Навіть у банківських установах, які вважаються надійними, клієнти позбуваються своїх вкладів.
Працівники банків безсоромно присвоюють чужі депозити на мільйони та зникають з ними непокарані. Підтвердження цього – реальні історії клієнтів банків – як державних, так і комерційних.
І от що прикро: такі історії – не рідкість, не виняток для нашої банківської системи, а, здається, уже мало не “правило”.
Коли вивчаєш історії з банківським ошуканством, у які потрапили люди, мимоволі доходиш невтішного висновку: справді, немає кращого прикриття для фінансових махінацій, як… банк. І, інколи здається, чим краща в нього репутація, тим простіше пошити сумлінного клієнта в дурні.
Як таке можливе, запитаєте ви?
Дуже просто. Читайте. Аналізуйте. Запам’ятовуйте. Робіть висновки, щоб, не дай Боже, не стати жертвою таких банкірів-шахраїв, довіривши їм усе, що заробили протягом життя важкою працею. Бо повернути украдене банкірами -непросто.
Найдивніше те, що банки навіть у суді намагаються знайти масу юридичних зачіпок, аби не віддати клієнтові його ж гроші.
На гачок таких злодіїв потрапляють переважно люди похилого віку, котрі часом довіряють банкові усе зароблене. Щоб повернути украдені гроші, на схилі віку їм доводиться оббивати пороги судів.
Що складав – усе пропало
“У 1993 роцi я пiшов на пенсiю, — розповiдає Ярослав Брезiцький, пенсіонер. — Спершу пенсію менi приносила листоноша. Та оскiльки я далі працював і вдома був лише ввечерi та рано-вранцi, то працiвниця пошти часто нiяк не могла менi вручити пенсiю. А неподалiк бiля нашого будинку працювала фiлiя Ощадбанку. От я звернувся в цей банк, аби туди пенсiю переказували. Я працював, заробленого менi цiлком вистачало, тож вирiшив свою пенсiю переказувати на депозитний рахунок. Його вiдкрив понад десять рокiв тому. Клав грошi на цей рахунок пiд 16%. Я й гадки не мав, що мене можуть обдурити”.
Пiсля того як минуло тринадцять мiсяцiв від часу укладання договору про вiдкриття депозитного рахунку, чоловiковi зателефонували з банку. Сказали, що договiр треба переукласти. Загалом такi новi документи Ярослав Павлович пiдписував раз на рік.
“Цього року, зважаючи на те, що діється у країні, я вирiшив зняти грошi з депозитного рахунка. А коли прийшов у банк із таким намiром, касир повiдомила: “На вашому рахунку грошей нема”, — каже пан Брезiцький.
Згодом він довiдався, що працiвники банку причетнi до фiнансових махiнацiй i ошукали понад двадцять його клiєнтiв. “А я на рахунку мав 150 тисяч гривень, якi мiг зняти 16 вересня цього року”, — бідкається пенсіонер.
Ярослав Павлович почав з’ясовувати ситуацію. У роздрукiвцi, яку отримав із банку, побачив, що нiбито знiмав зі свого поточного рахунка по 7 i бiльше тисяч гривень. Але насправдi жодного разу такi великi суми не брав. Уся пенсiя, яку переказували на поточний рахунок чоловiка, зникла. Її хтось знiмав частинами. Та пенсiонер стверджує, що точно цього не робив.
“Звернувся у банк зi скаргою, а менi вiдписали, що договiр про вiдкриття депозитного рахунка, який я укладав, у їхнiй системi облiку не зареєстрований, кошти я не вносив, – жалiється чоловiк. – Такi вiдповiдi ошуканим клiєнтам надсилають з Ощадбанку, що залишається тільки сльози пускати.
Ярослав Павлович звернувся до мiлiцiї. Слiдчий попросив договiр i сказав кiлька разiв поставити свiй пiдпис, аби згодом експерти могли звiрити їх із тими, якi є в iнших банкiвських документах щодо фiнансових операцiй. “На сiчень уже заплановане перше судове засiдання. Тим часом у юридичному вiддiлi Ощадбанку, куди я теж звертався, менi порадили не ходити на засiдання (бо ноги болять i виходжу на вулицю лише з палицею), а знайти собi довiрену особу для цього, – каже ошуканий клiєнт банку. – Думають, на дурня натрапили…”
“Ваш депозит не зареєстрований”
“Досі не вірю, що могла потрапити в таку халепу, — розповідає Галина Іванівна, котра працює у дитячому будинку. — Живу разом із мамою. Ми люди небагаті. Самі знаєте, яка зарплата у бюджетників. Мама – пенсіонерка, давно хворіє. Але, попри все, завжди намагалися відкласти якусь копійку, бо мало що у житті може статися. Де потім позичати?!
