тінь на репутацію суду. А репутація суду та його статус — це основа демократичного суспільства. Обов’язок кожного з нас як громадян — зробити все, щоб суд залишався якомога більш незалежним і не перебував під впливом держави. Звісно, коли в публічному просторі з’являються заяви про те, що всі судді корупціонери — це не просто неприємно, це є формою тиску», — зазначає Сердюк.
За його словами, правоохоронці повинні утримуватись від подібної практики.
«Якщо є підстави для оголошення підозри — це потрібно робити в установленому порядку, письмово. А не через Facebook чи Telegram-канали, поширюючи заяви про те, що нібито більше половини суддів є фігурантами кримінальних проваджень. Такі дії мають незаконний характер і є способом тиску», — підкреслює адвокат.
Адвокат, експерт з кримінального права, член Комітету захисту гарантій адвокатської діяльності Ради адвокатів Київської області Євгеній Черналівський також зазначає, що кримінальні провадження проти суддів використовуються як інструмент тиску на судову гілку влади.
«Це варто розглядати в політичному контексті, де одну з гілок влади — судову — інша гілка влади, виконавча, намагається взяти під свій контроль», — додає він.
Виникає підозра: а чи не була версія про цілу мережу хабарів свідомо перебільшена — або навіть змодельована — щоб:
- мати інформаційний ефект;
- створити тиск на суд;
- забезпечити «ручне управління» через компромат?
Можливо, йдеться не про змову, а просто про саботаж системи, в якій одні органи втрачають інтерес, а інші — не мають політичної волі йти до кінця. Але як пояснити інакше ситуацію, коли суддя, у якого знайшли готівку, сьогодні офіційно на пенсії й отримує щомісячно сотні тисяч гривень? Як, наприклад, суддя Олександр Прокопенко — який встиг оформити собі відставку та пішов з посадою і повним соціальним пакетом.
Можливо, мережі не було взагалі?
Це найнеприємніше припущення, але його також не можна відкидати: можливо, системної мережі справді не існувало, а хабар отримав лише один суддя, або коло було значно вужчим, ніж подано публічно.
У такому разі маємо приклад маніпулятивного використання репутації антикорупційних органів, коли з єдиної справи зробили медіа-шоу. І тепер, коли шоу закінчилось, глядачів просять забути про нього.
Як зазначає адвокат Євгеній Черналівський, навколо системи антикорупційних органів сформовано ореол так званих «великих борців із корупцією».
«В нас існує так званий тренд на боротьбу з корупцією — і під цей тренд формується робота антикорупційних органів. Проте конкретних результатів часто немає, а звинувачення здебільшого містять надуманий характер», — говорить Черналівський.
Адвокат також наголошує, що у резонансних кримінальних провадженнях часто простежується прагнення антикорупційних органів до самопіару.
«Ми говоримо також про недопустимість доказів, які використовуються, часто докази, які отримувалися з порушенням процедури (незаконні стеження та прослуховування),а також з порушенням гарантій адвокатської діяльності, оскільки фігурантами в деяких справах були адвокати. Якщо розібратись більш детально в таких провадженнях — там більше піару та бажання рекламувати роботу органів, дискредитувати суддів Верховного Суду та судову систему, зобразити їх в образі тотальних корупціонерів, а себе — борцями з корупцією», — пояснює Черналівський.
Паралельно існує ще одна версія. За словами адвоката Ростислава Кравця, є імовірність, що Князєв заважав агентам іноземного впливу сформувати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (ВККСУ) — орган, який, зокрема, здійснює кваліфікаційне оцінювання суддів та кандидатів на посаду судді.
Кравець також звертає увагу на те, що прослуховування тоді ще голови Верховного Суду здійснювалося без жодних законних підстав:
«Прослуховування, ймовірно, здійснювалося іноземцями, яким Князєв заважав сформувати власну ВККСУ для обрання зручних суддів. Важливо зауважити, що прослуховування голови Верховного Суду проводилося без жодних ухвал слідчих суддів чи відповідних дозволів. Саме за це детективів і прокурорів потрібно притягати до відповідальності», — говорить Кравець.
Небезпека мовчання: репутація на кону
Найгірше в цій історії — це втрата довіри. Якщо НАБУ і САП справді мали докази — то їхня бездіяльність свідчить або про некомпетентність, або про саботаж. Якщо доказів не було — то ми маємо справу з фабрикацією іміджу боротьби з корупцією замість реальної роботи.
