Як Фірташ не віддає “Нафтогазу” мільярди за допомогою судів

Судові інстанції дозволили мільярдеру Дмитру Фірташу не повертати мільярдні борги НАК “Нафтогаз України” за поставлений в 2009-2010 роках газ.

 

Це випливає з низки судових рішень, в яких “Газ України”, дочірня компанія “Нафтогазу”, судиться з хімічними підприємствами, що входять в Group DF олігарха, з вимогою виконання договорів на постачання природного газу.

На сьогодні “Газ України” перебуває в стадії ліквідації шляхом реорганізації в нову структуру – ПАТ “Синтез-Газ України”, яка має бути створена до 2014 року. З 2007 року “Газ України” займалася постачанням природного газу теплокомуненерго, домогосподарствам та промисловим споживачам.

Влітку 2012 року профільне Міністерство енергетики та вугільної промисловості в рамках реорганізації НАКу вирішило ліквідувати “Газ України” шляхом приєднання її активів до “Нафтогазу”.

Однак на екс-дочці “Нафтогазу” залишились борги за газ, які накопичили підприємства ТКЕ та промисловість. В свою чергу “Газ України” заборгувала материнській структурі, оскільки отримувала газ від “Нафтогазу”.

В березні – квітні “Нафтогаз” звернувся з 7 позовами до Господарського суду Києва з вимогою стягнути з “Газ України” 7,702 мільярда гривень боргу за переданий раніше природний газ.

Щоб розрахуватись з “Нафтогазом”, “Газ України” також вибиває газові борги зі своїх клієнтів за допомогою судів.

Однак, як випливає з низки судових рішень, їй це не дуже вдається, принаймні, в спорах з хімічними підприємствами Дмитра Фірташа, якого разом з головою Адміністрації президента Сергієм Льовочкіним відносять до газової групи RosUkrEnergo.

До слова, голову “Нафтогазу” Євгена Бакуліна також відносять до цієї групи.

Судові інституції приймають рішення на користь дочки “Нафтогазу”. Однак, щоб не повертати борги “Газу України”, юристи Фірташа на кожне рішення подають апеляцію. Паралельно підприємства олігарха подають на “Газ України” судові позови з вимогою розірвати договори про постачання газу.

Також захист Фірташа в судових справах про стягнення боргів звертається з клопотанням про припинення провадження у справі у зв’язку з реорганізацію “Газ України”. І суди майже у всіх випадках погоджуються з його доводами. В результаті, в бюджеті НАКу – діра, а Фірташ користується грошима державної компанії.

За підрахунками “Реальної економіки” в судах зависло позовних вимог “Нафтогазу” та “Газу України” до хімічних підприємств Фірташа на більш як 2 мільярди гривень.

Проілюструємо застосування цих судових схем на прикладі справи “Газ України” проти хімічних підприємств, що входять в Group DF.

За контрактом між “Газ України” та концерном “Стирол” про постачання природного газу від 2009 року загальний борг останнього становив 732,998 мільйона гривень.

Оскільки дочка “Нафтогазу” законодавчо зобов’язана вибивати борги через суди, вона звернулася з аналогічним позовом.

Суд задовольнив позовні вимоги зовсім частково: зі “Стиролу” на користь “Газ України” стягнуто 74,84 мільйона гривень основного боргу, 16,472 мільйона гривень пені, 2,24 мільйона гривень – 3% річних, 5,529 мільйона гривень інфляційних втрат та 25,5 тисячі гривень державного мита.

Не погодившись з рішенням суду, “Стирол” подав апеляцію до Донецького апеляційного господарського суду з проханням скасувати сплату пені. Суд призначив розгляд справи на 5 червня.

Однак вже 4 червня від “Стиролу” надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі.

Підставами звернення виявився наказ Міненерговугілля “Про припинення діяльності ДК “Газ України” шляхом її реорганізації від 26 липня 2012 року №545″.

В наказі зазначено, що припинення діяльності “Газ України” шляхом її реорганізації в ПАТ “Синтез-Газ України” має завершитись до 31 грудня 2013 року.

Колегія суду дійшла висновку, що мотиви, викладені у клопотанні “Стиролу”, обґрунтовані, і тому зупинив провадження у справі до закінчення реорганізації “Газу України”.

Ще під час розгляду цієї справи в попередніх інстанціях “Стирол” звернувся в суд з позовом розірвати договір з “Газ України” про постачання газу, який нібито дискримінує його права як покупця.

Паралельно “Стирол” клопотав суд зупинити провадження у справі про стягнення боргів до “вирішення справи про визнання недійсним договору, який, на думку відповідача, пов’язаний з цією справою”. Однак суд відхилив клопотання через ненадання відповідних доказів “Стиролом”.

Таким чином, підприємство Фірташа вирішило виграти час і не платити борги за допомогою наказу Міненерго вугілля про ліквідацію “Газу України”.

Аналогічна доля спіткала і судові позови “Газу України” до інших хімічних підприємствами олігарха.

Наприклад, в червні 2011 року господарський суд Рівненської області стягнув з “РівнеАзоту” на користь “Нафтогазу” 315,865 мільйона гривень основного боргу за поставлений газ, 31,8 мільйона гривень, 16,67 мільйона гривень інфляційних втрат, 6,03 мільйона гривень 3% річних, 24,061 тисячі гривень витрат на оплату держмита та 222,68 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

“РівнеАзот” з рішенням не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду попередньої інстанції в частині стягнення пені, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, та 3% річних. Окрім того, “РівнеАзот” просив прийняти нове рішення на підставі зроблених ним розрахунків.

8 травня 2013 року “РівнеАзот” подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі за позовом підприємства до “Нафтогазу” про визнання договору поставки газу від 31 жовтня 2009 року недійсним.

Колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість клопотання та зупинила впровадження до вирішення пов’язаної з нею іншої справи про розірвання договору. В результаті Рівненський апеляційний господарський суд зупинив провадження у цій справі.

Також в українських господарських судах зависли інші позови за участю “Газ України” до “РівнеАзоту” з вимогою стягнути з останнього більше мільярда боргу за поставлений газ.

Зокрема, в листопаді 2011 року господарський суд Рівненської області прийняв рішення стягнути з “РівнеАзоту” на користь “Газу України” 1,099 мільярда гривень боргу за газ.

Не погодившись з таким рішеннями, хіміки подали апеляцію, яку програли. В квітні 2012 року “РівнеАзот” звернувся до Вищого господарського суду з вимогою скасувати постанови попередніх інстанцій.

Суд задовольнив його вимоги, направивши справу на новий розгляд господарському суду Рівненської області.

Однак, в серпні провадження у цій справі було припинено, оскільки в Господарському суді Київської області розглядалася справа за позовом юристів Фірташа про розірвання договору між “Газом України” та “РівнеАзотом” про постачання газу.

В березні 2013 року “Газ України” звернулася до господарського суду Рівненщини з вимогою стягнути з “РівнеАзоту” 45,535 мільйона гривень збитків, завданих інфляційними процесами, та 64,268 мільйона 3% річних від суми основного боргу.

Однак провадження у цій справі зупинено, оскільки не було прийнято рішення щодо основного боргу – більше мільярда гривень, яке заблоковане позовом “РівнеАзоту” до “ГазУкраїни” про розірвання договору.

Аналогічну справу Фірташ прокрутив і з боргами третього підприємства – “Сєвєродонецьке об’єднання “Азот”.

Так, в січні 2011 року “Газ України” поставила цьому підприємству природного газу на 1,316 мільярда гривень. Покупець заплатив лише мільярд гривень. Борг становив 313 мільйонів.

В результаті, “Газ України” звернулася до господарського суду Луганської області з вимогою стягнути борги з хімічного підприємства. Однак “Сєвєродонецьке об’єднання “Азот” звернулося з проханням зупинити розгляд справи через розгляд госпсудом Києва його позову до дочки НАКу про розірвання договору. Суд задовольнив прохання хіміків.

В травні 2013 року “Газ України” звернулася до госпсуду Луганської області з вимогою стягнути з ПАТ “Сєвєродонецьке об’єднання Азот” 16,7 мільйона гривень боргу, який виник в наслідок інфляційних процесів – від суми в 313 мільйонів гривень.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням зупинити провадження в цій справі, оскільки наразі не прийнято рішення щодо долі справи про стягнення 300-мільйонного боргу, яке заблоковане справою про розірвання договору на поставку газу.

Однак суд, на відмінну від аналогічних позовів за участю газовиків та хіміків, відхилив клопотання підприємства і прийняв рішення на користь “Газу України”.

Уже класичним шляхом гальмування прийняття рішень в судах про стягнення боргів за газ на користь “Газу України” пішло четверте підприємство хімічної групи Фірташа – “Черкаський Азот”.

В березні 2010 року дочка НАКу та “Азот” підписали договір про постачання газу. Покупець виконав домовленість частково, сплативши 1,3 мільярда гривень за отриманий газ, і заборгував ще 165,3 мільйона.

“Газ України” звернулася до суду з вимогою стягнути з боржника цю суму. Однак, останній подав зустрічний позов про розірвання договору на поставку газу. В результаті провадження і у цій справі було зупинено до прийняття рішення по справі про розірвання договору.

В квітні 2013 року “Газ України” звернулася до господарського суду Черкаської області з вимогою стягнути з “Азоту” 15,5 мільйона гривень “інфляційних відрахувань” від основної суми боргу – 165,3 мільйона гривень.

Відповідач, не погодившись з позовними вимогами, звернувся до суду з клопотанням зупинити провадження у справі до прийняття рішення у справах про стягнення основного боргу та розірвання договору.

Також відповідач просив суд не розглядати цей позов до завершення процесу ліквідації “Газу України”. Суд клопотання “Азоту” відхилив і прийняв рішення на користь дочки “Нафтогазу”.

Як бачимо з наведених прикладів, можна без особливих проблем не повертати державі мільярдні борги, використовуючи ці кошти для виробництва добрив чи поглинання інших державних активів, при цьому юридично аргументувати свої дії зміною правонаступника.

В даному випадку – ліквідацією “Газу України” та переведенням права власності на борги до “Нафтогазу”.

“Такі дії відповідачів (підприємств Фірташа) спрямовані на затягування розгляду справи. При цьому не факт, що держава колись отримає ці кошти. Приклади, на жаль, вже є – списання боргів облгазів на суму близько 7,4 мільярда гривень. При цьому облгази у своїй більшості за дивним збігом обставин також належали Фірташу”, – зазначає старший партнер адвокатської компанії “Кравець і Партнери” Ростислав Кравець.

За його словами, також слід звернути увагу на те, що суди апеляційної інстанції з цього приводу дуже рідко зупиняють провадження, оскільки в апеляційному проваджені вивчається саме відповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, тим більше за клопотанням відповідача.

“В першу чергу це пов’язано з тим, що ніхто не буде заперечувати щодо зміни сторони у виконавчому проваджені його правонаступником. Тобто, це ще раз дає привід сумніватись в доцільності такого зупинення та об’єктивності ухвали суду. Окрім цього, зазначену ухвалу можна дуже легко оскаржити у касаційній інстанції, що, на мою думку, і повинно відбутись, якщо не має змови”, – підкреслює юрист.

Юрій Віннічук, РЕ

Оставьте комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Пролистать наверх

Заказ обратного звонка