Система стримувань і противаг має давнє історичне походження і мала б процвітати в демократичній країни, однак межа між цією системою та «коротким повідком», як виявилось дуже тонка і, на жаль, останнім часом доводиться все частіше спостерігати саме «повідок», мова йтиме саме про те, яким чином та за яких умов використовується антикорупційне законодавство в розрізі контролю за здійсненням правосуддя під прикриттям контролю за конфліктом інтересів.
З огляду на вказану проблему спробує розібратися з питанням конфлікту інтересів у суддів під час розгляду судових справ.
Частина 1 статті 35-1 Закону України «Про запобігання корупції» встановлює, що правила врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів визначаються законами, які регулюють статус суддів та засади організації діяльності судів.
Таким нормативно-правовим актом для суддів є Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
Власне це не заперечується і в роз’ясненнях НАЗК, що стосуються вирішення питання про конфлікт інтересів.
Отже, при вирішенні питання про наявність або відсутність конфлікту інтересів у суддів, а також способами його врегулювання в першу чергу підлягають застосуванню норми спеціального права — Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на чому власне і наголошується в ст. 35-1 Закону України «Про запобігання корупції».
Водночас за порушення правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів суддів чинним законодавством встановлено два види відповідальності – дисциплінарну та адміністративну (стаття 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»; стаття 172-7 КпАП України).
Критерієм розмежування виду відповідальності, до якої може бути притягнуто суддю за порушення правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, є характер конфлікту інтересів. Порушення правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів суддею під час відправлення правосуддя (конфлікту, який врегульовується у спосіб, визначений процесуальним законом) тягне за собою дисциплінарну відповідальність, встановлену законом України «Про судоустрій та статус суддів».
На відміну від зазначеного порушення правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, який виникає у діяльності судді поза відправленням правосуддя, і який не може бути врегульований у спосіб, визначений процесуальним законом, тягне за собою адміністративну відповідальність відповідно до норм КпАП України.
Свого часу Рада суддів України в рішенні №46 від 07.09.2017 року надала роз’яснення, згідно з яким порушення правил відводу або самовідводу може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
https://court.gov.ua/konflikt_interesiv/Richena_46_17
Складання уповноваженими державними органами протоколів про притягнення судді до адміністративної відповідальності за порушення правил відводу або самовідводу у зв’язку з конфліктом інтересів у розгляді певних справ містить ознаки втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя (рішення РСУ №46 від 07.09.2017 року).
Варто зауважити також про те, що незалежність та недоторканність суддів як один з конституційних принципів здійснення правосуддя в Україні гарантує судді неможливість його притягнення до відповідальності за ухвалене ним рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Необхідність дотримання такого принципу не може ставитися під сумнів будь-ким з учасників правовідносин у державі, в тому числі Національним агентством з питань запобігання корупції як центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Така позиція також була висловлена Радою суддів Україні в листі від 27.12.2022 року №9рс-515/22.
https://nazk.gov.ua/wp-content/uploads/2022/12/Rada-suddiv-Ukrayiny.pdf
https://rsu.gov.ua/uploads/article/apdporadok-1cdba4fdb0.pdf
Рада суддів України є вищим органом суддівського самоврядування та діє як виконавчий орган з’їзду суддів України; її повноваження визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та положенням про Раду суддів України, затвердженим з’їздом суддів України. РСУ наділено повноваженнями згідно з пунктом 6 частиною 8 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на: (1) здійснення контролю за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, Голови чи членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України чи його заступників; (2) прийняття рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб (у разі якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом).
Додатково рішенням Ради суддів України від 07.12.2017 року №75 роз’яснено норми Закону «Про судоустрій та статус суддів» щодо повноважень РСУ як єдиного компетентного органу з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, до якого мають звертатися судді у відповідних випадках.
https://rsu.gov.ua/uploads/article/risenna-rsu-no-75-vid-07122017-p-7725627cd6.pdf
З метою запобігання і врегулювання конфлікту інтересів судді застосовують окремі рішення Ради суддів України, якими роз’яснена позиція Ради щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів: рішення від 04.02.2016 № 2 «Про Порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів»; рішення від 12.05.2016 № 36 «Щодо роз’яснення про наявність чи відсутність конфлікту інтересів у діяльності суддів»; рішення від 04.11.2016 № 75 «Про роз’яснення щодо наявності конфлікту інтересів»; рішення від 04.11.2016 № 77 «Щодо наявності конфлікту інтересів у проведенні таємного голосування в суді»; рішення від 08.06.2017 № 34 «Про роз’яснення деяких питань щодо конфлікту інтересів у діяльності суддів»; рішення від 07.09.2017 № 46 «Щодо роз’яснення деяких питань щодо конфлікту інтересів у діяльності суддів»; рішення від 07.12.2017 № 75 «Про роз’яснення щодо повноважень РСУ як єдиного компетентного органу, до якого звертаються судді у випадку конфлікту інтересів».
https://rsu.gov.ua/uploads/article/posibnikosoblivosti-konfliktu-in-de7be4c810.pdf
В той самий час, здавалося б, що все окреслене є достатньо зрозумілим в тій частині, що порушення правил самовідводу чи наявність іншого конфлікту інтересів під час судового розгляду справи це питання процесуального закону та дисциплінарної відповідальності, все, що за межами судового провадження та процесуального кодексу – адміністративна, однак існують непоодинокі випадки складення протоколів про притягнення судді до адміністративної відповідальності за порушення правил відводу або самовідводу у зв’язку з конфліктом інтересів у розгляді певних справ.
Варто зазначити, що навіть залишення такого протоколу в силі, не є підставою для перегляду рішення суду, що прийняв рішення ніби з конфліктом інтересів. Це в чергове дає підстави вважати, що втручання НАЗК та прокуратури, що підтримує такі протоколи у суді, є нічим іншим як намагання помститись та втрутитись у сам процес здійснення правосуддя та примусити суд прийняти рішення під тиском бути внесеним до реєстру корупціонерів.
Досить часто складається враження, що такі протоколи якраз і створюються для «короткого повідка» і важко їх віднести до демократичних механізмів стримування. В цьому випадку, якби дивно це не звучало якраз саме судочинство і має стати стражем дотримання балансу управлінських важелів. При цьому мова не йде, про те, щоб звільнити від відповідальності винних осіб, мова йде про те, що має бути забезпечено не втручання в здійснення правосуддя, оскільки незалежний суд – це основа будь-якої держави, одночасно суд має вказати на обмеженість повноважень на складення протоколів, а в разі наявності ознак порушення визначити мають вони ознаки адміністративного чи дисциплінарного порушення, оскільки рано чи пізно кожен суддя може потрапити на такий «повідок», тому висновок один – кожен може змінити світ на краще.
Анна Мартиненко, адвокат
Ростислав Кравець, адвокат
