За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 1-305/2009
Дуже цікава справа, яка повністю повинна змінити створений протиправний підхід до доказів отриманих з порушенням. Крім того в цій справі самовідвід судді Великої палати пов’язаний з тим, що вона приймала участь у розгляді цієї справи. А з огляду на позицію ВРП та самої Великої палати така суддя вчинила істотний дисциплінарний проступок.
Тепер щодо самої справи:
ЄСПЛ звертає увагу на те, що, як встановлено національними органами державної влади, затримання заявника було офіційно задокументовано із затримкою в один день, і що саме у той день він написав «явку з повинною». На думку Суду, сам факт того, що заявник зізнався у вчиненні злочину під час незадокументованого затримання за відсутності таких процесуальних гарантій, як доступ до захисника, та відмовився від зізнавальних показань невдовзі після цього, створює враження, що його зізнавальні показання могли бути надані недобровільно (див. для порівняння рішення у справі «Бєлоусов проти України» (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункт 63, від 07 листопада 2013 року). Цей факт, підтверджений доказами щодо тілесних ушкоджень, породжує обґрунтовану презумпцію застосування працівниками міліції фізичного жорсткого поводження, щоб зламати психологічний опір заявника з метою отримання зізнавальних показань (пункт 86 Рішення ЄСПЛ).
За таких обставин та з огляду на обов`язок держави надати правдоподібне пояснення щодо тілесних ушкоджень, отриманих особою, яка знаходиться під контролем міліції, ЄСПЛ дійшов висновку, що Уряд належним чином не встановив, що тілесні ушкодження заявника виникли за обставин, що виключають жорстоке поводження під час затримання, як стверджував заявник (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Аднаралов проти України» (Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, пункт 45, від 27 листопада 2014 року), що в свою чергу свідчить про порушення матеріального аспекту статті 3 Конвенції (пункти 87-88 Рішення ЄСПЛ).
Оцінюючи вплив допущених під час досудового розслідування порушень конвенційних прав заявника на справедливість судового провадження, ЄСПЛ виходив з того, що визнання допустимими доказами показань, отриманих з порушенням статті 3 Конвенції, автоматично призводить до несправедливості відповідного кримінального провадження у цілому, незалежно від того, чи було їх використання вирішальним для засудження підсудного. У зв`язку з чим Суд дійшов висновку, що незалежно від впливу зізнавапьних показань заявника від 11 січня 2007 року на результат кримінального провадження щодо нього, цей доказ призвів до несправедливості кримінального провадження (пункти 137-140 рішення ЄСПЛ).
До необхідних умов, при дотриманні яких представляється за можливе зміна судового рішення при перегляді справи за виключними обставинами, зокрема на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення державою міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом, можна віднести такі:
– рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, встановлено порушення державою міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом;
– встановлені порушення вплинули на загальну справедливість судового розгляду;
– встановлені порушення мали наслідком обмеження, звуження або позбавлення прав заявника, пов`язаних із процесом доказування (збором та оцінкою доказів, представленням та доведенням своєї правової позиції перед судом);
– виправлення встановлених порушень прав заявника під час перегляду за виключними обставинами не потребує здійснення дослідження доказів та не обумовлює необхідності переоцінки достовірності доказів;
– при застосуванні доктрини «плодів отруєного дерева» сукупність доказів, що залишились після виключення з обсягу доказової бази доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а також тих доказів, що були отримані завдяки інформації з таких джерел, є достатньою для підтвердження доведеності вини заявника у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.
Рішення варто прочитати повністю.
Постанова ВП-ВС щодо відсутності підстав для оскарження рекомендацій АМКУ в судовому порядку
Справа № 826/6968/17
Велика Палата прийшла до висновку, що обов`язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі. При цьому саме собою здійснення розгляду органом Антимонопольного комітету України справи з приводу наявності в діях підприємства ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції не порушує права та охоронювані законом інтереси такого підприємства.
Так само і надання органом Антимонопольного комітету України відповідних рекомендацій у процесі розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки самі по собі такі рекомендації не створюють жодних правових наслідків. Судовому оскарженню підлягають рішення органів Антимонопольного комітету України, прийняті за наслідками розгляду таких рекомендацій.