Депозит в одному з відділень Ощадбанку я відкрила ще вісім років тому. Вибрала його, бо найближче до мого дому. Скільки себе пам’ятаю, там увесь час працювали дві співробітниці – завідувачка, котра оформляла депозити, і касирка. Такі приємні, завжди усміхнені, розпитували, як мама почувається, як справи на роботі.
Зазвичай я клала гроші на рік, коли підходив термін, брала відсотки й далі залишала кошти в банку. Усі ці роки проблем не виникало. Торішнього липня до суми, яка лежала на депозиті, доклала ще трохи грошей і оформила договір на 26 тисяч гривень на рік. Для когось такі гроші – мізер, але для нас із мамою – сума чимала. Завідувачка відділення оформила депозитний договір на таких умовах, щоб відсотки я могла забирати кожного місяця. Так мені було зручно”.
Пані Галина каже, що на руки отримала всі потрібні документи, скріплені банківською печаткою, тобто договір плюс квитанцію про внесення грошей. До грудня минулого року проблем не було. Жінка приходила до банку й забирала відсотки. Але навесні цього року вирішила забрати депозит достроково. Мамі гроші на ліки потрібні були, та й у країні нестабільність почалася. Написала відповідну заяву в банку. Але яким же було її здивування, коли звідти надійшла відповідь: “Ваш депозит не зареєстрований”. Жінка пригадує, що тоді ледь не зомліла.
Наступного дня, коли завітала до банку, з’ясувалося, що в такій ситуації опинилася не тільки вона. Виявляється, співробітниці банку, котрі так мило усміхалися вкладникам при кожній зустрічі, укладали фіктивні депозитні договори, видавали підроблені квитанції. Вони роздруковували бланки депозитних договорів на простому принтері, заповнювали й оформляли документи таким чином, ніби кошти вкладника лежать на рахунку в банку. Насправді ж депозитний рахунок не відкривали, гроші на рахунок вкладників не надходили. У банківську касу кошти вони не вносили, а привласнювали. Притім, підписуючи договори, ставили печатку банку, щоб у вкладників не виникало підозри. Таким чином шахрайки зібрали понад мільйон гривень.
“Найприкріше, – каже жінка, – що в регіональному відділенні банку в усьому звинуватили мене. Мовляв, чому ви уважно не читали те, що вам давали підписувати?!”
Довіряли, знали, приятелювали…
Керівниця одного з районних відділень Укрсоцбанку (Юнікредитбанку) брала в людей гроші на депозит, видавала документи, завірені печаткою, однак кошти через касу не проводила. Зрештою, назбиравши кілька мільйонів, просто зникла.
“Ми добре знали цю жінку. Дружина спілкувалася з нею, разом їздили відпочивати, ходили одне до одного в гості. Допомагали їй, бо знали, що вона – онкохвора, час від часу проходила лікування в онкодиспансері, – каже Василь, ще один потерпілий. – Коли запропонувала нам депозит під досить вигідний відсоток, навіть не сумнівалися, що нам це потрібно. Прийшли до неї у банк, зайшли до кабінету, підписали договір банківського вкладу (депозитний вклад
зі сплатою процентів щоквартально – мультивалютний) та розпорядження на виплату відсотків. Здавалося, усе цілком
законно. Тільки зараз аналізую: мої гроші вона клала просто в сейф у власному кабінеті… Коли приходив за відсотками, так само видавала із сейфа. Чомусь тоді мене це не насторожувало. Сліпо довіряв, бо вона – завідувач відділення банку! Не лише свої гроші вклали, а й знайомим порадили… Знаю, що один аграрій віддав їй 5 мільйонів гривень, знайомий підприємець – 40 тисяч євро. Я “влип” на понад 20 тисяч доларів”.
Що треба знати, коли кладеш гроші в банк
Як усе-таки, принісши до банку свої кровні, убезпечити їх від усіляких нечистих на руку фінансових працівників?
– Так, не варто думати, що “от саме в цьому банку аферистів немає”, — каже старший партнер адвокатської компанії “Кравець та Партнери” Ростислав Кравець. – У банках – велика плинність кадрів. Їх працівники увесь час мають справу із чужими грішми. Вони, напевно, і затуманюють розум.
– За допомогою яких шахрайських схем працівники банків найчастіше привласнюють депозити вкладників?
– У більшості випадків це роблять керівники відділень. Схеми застосовують досить різноманітні. Наприклад, вкладникам видають підроблені договори, які ніде не реєструють, а їхні гроші переказують на свої рахунки. Іноді, щоб приховувати крадіжку, банкіри навіть платять людям відсотки за депозитами. Звичайно, до якогось часу.
Ще одна схема – вміло підробляючи підписи вкладників, банкіри-шахраї знімають частинами певні суми з їхніх депозитів чи й усі гроші.