Обидва варіанти — фатальні для держави, яка сподівається на вступ до ЄС і отримує мільярди підтримки саме на реформу судової системи.
Відомий громадський активіст, очільник «Фундації DEJURE» Михайло Жернаков у дописі на Facebook наголошує, що вже два роки поспіль Єврокомісія закликає владу розібратися з корупцією у Верховному Суді. Проте, за його словами, реальних змін не відбувається.
«Але, як то кажуть, «віз і нині там». Натомість, Уряд реєструє абсолютно порожній законопроєкт про імітацію очищення ВС», — резюмує Жернаков.
Адвокат Черналівський звертає увагу на роль антикорупційних активістів, діяльність яких, за його словами, дедалі частіше використовується як інструмент тиску, а не як форма реального громадського контролю.
«Що стосується так званих активістів — це поняття вже дискредитоване. Їх використовують як таранний інструмент проти судової гілки влади. Звісно, є й позитивні моменти — окремі активісти справді піднімають кричущі питання. Але це поодинокі випадки. Система такого «інструменту» працює на самопросування: вона активно себе рекламує, отримує фінансування й створює навколо себе потрібну інформаційну картинку. Але назвати це реальною боротьбою з корупцією складно — радше це ще один механізм впливу на судову владу», — говорить Черналівський.
Адвокат Віталій Сердюк наголошує, що головною реформою, якої потребує судова система, є забезпечення її реальної незалежності, адже саме вона дозволяє суду ефективно захищати права громадян та бути гарантом справедливості.
«Якщо ми постійно бачимо так званих громадських діячів, які дискредитують та піддають критиці рішення суддів, це прямо суперечить праву на справедливий суд, гарантованому Європейською конвенцією. Адже у таких випадках суд керується не законом, а тиском з боку суспільних очікувань та вимог певних активістів», — зазначає адвокат.
Він додає, що практика дискредитації суддів та їхніх рішень є системною проблемою, яка стосується не лише Верховного Суду.
«Зокрема, така ситуація спостерігається і у Вищому антикорупційному суді. Коли суд ухвалює рішення, деякі активісти або громадські діячі публічно обговорюють їх із відверто негативним емоційним забарвленням. Реформа ж повинна була б гарантувати недопущення дискредитації суду, втручання в судову діяльність чи тиску на неї. Це — основа правової демократичної держави», — говорить Віталій Сердюк.
Адвокат Євгеній Черналівський також звертає увагу на проблеми в самому ВАКС.
«Та судова практика, яка склалась з боку ВАКС, не витримує жодної критики. Процедуру змагальності перетворено на фарс. На практиці це виглядає так: клопотання сторони захисту ігноруються, їх тлумачать по-своєму, кримінально-процесуальний кодекс судді тлумачать по-своєму. Адже початкова мета — не боротьба з корупцією, а політична кон’юнктурність. ВАКС перетворено на інструмент тиску, за допомогою якого намагаються сформувати лояльний суддівський корпус, здатний ухвалювати політично вигідні рішення. Судді здебільшого приймають позицію досить однобоку, віддалену від справедливості», — зазначає адвокат.
Справа, якої більше нема?
Через два роки після найгучнішої антикорупційної спецоперації в історії України справа фактично звелася до одного фігуранта, а всі інші — «вийшли сухими».
На думку юристів, перспектива і навіть цієї одної справи сумнівна. Зокрема, адвокат Ростислав Кравець вважає, що обвинувачення не мають належної доказової бази:
«Скоріш за все, ця справа врешті-решт буде розвалена. Немає доказів вини Князєва, зібраних належним чином», — говорить Кравець.
Більше того, сумнівними стали і первинні твердження про масштаб корупції. Тепер уже не лише експерти, юристи, журналісти, а й суспільство має право спитати: Де справи по суддях-корупціонерах? Якщо схема була — чому мовчать фігуранти? Якщо доказів нема — хто і навіщо запустив версію про «мережу»?
Можливо, відповідь ми отримаємо лише в історичних дослідженнях. Але вже зараз можна сказати: справа про корупцію у Верховному суді стала не перемогою антикорупційної боротьби, а дзеркалом її глибокої кризи.
Джерело: obozrevatel.com