Наведене свідчить, що рекомендації органів Антимонопольного комітету України, не підлягають судовому оскарженню, у тому числі до судів господарської юрисдикції.
Справа № 589/117/17
Черговий пророчеський шедевр. Велика палата вже почала приймати рішення не іменем України. Це рішення приклад роботи суддів з дворічним суддівським стажем. На жаль, це не перша справа, що стосується юрисдикції оскарження виконавчого провадження. Замість того, щоб просто прочитати Закон яким поділена юрисдикція оскарження дій виконавця у виконавчих проваджень на підставі рішення суду та проваджень на підставі інших рішень, судді для внесення своїх прізвищ та вгамування амбіцій, на мій погляд, вигадують підстави для зміни юрисдикцій в залежності від направлення вітру.
Велика палата зазначила, що за правилами адміністративного судочинства розглядаються справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій розглядаються в адміністративних судах, а якщо рішення одною юрисдикції то судом, що видав виконавчий документ.
Єдине питання при такому підході – в який з судів звертатись, так як видати можуть різні суди хоч і одної юрисдикції. Але як бачимо дворічний суддівський досвід ще не дає змоги адекватно приймати рішення, на мій погляд.
Справа № 200/7261/13-ц
Чергова пророчеська постанова. Тут суддя-доповідач вирішив прийняти рішення Іменем України на відміну від іншого свого шедевру.
Велика палата зазначила, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення ДКС України, яка є суб`єктом владних повноважень отже, судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовані норми права та правильно визначено, що цей судовий спір має ознаки публічно-правового і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Справа № 1740/2278/18
Дуже цікава справа. У заяві від 19 липня 2018 року ОСОБА_1 просив Прокуратуру провести перевірку на відповідність нормам законодавства України вироку Апеляційного суду м. Севастополя від 26 листопада 2001 року, що безпосередньо пов`язано зі здійсненням прокурором нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах (рішення яким особу засуджено не підписано всім складом суду).
Виключний перелік питань, які вирішуються судом кримінальної юрисдикції під час виконання вироків, визначений частиною першою статті 537 КПК України. Проте нормами вказаної статті КПК України не передбачено можливості оскарження засудженим до суду кримінальної юрисдикції рішень, дій чи бездіяльності прокурора за результатами здійснення ним нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах.
Беручи до уваги наведені правові норми в контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом позивач, Велика Палата дійшла висновку, що вказані вимоги в розумінні статті 3 Закону № 393/96-ВР підпадають під дію цього Закону.
Отже, спір у цій справі про визнання неправомірною бездіяльності прокурора під час здійснення ним нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Справа № 280/1402/19
Велика палата потрапила у свою власну пастку. Судді Великої палати не зовсім розуміючі суть того, що саме намагається захистити особа надають постійно поради як особі на їх думку потрібно захищатись і як це буде ефективно.
При цьому головна порада, що це повинен бути один суд. В цьому ж випадку навіть судді Великої палати зрозуміли що так бути не може.
Суд зазначив, що вимога позивача зобов`язати відповідача вчинити дії, а саме розмістити на своєму офіційному сайті повідомлення про ухвалене в цій справі судове рішення з публікацією тексту його резолютивної частини не пізніше одного місяця з дня набрання ним законної сили, не може бути предметом окремого судового розгляду.
Тому помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що зазначена вимога ОСОБА_1 також підлягає вирішенню в порядку, визначеному КПК України. За своєю суттю вказане прохання позивача є способом виконання судового рішення, а не позовною вимогою, задоволення якої може призвести до відновлення прав позивача у разі встановлення факту їхнього порушення. Більше того, у разі якщо позивач, заявивши таку вимогу, намагається захистити свою честь, гідність або ділову репутацію, то ефективний захист таких прав можливий у цивільному судочинстві з використанням належних способів.
Справа № 925/1196/18
Велика палата мабуть і не зрозуміла, що вона прийняла. Ну це й не дивно, рішення оформила сама голова Верховного суду. Тепер це рішення фактично дає зелене світло всім судам України стягувати збитки з державних органів, включаючи НБУ, якщо була встановлена протиправність їх рішень в інших процесах.
