Ще одна непримиренна боротьба наших політиків проти сексизму! Пропонують законопроект, який дозволять карати – за приниження з причини гендеру. Пам’ятаєте усі ці скандали, як про “корабельну сосну”, або численні повідомлення у новинах про дискримінацію жінок, чоловіків, людей старшого віку?
На усе це тепер буде державна відповідь зі штрафами та арештом. Але що це змінить? Та як з ось таким приниженням борються у Європі? Продовжать тему мої колеги – в Україні та у Бельгії.
Українські депутати: хто вони: борці із сексизмом чи самі сексисти?
Отямилися! Обранці від “слуг” вирішили боротися за гендерну рівність. І очолити війну із сексизмом зібралися не будь-хто, а фігуранти сексистського скандалу! Пам’ятаєте їх?
Баба да, баба да. Корабельная сосна. Чуть-чуть тюнинг “ту мач”.
Та не минуло й пів року після скандалу, як Корнієнко та Арахамія стали одними із ініціаторів нового законопроекту про сексизм.
У документі і визначення, Що вважати сексизмом, і покарання за нього.
Отже, сексизм у розуміння депутатів це будь-які жести, прояви або слова в основі яких лежить дискримінація через стать.
Покарання за це арешт на 15 діб, штрафи або громадські роботи. Приміром підмітати вулиці за надто довгий язик.
Тож чи є дискримінацією “чоловіча” розмова депутатів?
Олександра Голуб, голова ГО “Ліга захисту прав жінок”:
Ну, коментарі поддутая і таке інше вони абсолютно неприпустимі. навіть з точки зору вони обговорюють свою колегу по Франції – це як мінімум не коректне, а по-друге, чому ми обговорюємо зовнішність жінки.
Вульгарний макіяж або надто коротка спідниця. Перший прояв сексизму цькування, обсміювання або некоректне висловлювання за зовнішність. Тож чи можливо покарати депутатів за таке?
Юристи кажуть – ні. Бо довести, що ця розмова це навмисна образа неможливо. До того ж – сам об’єкт обговорення – не вважає себе постраждалою.
Хайп, тобто намагання на оцій хвилі, яка була викликана нещодавніми подіями з однією із партій, коли вони обговорювали колегу прийняти якісь закони.
До речі, привілеї жінок під час вагітності, обов’язкова служба чоловіків в армії і різниця при виході на пенсію – сексизмом не є.
Як розпізнати сексизм? Існує так зване правило дзеркала. Якщо сказане жінці в тому ж контексті для чоловіка звучатиме дивно. То це сексизм. Наприклад, місце чоловіка – на кухні. Ніколи не чула, щоб таке говорили. Отже, по відношенню до жінки такі слова це сексизм.
Бо жінка берегиня домашнього вогнища з чітко визначеним “місцем на кухні”. Або напівжарт: “мовчи жінка, твій день восьме березня!” Це гендерні стереотипи, які досі живі, хоча часи безправності – давно минули. І жінки і чоловіки – у більшості країн світу мають однакові права, прописані у Конституції. А щодо побутових обов’язків – тут у кожної сім’ї свої закони. І гендерні стереотипи:
Олександра Голуб, голова ГО “Ліга захисту прав жінок”:
Навіть не можуть самі знайти дві шкарпетки однакові теж багато на цю тему жартів. Це теж стереотипи по відношенню до чоловіків, які допомагають своїм жінкам, ми жартуємо про них, як про підкаблучників.
Та жарти-жартами, але в родинах дедалі частіше побутовий тягар розділяють порівну. Зрештою, як і фінансовий. Жінки давно почали самі заробляти, а отже декому прояви сексизму навіть під час вечері в ресторані – можуть псувати апетит:
Хто має платити за вечерю?
Рахунок офіціант зазвичай приносить чоловікові.
Так званий “спонсорський гендерний контракт”, передбачає, що чоловік – “гаманець”. І він – домінує.
Заплативши за себе, кожен може залишитись на своїй території. Це як рівняння з двома невідомими, якщо ми вибиваємо одну частину рівняння, тоді автоматично й вибиваємо й другу.
При цьому експертки кажуть, що важливо, дати жінці вибір. Бо фемінізм – це не коли жінка платить за себе. Правда в тому, що фемінізм – це коли жінка має вибір.
