Тенденції розвитку конкуренції та збільшення приватного сектору роботодавців породжує відповідно і попит на захист комерційної таємниці.
Поняття комерційної таємниці міститься в ст. 505 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про те, що комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Закон не визначає чіткого переліку інформації, яка може бути визначена як комерційна таємниця та відносить це до оціночних понять зокрема в частині оцінки інформації як комерційної цінності, тобто це означає, що роботодавець на власний розсуд може визначити, яка саме інформація становить комерційну цінність та може відповідно захисти її шляхом визнання комерційною таємницею.
Комерційну цінність інформації, яка становить комерційну таємницю, розуміють таким чином, що її використання надає володільцю інформації певні економічні переваги в силу того, що його конкуренти або інші особи такою інформацією не володіють (постанові по справі №910/1759/19 від 23.11.2020 року).
Єдині обмеження щодо такої інформації визначені в постанові Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 9 серпня 1993 р. №611, однак аналізуючи даний перелік варто вказати, що переважно це стосується інформації, необхідної для здійснення звітності.
Верховний Суд в постанові по справі №910/1759/19 від 23.11.2020 року зазначає, що комерційні таємниці відіграють суттєву роль в умовах ринкової економіки. Вони є важливими активами багатьох суб’єктів господарювання і мають цінуватись так само, як торговельна марка, патент або інші об’єкти інтелектуальної власності, бізнес-стратегії, дані про клієнтів, виробничі процеси – всі вони потенційно підпадають під захист комерційної таємниці. Саме існування комерційної інформації вимагає здійснення певних дій для збереження конфіденційності інформації.
Найчастіший запит від роботодавців на юридичному ринку – як захисти себе від працівників, які можуть мати доступ до бази клієнтів/контрагентів та можуть використати її в особистих інтересах, можуть мати доступ до інформації виробничого процесу, що становить унікальність продукції, досить часто стосується, унікальних кулінарних рецептів тощо.
Такий запит роботодавців є цілком зрозумілим, адже від цього залежить роботоздатність самої організації і розмір її прибутків, тому застереження про комерційну таємницю, яка якраз і спрямована на захист такої інформації від розповсюдження, все частіше можна зустріти в трудових договорах.
Застереження щодо комерційної таємниці може бути відображено в трудовому договорі у різних формах, наприклад, як окремий розділ самого договору з переліком інформації, як додаток до договору, як через загальну вказівку про обов’язок працівника дотримуватися внутрішніх нормативних актів, де серед таких актів може бути акт про комерційну таємницю.
В будь-яку випадку працівнику варто уважно ознайомитися з переліком інформації, що становить комерційну таємницю, оскільки в переважній більшості договори, окрім самого застереження про комерційну таємницю, мають також положення і про відповідальність, яка може бути застосована у разі розголошення такої комерційної таємниці, при тому, що закон не містить жодних обмежень щодо розміру можливих штрафних санкцій.
Окрім відповідальності, що може бути передбачена договором не варто забувати і про існування ч. 3 ст. 164-3 КУпАП, яка передбачає, що отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також іншої конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця – тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А також про існування ст. 232 КК України, яка передбачає, що умисне розголошення комерційної, банківської таємниці або професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності, – карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Тобто, відповідальність за порушення комерційної таємниці може бути досить різноманітною та тяжкою.
Верховний Суд в постанові по справі №910/1759/19 від 23.11.2020 року зазначає, що неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення господарської діяльності без дозволу уповноваженої на те особи відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.
Варто звернути увагу саме на цю постанову Верховного Суду, оскільки вона є досить обґрунтованим прикладом того, коли суд визнав, що особи допустили неправомірне використання комерційної таємниці, що стало підтвердженням того, що такий інститут як «комерційна таємниця» є дієвим засобом захисту.
Працівнику з іншого боку, приймаючи обов’язок із збереження комерційної таємниці варто, по-перше, не нехтувати цим обов’язком, по-друге, при підписанні застереження уважно перечитати перелік, по-третє, у випадку, якщо є сумніви чи відноситься певна інформація до комерційної таємниці краще в документованій формі зробити запит на уточнення, по-четверте, звернути увагу на строк дії, адже обов’язок по збереженню таємниці може зберігатися навіть після припинення трудового договору.
Такти чином, комерційна таємниця в трудовому договору є цілком нормальним явищем і сама по собі не несе ніяких ризиків, якщо ніхто не має наміру її неправомірно використовувати чи поширювати, однак краще відразу розуміти об’єми такої таємниці перші ніж підписувати якісь зобов’язання або розуміти тягар відповідальності та робити правильний вибір.
Анна Мартиненко
Партнер, Адвокат АО «Кравець і партнери»