Велика палата зазначила, що порушення договору з ПАТ «Управління Механізації Будівництва-23» з боку позивача було об`єктивним наслідком поведінки ДПІ, яка протиправно заблокувала реєстрацію податкових накладних позивача. Тому і збитки позивача, які полягали у сплаті ним штрафних санкцій на користь ПАТ «Управління Механізації Будівництва-23» на виконання судового рішення, стали об`єктивним наслідком поведінки ДПІ.
Суд вважає обґрунтованими висновки першої й апеляційної інстанцій щодо заподіяння позивачу збитків у розмірі суми пені, сплаченої позивачем на користь ПАТ «Управління Механізації Будівництва-23», тобто в сумі 200 000,00 грн та судового збору в сумі 3992,00 грн, стягнутих за судовим рішенням у справі № 925/1308/17.
Справа № 826/7244/18
Велика палата в черговий раз потрапила у свою ж пастку вигаданої й штучної на її думку “ефективності” розгляду справ. В даному випадку суді також поділили справу на дві юрисдикції – адміністративну та кримінальну.
Велика палат зазначила, що ГПУ необґрунтовано відмовила позивачу в наданні запитуваної ним в адвокатських запитах інформації, а саме щодо переліку кримінальних проваджень, за якими до ЄРДР внесені відомості про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, а також стосовно дат, номерів, обставин та кваліфікації внесених відомостей до ЄРДР.
Щодо інформації чи здійснювалося стосовно ОСОБА_2 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень і якщо здійснювалося, то коли, у яких кримінальних провадженнях та за якими статтями Кримінального кодексу України (далі – КК України) то це потрібно розглядати в кримінальній юрисдикції.
Чергове підтвердження штучності поділу юрисдикцій та не здорових амбіцій суддів Великої палати, які намагаються спотворити Закон та завадити громадянам захищати свої права, на мій погляд.
Справа № 300/1695/19 (Пз/9901/19/19)
Велика палата погодилась з судом першої інстанції й зазначила, що доплата до попереднього розміру пенсії, підвищення, індексація та інші доплати до пенсії, встановлені законодавством, відповідно до пункту 2 Постанови № 103 ураховувались у відсотках при поетапному підвищенні пенсій (з 01 січня 2018 року – 50 відсотків; з 01 січня по 31 грудня 2019 року – 75 відсотків; з 01 січня 2020 року – 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року). Натомість на підвищення, додаткову пенсію, цільову грошову допомогу, пенсію за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом, не поширювався регулюючий вплив пункту 2 Постанови № 103. Відтак розміри підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом, не зазнали змін.
Відмовляючи в задоволенні позову, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов правильного висновку про те, що за результатами проведеного відповідачем на підставі Постанови № 103 перерахунку пенсії ОСОБА_1 доплати, передбачені законодавством для учасників бойових дій, а саме: підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлене частиною четвертою статті 12 Закону № 3551-XII; цільова грошова допомога на прожиття учаснику бойових дій у розмірі 40 грн, передбачена Законом № 1603-ІV, виплачувалися у складі пенсії в повному розмірі, що унеможливлює задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Ознаками типової справи є:
1) позивачі – особи, звільнені з військової служби, які отримують пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, мають статус учасника бойових дій та їм у складі пенсії на підставі частини четвертої статті 12 Закону № 3551-XIIта Закону № 1603-ІVвиплачуютьсяпідвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також цільова грошова допомога на прожиття учаснику бойових дій у розмірі 40 грн;
2) відповідачі – суб`єкти владних повноважень (територіальні органи ПФУ), на пенсійному обліку яких перебувають позивачі;
3) аналогічні підстави виникнення спору з відносин, що регулюються одними нормами права (у зв`язку з неперерахуванням та невиплатою (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії позивачеві з 05 січня 2018 року з урахуванням 100-відсоткового розміру доплат, передбачених законодавством для учасників бойових дій, а саме: підвищення до пенсії у розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого частиною четвертою статті 12 Закону № 3551-XII; цільової грошової допомоги на прожиття учаснику бойових дій у розмірі 40 грн, передбаченої Законом № 1603-ІV);
4) аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті): визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії позивачеві з 05 січня 2018 року з урахуванням 100-відсоткового розміру доплат, передбачених законодавством для учасників бойових дій, а саме: підвищення до пенсії у розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого частиною четвертою статті 12 Закону № 3551-XII; цільової грошовоїдопомоги на прожиття учаснику бойових дій у розмірі 40 грн, передбаченої Законом № 1603-ІV.