І вибір має бути в усьому: йти чи не йти в декрет, займатися чи не займатися хатніми справами, працювати чи ні.
І головне, заробляти без гендерної фінансової нерівності. А з цим в Україні це наразі проблеми. Бо жінки у середньому заробляють майже на третину менше, ніж чоловіки. Це офіційні дані Держстату. Рідше за чоловіків займають керівні посади. Прояви сексизму починаються навіть на співбесіді.
Де працювали раніше, які обов’язки виконували та яку заробітню плату хочете отримувати. Такі питання зазвичай задають роботодавці чоловікам на співбесіді.
Чи ви заміжня, чи виховуєте дітей, а такі чують жінки і частіше за чоловіків не отримують бажане робоче місце. Бо незаміжня жінка може в майбутньому піти у декрет, а жінка з дітьми – брати лікарняне через хворобу дитини
Так і працюють стереотипи. Коли до жінок і чоловіків в одній і ті й ж ситуації ставляться по-різному.
І різниця у ставленні ключова. Бо жодне законодавство не врегулює неписані закони та звички.
Олександра Голуб, голова ГО “Ліга захисту прав жінок”:
Дівчатка в нас граються рожевими, хлопчики блакитним. Дівчатка в нас ідуть на уроки праці кришити салат олів’є, вишивати, а хлопці якісь деталі виготовляти. Так то ми одразу розділяємо, що дівчата в нас домашніми справами займаються, а хлопці якимось виробництвом технікою.
Гендерні стереотипи починаються тут. Це звичайна школа на Закарпатті. Так як і в більшості шкіл України тут досі розділяють трудове навчання для хлопців і дівчат.
Урок у п’ятого класу ужгородської школі. Для дівчат на порядку денному лялька-мотанка. Різноманітні вироби хендмейд, шиття, кулінарія – це вивчають на праці. Дівчата переконані: таку роботи могли б із цікавістю робити й хлопці.
Олександра Гапоненко, учениця ужгородської школи №6:
Це може зробити і жінка і чоловік вони все можуть зробити.
А от хлопці іншої думки. Вони на уроці праці – ріжуть дівчатам валентинки. Із фанери.
Зробили би цю ляльку мотанку? – Ні. – Я би не робив… – А чому? – Бо це жіноча робота!
Михайло Башняк, учень ужгородської школи №6:
Це чоловіча робота, тому що тут треба витрачати багато сил на цю роботу і треба уважно звертати увагу на контури.
Однак Михайло вочевидь забув, що навчає його роботі з лобзиком та дрелькою… пані Мирослава Іванівна.
Приходить вчителька, одягає окуляри, рукавиці і сверлить.
Директор школи каже: вони не прихильники гендерних поділів, однак – такі інструкції.
Марія Гринчук, директорка Ужгородської ЗОШ №6:
Ми користуємося нормативними документами, які були визначені ще 2002 році. Я думаю краще б дали змогу школі, батькам разом радитися і вибирати.
А це вже Бельгія. Тут застарілі нормативи Не працюють. І діти навіть учать батьків не бути сексистами.
Про те, що в Бельгії виховують гендерну рівність ще з молодшої школи, я дізналась, коли попросила сина винести сміття. Сказала йому, що це чоловіча робота. Він тоді у відповідь назвав мене сексисткою.
То що там вам про сексизм в школі розказували? – Казали, що колись красивих жінок, які не хотіли хатню роботу робити, називали відьмами і спалювали.
У старшій школі поняття сексизму ілюструють свіжішою історією. Документалкою 2014 року, яку зняла у Брюсселі студентка Софі Пітерс. За допомогою прихованих камер, дівчина продемонструвала, як щодня вона чує на свою адресу 5-10 коментарів від чоловіків.
Це кіно наробило стільки галасу, що уже за два роки в Бельгії ухвалили закон, який карає прояви сексизму. Порушникам загрожує від тисячі євро штрафу до року ув’язнення! Та перший штраф – у три тисячі євро – було стягнуто лише через чотири роки після ухвалення закону. Та й той образу жінки-поліцейської.
Чи допоможе в Україні зміна законодавства подолати гендерні стереотипи? Бо прояв сексизму ще треба буде довести за допомогою фото, відео чи слів свідків. А як довести те, що більшість українців поки й розпізнати не може. Та й проблемою не вважає.
