Останніми роками в Україні майже вдвічі збільшилася кількість випадків так званого телефонного тероризму.
Телефонний тероризм кваліфікують як заздалегідь неправдиве оповіщення про терористичний акт або будь-який злочин, що начебто готується. Людина, яка створює такий прецедент, зазвичай телефонує у силові структури (СБУ, Національну поліцію тощо) з таксофона (найчастіше такий апарат розташований на вулиці). Телефонний терорист має різні цілі. Це може бути відволікання спецслужб від виконання реальних завдань, зрив роботи підприємств та установ і просто звичайні хуліганські витівки. Часто (майже 80% випадків) такий шахрай змінює голос різними засобами або за допомогою програм. Задля цього використовують підставні телефонні SIM-карти. Також неправдиве повідомлення може бути зроблено через SMS, звичайним листом, електронною поштою тощо. Нерадісна статистика змушує кожного всерйоз замислитися над цією проблемою. За даними силових структур України, якщо в довоєнному 2011 році правоохоронні органи отримали 170 неправдивих звернень про замінування, то в 2012-му таких випадків було вже 205, у 2016-му (на четвертий рік воєнних дій) спецслужби констатували, що майже щодня в різних містах і селищах України є такі тривожні дзвінки (до 350 на рік).
Якого віку люди займаються такими справами? Які вони? За словами приватного психолога Марії Станкевич, серед таких найчастіше особи, які перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння: «На таких припадає до 80% всіх випадків телефонного тероризму. Потім (майже 10%) — школярі та студенти, які намагаються так зірвати навчальний процес. І ще 10% припадає на людей із психічними розладами. На жаль, статистика не говорить про те, скільки таких злочинів було скоєно для дестабілізації ситуації в Україні. Чимало осіб, яких було затримано після скоєння ними відповідного злочину, просто не зізнаються в цьому».
Витівки з покаранням
Які найпопулярніші місця, що начебто мінують? Це аеропорти, метрополітен, вокзали, супермаркети та інші місця скупчення великої кількості людей.
«Якщо спитаєте, чому люди йдуть на такі вчинки, відповім так: по-перше, індивідуумів скеровує на це велике бажання контролю над іншими. Як правило, це відбувається тоді, коли людина не задоволена особистим життям або кар’єрою. А тут вона зробить таке, чим приверне до себе увагу чималої кількості людей — вибухотехніків, пожежників, поліції, спецслужб тощо», — зазначає пані Станкевич.
Однак такі жарти в нашій країні обертаються чималим покаранням. Ще до початку воєнних дій в Україні (в 2012 році) було ухвалено досить жорсткий закон щодо телефонного тероризму. Особам, які вчиняють такі дії, загрожує термін ув’язнення від 2 до 6 років. За рецидив або тяжкі наслідки вчинку людина-жартівник може отримати до 8 років в’язниці.
«Вважаю, що покарання за такі дії в нашій країні достатнє. Щодо збитків, які завдають такі особи підприємствам і навіть цілим галузям, то вони коливаються від кількох тисяч до десятків мільйонів гривень. Найбільших збитків жартівники завдають роботі аеропортів, залізничних вокзалів, шляхів сполучення», — коментує це питання «УК» старший партнер юридичної компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець.
Чимало цікавих прикладів такого покарання. Нещодавно Токмацький районний суд Запорізької області виніс обвинувальний вирок телефонному терористові, який замінував школу-інтернат в одному із сіл регіону. Зловмисника оперативно затримали співробітники СБУ, його покарано 2 роками 6 місяцями позбавлення волі з випробувальним терміном.
Ще одного телефонного жартівника органи безпеки разом із Національною поліцією затримали 5 квітня на Житомирщині після того, як він анонімно повідомив про вибухівку на залізничному вокзалі в одному з міст області.
Трьох телефонних терористів СБУ разом з поліцією затримала на початку весни в різних регіонах країни. 8 березня — жінку, яка погрожувала підірвати кіоск швидкого харчування в центрі Одеси. Ще одного мінера — 10 березня в Кременчуці на Полтавщині. Цікаво, що раніше його вже притягували до кримінальної відповідальності за подібні жарти. А 16 березня правоохоронці затримали зловмисника, який телефоном замінував автовокзал у місті Овруч на Житомирщині. У всіх випадках відкрито кримінальні провадження за статтею 259 (хибне повідомлення про мінування будь-яких об’єктів власності) Кримінального кодексу України. За повторний дзвінок зловмисника можуть засудити до 8 років позбавлення волі.
Немає права не реагувати
Фахівці зазначають, що раніше, до війни, міг спрацювати, як його називають спеціалісти, ефект казки про неправдивого пастушка: тобто коли спецслужби могли й не реагувати на подібні виклики, якщо було достеменно відомо, що це чергова витівка жартівників. Нині ж, у непрості часи, на кожний такий виклик СБУ і Національна поліція не мають права не реагувати, адже це можуть бути різні вибухові пристрої. А велика кількість таких випадків виливається у чималу суму для держави й місцевої влади.
До речі, чимало українських фахівців упевнені, що нинішнє покарання не можна вважати досить жорстким, адже живемо фактично у стані війни. Приклад насправді дуже суворого покарання знайдемо в Мексиці. Там кілька років тому викладач приватної школи і радіоведуча розповсюдили у Twitter неправдиву інформацію, що начебто бойовики атакували деякі школи у місті Веракрус, в агломерації якого 700 тисяч жителів. Украй перелякані батьки дітей кинулися рятувати їх. На вулицях міста розпочалася паніка: сталися 26 значних дорожньо-транспортних пригод, у яких загинули люди. Винуватиці таких подій дали 30 років тюрми: це справді жорстке покарання.
Порушники мають не лише відбувати законне суворе покарання, а й компенсувати сотні мільйонів гривень, які було витрачено на перевірку неправдивих викликів. Тоді люди, схильні до таких жартів, сім разів подумають про збитки, яких вони можуть завдати і собі, й іншим громадянам, і державі.
Олег ГРОМОВ, УК