Справа № 743/534/16-ц
Велика палата в бажанні захищати інтереси ФГВФО перевищила сама себе. Не дивлячись на те що спір за цим кредитним договором вже відбувався в цивільній юрисдикції, та рішенням ВССУ це підтверджено в іншій справі.
Крім того, ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 25.07.2017 року, в цій справі, апеляційну скаргу ПАТ „Дельта Банк” залишено без задоволення з тих підстав, що за суб’єктним складом Договір кредиту №КФ-АН-2016657 від 21.03.2013 року укладений між юридичною особою та громадянином України та в силу ст.15 ЦПК України в частині, що стосується вимог ОСОБА_5 про визнання припиненими правовідносин, що виникли з кредитного договору, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ці рішення є чинним та ніким не скасовані, Велика палата вирішила скасувати рішення у справі що вирішена по суті, та необгрунтовано на мій погляд прийти до висновку, що зараз цей спір вже підлягає розгляду у господарському суді.
Раніше рішеннями було встановлено, що банк створив штучну заборгованість, навмисно не зарахувавши вчасно кошти на погашення кредиту.
Особисто навіть я такого цинізму та протиправності не очікував від Великої палати. Це ганьба. особливо, якщо ще пригадати, що за висновком цієї ж Великої палати спори до 200 000 грн це взагалі адміністративна юрисдикція. На мій погляд, це приклад не здорових амбіцій та неприхованої дурниці.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд практики ЄСПЛ у справах, які стосуються втручання у право на свободу вираження поглядів
Цей тематичний огляд містить опис справ, які стосуються втручання у право на свободу вираження поглядів. Проаналізовані рішення в зазначених справах ЄСПЛ постановив у 2019 та першому кварталі 2020 року.
Залежно від розглянутого аспекту рішення систематизовані по розділах; в окремий розділ також виділено рішення, в яких ЄСПЛ констатував відсутність порушення статті 10 Конвенції.
Справа № 757/18051/19-ц
Це наша справа. Заводський відділ державної виконавчої служби міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області по підробним документам списав кошти з депозиту нашого клієнта. Після отримання рішень про визнання виконавчих документів такими що не підлягають виконанню та встановлення судом протиправності відкриття виконавчого провадження, суд прийшов до логічного й законного висновку про стягнення шкоди з державного бюджету, а також витрат на правничу допомогу.
На жаль такі справи, коли шахраї стягують кошти за підробленими документами є не рідкістю. Будьте уважні.
справа № 757/29145/18-ц
Це наша справа. Ця справа демонструє повний провал судової реформи, нехтування законодавством та нормами права суддями ВС-КЦС, пагубність високих зарплат, недопуску сторін до судових засідань, невиконання своїх безпосередніх обов’язків, на мій погляд.
Крім того, на мій погляд, скоріше всього це рішення по готовому шаблону, без ознайомлення з матеріалами справи писав безграмотний помічник когось з суддів, які надалі це рішення навіть не читали.
З цього дня особисто я буду заявляти відводи суддям ВС-КЦС М. Є. Червинська, С. Ю. Бурлаков, В. М. Коротун у зв’язку з низьким професійним рівнем, крім того звернемось й до ВРП щодо істотного дисциплінарного проступку, що підриває довіру до судової влади.
Наш позов ґрунтувався на рішенні судів, якими встановлено вину НБУ у втраті вкладниками своїх коштів – Справа: № 826/15685/16. Замість цієї справи, судді з метою уникнення НБУ відповідальності за свої незаконні дії, що встановлені судом, судді знайшли шаблон рішення з посиланням на невідому нам справу та прийняли завідомо неправосудне рішення, на мій погляд.
Зараз готуємо заяву до ЄСПЛ, та скарги на суддів з метою притягнення їх до відповідальності, окрім цього звернемось й до правоохоронних органів з заявою про злочин.
Це приклад того, до чого призвели мільйонні зарплати та недопуск сторін до участі в засіданнях.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Немного о праве от Ростислава Кравца
- в Telegram:
- в Tumblr: Правові позиції Верховного суду
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Viber: Рада адвокатів України
- та в Instagram: АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
