Пояснюємо, що таке фінансовий моніторинг і хто такі РЕР.
Верховна Рада України після довгих суперечок 17 жовтня ухвалила законопроєкт №9269д про посилення фінансового моніторингу політично значущих осіб (Politically Exposed Persons, РЕР). Його підтримали 276 народних депутатів. Топпосадовцям повернули довічний статус РЕР, який минулого року обмежили до трьох років.
Відновлення більш жорсткого нагляду за статками українських чиновників є однією з вимог Міжнародного валютного фонду та Європейського союзу. Закон є останнім кроком для початку перемовин про членство України в ЄС.
Однак суперечки через посилення моніторингу не вщухають в соціальних мережах. Сайт ТСН.ua розібрався, що змінилося в законі та чому деякі українці обурюються.
Хто такі РЕР
Політично значущі особи або англійською Politically Exposed Persons (РЕР) – це люди, які обіймають високі державні посади. Наприклад, президент, прем’єр-міністр, члени Кабміну, секретар та заступник РНБО, нардепи, посли, голова НАБУ, СБУ, генеральний прокурор, голова та члени правління Нацбанку, голови та судді Конституційного та Верховного судів, вищих спеціалізованих судів тощо.
До РЕР також прирівнюють членів родин цих посадовців та повʼязаних з ними осіб, ділових та бізнес-партнерів.
Що таке фінмоніторинг РЕР
Закон про фінансовий моніторинг топ-посадовців передбачає, що чиновники та їхні найближчі родичі мають проходити більш ретельну перевірку у фінансових установах і надавати документи щодо джерел своїх статків. Фактично ідея закону полягає в тому, щоб ті, хто незаконно збагатився на державних посадах, не могли витрачати ці кошти.
Рада ухвалила закон про фінмоніторинг ще 2014 роre. Однак тоді він не відповідав вимогам Міжнародної групи протидії відмиванню брудних грошей (FATF). Україна зобовʼязалася виконати їх, підписавши угоду про асоціацію з ЄС.
Тому закон переухвалили 2019 роre, запровадивши пожиттєвий фінансовий моніторинг для РЕР. Утім противники закону назвали його “надмірним втручанням в особисте життя” та заявили, що стикаються з проблемами з обслуговуванням у банках.
Минулого року нардепи підтримали зміни в законі, які передбачали, що статус РЕР обмежувався лише трьома роками після звільнення з посади. Цього разу обурилися міжнародні партнери, які виділяли Україні кошти на цю реформу. Це також поставило під сумнів перспективи вступу до ЄС.
Що передбачає новий закон
Головна новація закону в тому, що замість трьох років після посади, топпосадовці будуть мати довічний статус РЕР. Також закон посилює відповідальність суб’єктів первинного фінмоніторингу за необґрунтовану відмову користувачам фінансових послуг. Це стосується, наприклад, банків.
Тобто людина, яка одного разу обіймала високу державну посаду і стала політично значущою особою, має пожиттєво бути під фінансовим контролем. Банки повинні ретельно перевіряти всі фінансові операції своїх клієнтів із статусом РЕР і звітувати до органів контролю.
Чому ухвалення закону викликало обурення
Ухвалення закону про посилення фінансового моніторингу РЕР викликало багато суперечок між українцями в соціальних мережах. Вони розділилися на два табори. Одні вважають, що довічний фінансовий моніторинг покладе край незаконному збагаченню на державних посадах.
“У день, коли ми закриємо всі можливі шпарини, які дають високопосадовцю (чинному чи колишньому) можливість використати кошти, здобуті злочинним шляхом, ми поборемо в цій країні топкорупцію”, – пише нардепка фінансового комітету Ольга Василевська-Смаглюк.
Інші називають закон “вишенькою на торті” вбитої репутації державної служби та переконані, що це призведе до того, що професійні менеджери не йтимуть на державні посади.
“Жодного визнання та ні граму престижу, бо ніхто не висловить вдячність та повагу за те, що ти зробив. Навпаки, за замовчування будуть вважати тебе корупціонером та потворою. Відсутність майбутнього, бо коли ти вийдеш з держслужби ти нікому не будеш потрібен, а твоє ПЕПство вдарить по найближчим родичам, партнерам та работодавцям. Як державі конкурувати з приватними бізнесом за талант в умовах кризи людського капіталу?” – пише Роман Бондар.
Противники закону також наводять аргумент, що в більшості країн ЄС немає пожиттєвого фінансового моніторингу для РЕР. Згідно з відповіддю Міністерства зовнішніх справ України, його мають лише Німеччина і частково Франція. У більшості країн ЄС РЕР підлягають фінмоніторингу протягом 12 місяців після залишення ними посади. Деякі країни мають більші строки. Зокрема, Люксембург та Естонія – п’ять років. В Іспанії він діє поки особа становить підвищений ризик без зазначення строку. А в Німеччині закон передбачає постійний моніторинг ділових відносин РЕР та їхніх операцій.
Яка може бути альтернатива
Законопроєкт, який ухвалила Рада, суперечить європейським стандартам, вважає адвокат Ростислав Кравець. У коментарі ТСН.ua він пояснив: якщо особу, наприклад, засудили, через певний час вона втрачає статус особи, що має судимість. Нещодавно рішення щодо “права на забуття” виніс Європейський суду з прав людини.
“А тут ти не втрачаєш статус підвищеного моніторингу своїх операцій. Тобто особа, яка певний час виконувала функції держави, врешті все життя підлягає посиленому фінмоніторингу. Я вважаю, що це приниження українських чиновників, яких усіх поголовно звинувачують у корупції. І намагання остаточно знищити державні механізми та змусити людей, які задумувались йти допомагати державі, відмовитися від цієї ідеї”, – розповів ТСН.ua Ростислав Кравець.
За його словами, міжнародна спільнота вважає, що таке довічне фактично прискіпливе ставлення до осіб, які займали посади в органах управління держави, є надмірним і порушує права людини.
“Будь-яка адекватна людина, яка щось вміє робити і щось знає, ніколи не піде на державну службу, ніколи не піде керувати державними інститутами. Що призведе до їхньої повної деградації”, – каже адвокат.
Ростислав Кравець розповів, що довічному фінансовому моніторингу колишніх держслужбовців є проста альтернатива – виконання законів України.
“Не можна постійно всіх вважати злочинцями і переслідувати. Якщо людина вчинила злочин, її треба притягати до відповідальності. Якщо людина не вчиняла злочин, не можна її постійно підозрювати в тому, що вона це робить. Це призводить до повної недовіри державним інститутам”, – вважає він.