Часто шахрайство відбуваються, коли людина має депозитний рахунок у банку, але хоче відкрити ще один. Аферисти в банківській формі користуються довірою громадян. Їм кажуть, що ваш вклад просто пролонговується, тому радять лише підписати новий договір – і все, ніяких квитанцій не видають. Хоча, коли укладають свіжий депозитний договір, вкладникові повинні видати нові квитанції про внесення вкладу.
Зафіксували правоохоронці й ще одну схему. Коли банківські аферисти зазначають зовсім іншу суму в квитанції, аніж внесено на депозитний рахунок. Наприклад, депозитний договір укладено на 50 тисяч гривень, а квитанцію видають лише на 10 тисяч, тобто 40 тисяч кладуть собі до кишені. Як показує практика, людина може не звернути увагу на такі нюанси у квитанції, особливо тоді, коли довіряє цьому банку, давно обслуговується в ньому.
– Які вкладники найчастіше потерпають від таких шахрайств?
– Ошукують переважно літніх людей. Вони дуже довірливі, узагалі не можуть й уявити, що в банку їх здатні обдурити.
– Чому почастішали випадки, коли банкіри нахабно крадуть вклади людей?
– Керівники відділень намагаються заробити на коштах вкладників, ніби “позичаючи” їх. Знімають їх самовільно, вкладають у свої проекти і сподіваються, що до кінця депозиту зможуть розрахуватися із вкладниками й ніхто нічого не взнає. Аж тут раптова перевірка – і все викривається.
Але найчастіше шахраї – співробітники банку навмисне крадуть великі суми, розуміючи, що потім можна якось вирішити це питання з правоохоронними органами та прокураторою. Наприклад, лише в одному відділенні банку “Хрещатик” у Києві банкіри вкрали 200 мільйонів гривень. Схема все та ж – неправильно оформляли депозитні вклади, не видаючи людям квитанції, підробляли їхні підписи та привласнювали чужі депозити. Навіть якщо половину цієї суми доведеться заплатити адвокатам, решти вистачить, щоб до кінця життя небідно жити.
Тобто, кожен із нас має розуміти, що в банках працюють звичайні люди з усіма недоліками, тому шахрайські схеми відкидати не можна. Таких випадків справді багато, але їх намагаються не оприлюднювати, щоб ще більше не підривати довіру до банківської системи.
– Що можете порадити вкладникам? Як убезпечити свої кошти? Не йти ж оформляти депозит з юристом…
– Найперше – дуже уважно треба оглянути депозитний договір, який вам пропонують підписати, й отримати квитанцію про внесення вкладу з позначкою банку. Сума у договорі має збігатися із сумою на квитанції. Якісь неточності мають насторожити.
Варто вимагати від фінустанови ощадної книжки. У разі, якщо в банку її немає, то радив би отримати офіційний лист від установи з підтвердженням внесення відповідної суми на депозит та укладення договору.
Якщо пролонговуєте депозитний договір, у ньому має бути зазначено, що це – пролонгація старого. Якщо укладаєте новий, то потрібно, відповідно, брати квитанції, письмове підтвердження від банку, що укладено новий договір і що він знову ж таки зареєстрований у банківській системі, тобто кошти внесені на рахунок. Потім у разі чогось не треба буде доводити, що ви вносили ті чи інші кошти на депозитний рахунок.
– Чи легко вкладникам повернути вкрадені банками гроші?
– Фінансові установи не квапляться виплачувати кошти, що їх вкрали співробітники. Тому гроші повертають переважно в судовому порядку. Але не всі. З останнього рішення Верховного Суду випливає: щоб банк повернув вкрадені його ж співробітниками кошти, замало надати лише депозитний договір, аби підтвердити факт внесення людиною грошового внеску на рахунок. Потрібно ще й пред’явити квитанцію (або ощадну книжку), в якій буде вказана сума вкладу, чи кілька таких квитанцій, якщо депозитний рахунок поповнювався неодноразово.
Коли такої квитанції немає, то підтвердити, що було внесено вклад на депозитний рахунок, майже неможливо. Тобто особа, яка приймала цей вклад, не зізнається, що отримувала його. Шанси повернути свої заощадження зведуться до нуля. У зв’язку з негативною судовою практикою радив би оформляти депозити в тих установах, де все ж видають ощадні книжки. На мою думку, зважаючи на масовість таких шахрайств, НБУ давно мав би прийняти постанову, якою зобов’язував би банки підтверджувати кожен депозит ощадною книжкою, а не лише квитанціями.
Ольга КАМСЬКА-ОПОЛОНИК, Богдана МАРТИНИК, Леся ЯСИНЧУК, газета “Експрес“
