Рік широкомасштабного вторгнення росії в Україну внесло зміни в усі сфери нашого життя, бізнес не є виключанням. Воєнні дії на території нашої держави ускладнюють виконання договірних зобов’язань між контрагентами або ж взагалі унеможливлюють їх виконання.
За невиконання договірних зобов’язань, цивільним та господарським кодексом передбачена відповідальність, тому вкрай важливо чітко сформулювати розділ договору про форс-мажорні обставини, який в умовах війни має особливу актуальність.
Так, статтею 617 ЦКУ зазначено, що підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання є обставини непереборної сили. Схожі положення містяться у статті 218 ГКУ, яка передбачає обов’язок доведення, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Визначення форс-мажорних обставин, як обставин непереборної сили міститься у ч.2 ст.141 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, де форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Тобто, форс-мажор розглядається як обставина непереборної сили, запобігти якій суб’єкт господарювання не має можливості. Відповідно, неналежне виконання договору не є наслідком її неправомірних дій і виключає наявність вини, яка є обов’язковою умовою для настання відповідальності за порушення зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте, форс-мажор звільняє від відповідальності за невиконання зобов’язання (штрафів/пені), а не від виконання самого зобов’язання. Тож, форс-мажор не дає змоги уникнути виконання зобов’язань. Верховний Суд у постанові по справі №922/2394/21 від 14.06.2022 року наголошує, що: «форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов’язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку».
У договірних відносинах під час дії воєнного стану, в першу чергу слід приділити увагу критеріям розділу договору про форс-мажорні обставини, а саме:
– чи конкретизовано визначення і зміст допустимих воєнних форс-мажорних обставин у договорі;
– чи зазначено опис наслідків випадку воєнного форс-мажору у договорі;
– наявність і зміст положень про односторонню відмову від договору через форс-мажорні обставини, що тривають;
– строк повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин;
– процедури, які повинні бути дотриманні в разі випадку форс-мажору;
– зазначення форми та умов повідомлення про форс-мажор (повідомлення вважається доведеним до відома контрагента, якщо його надіслано за допомогою певних засобів зв’язку, передбачених договором, якщо неможливо реалізувати договірний порядок повідомлення, то це слід зробити одним із доступних на цей момент способів із подальшим належним повідомленням, який дозволяє зафіксувати факт надсилання листа (електронна пошта або за допомогою месенджерів Viber, WhatsApp, Telegram тощо));
– зазначення доказів про настання форс-мажорних обставин (документи на підтвердження обставин, наприклад, «персональний» сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини);
– розглянути питання внесення змін до договору в частині відстрочення (розстрочення) сплати платежів або перенесення строків виконання робіт (надання послуг) у разі настання форс-мажорних обставин. Сторона договору, що одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору в 20-денний строк після одержання пропозиції, повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
– також, як варіант, можна розглянути та вказати у договорі альтернативні способи виконання зобов’язання, зокрема, договір про зарахування зустрічних однорідних вимог (зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення); припинення зобов’язань переданням відступного (зобов’язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо), розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами); заміна боржника у зобов’язанні (нагадаємо, що боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом).
Так як, форс-мажор звільняє від відповідальності за невиконання зобов’язання, а не від виконання самого зобов’язання, варто звернути увагу на момент підписання договору між контрагентами. Наприклад, якщо договір було підписано під час дії воєнного стану, то зобов`язання контрагентів по укладеному між сторонами договору, виникло навіть не до настання форс-мажорних обставин, які не можливо було врахувати, а в період дії цих форс-мажорних обставин, коли сторона усвідомлювала причино-наслідковий зв’язок від укладення подібних угод у період дії воєнного стану в країні і свідомо вчиняла дії передбачені предметом договору та ухилялась від виконання зобов’язання.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифікатів про такі обставини протягом 7 днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Але лише у разі існування та належного підтвердження причинно-наслідкового зв’язку між дією форс-мажорних обставин і неможливістю виконання зобов’язання.
З метою позбавлення обов’язкового звернення до Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України 28.02.2022 року розміщено загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (Постанови Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).
Господарські суди встановлюють наявність чи відсутність факту форс-мажору лише на підставі всієї доказової бази, детально аналізуючи кожну ситуацію окремо та поведінку сторін, зазначаючи у своїх рішеннях, що «введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Боржник не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану».
Отже, саме застереження у договорі про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) не є підставою для звільнення від відповідальності. Форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов’язань.
Вікторія Ямнюк, Юрист АО Кравець і партнери
