За офіційною статистикою, українці стали їсти менше хліба. Самі пекарі в цьому не впевнені. Адже не кожна буханка здатна витримати податкове і регулююче навантаження на неї.
У 2012 році ціну на хліб фактично було заморожено. За дванадцять місяців вона збільшилася лише на 5,2% — це найменший показник за останні шість років. Результати не забарилися. «Є дані Міністерства економіки, що у 2011 році в Україні кожне третє підприємство було збитковим. А у 2012 році таких підприємств було вже 48%, майже кожне друге. Кілька заводів узагалі закрилися — у Краматорську (Донецька область) та Красному Лучі (Луганська область)», — зазначає гендиректор галузевого об’єднання «Укрхлібпром» Олександр Васильченко.
На тлі ускладнення умов виробництва хліба власники одного з п’яти найбільших гравців ринку, холдингу «Т і С», вирішили взагалі вийти з бізнесу і продали свої активи групі компаній Lauffer («Золотий врожай»). «У 2012 році в галузі відбувся перерозподіл активів на користь вертикально інтегрованих холдингів. За такої побудови бізнесу власники отримують переваги від роботи у сільськогосподарському сегменті, де діє пільговий режим оподаткування. Але ми побачили: навіть компанії, які минулого року здійснили поглинання, дуже швидко заявили про закриття кількох своїх майданчиків. За нинішніх умов не на всіх підприємствах галузі можна домогтися позитивних результатів», — розповів Контрактам генеральний директор «Концерну Хлібпром» Владислав Аверченко.
Хто винен?
За словами гендиректора галузевого об’єднання «Укрхлібпром» Олександра Васильченка, у 2012 році посилилося адміністративне регулювання найголовнішого питання для хлібників — ціноутворення. Казус у тому, що в чинному законодавстві чітко не прописано, на яку продукцію можна регулювати ціни і як це робити. Там навіть немає такого поняття, як «соціальний хліб». «Враховуючи, що минулий рік був передвиборним, певний тиск у плані адміністрування вартості чинився не лише на так звані масові сорти хліба. Ціни утримувалися фактично на всю групу хлібобулочних виробів», — зазначає Олександр Васильченко.
При цьому виробляти свою продукцію пекарям доводиться зі складових, які вони закуповують за ринковими світовими цінами. А українські тарифи на газ навіть вищі за європейські. Ціни на борошно в будь-який момент можуть здивувати. Наприклад, у другій половині 2012 року через відсутність обмежень на експорт зерна і збільшення попиту на нього на зовнішніх ринках вартість пшениці значно підвищилася: на пшеницю 2-го класу — на 450–470 грн/т (з 1780 до 2250 грн/т), а на пшеницю 3-го класу — на 450 грн/т (з 1700 до 2150 грн/т).
За останній рік обсяги виробництва хліба знизилися на 7,8 тис. т
«Аграрний фонд не вирішив проблему, оскільки не зміг забезпечити виробників дешевим борошном у достатній кількості», — констатує гендиректор «Концерну Хлібпром» Владислав Аверченко.
Більшість хлібокомбінатів вирішує питання забезпечення виробництва сировиною за допомогою власних млинів. Та сформувати необхідний запас зерна на рік їм найчастіше не вдається через відсутність у компаній вільних обігових коштів. А позикові гроші — задорогі. «Банківські установи видають позики в середньому під 21–23% річних, а іноді й під усі 25%. У рідкісних випадках, «для своїх», фінансові установи видають кредити під 19% річних», — констатує почесний президент холдингу «Хлібні інвестиції» Юрій Триндюк.
Щоб мінімізувати свої збитки, підприємства прагнуть відмовитися від випуску деяких видів продукції, але в цьому питанні вони не мають повної свободи вибору. «Ми змушені відмовлятися від виробництва певної продукції, яка не приносить прибутку. Це нормальна світова практика. Але в ситуації із соціальними сортами хліба ми не отримуємо жодного прибутку, але й відмовитися від його виробництва не можемо», — пояснює генеральний директор Київхліба Володимир Череда.
Домовилися по-крупному
Процес укрупнення хлібопекарських підприємств і холдингів в Україні триває. Такою є світова тенденція. Причому перевага віддається поглинанню вже наявних підприємств. «Інвестору вигідніше купувати існуючий хлібний бізнес. Це означає й менші капіталовкладення, і вже сформований ринок збуту», — запевняє Владислав Аверченко.
Київський регіон у цьому питанні особливий. Міцно тримає на ньому свої бізнес-позиції такий гігант, як Київхліб, випускаючи щодня 750 т хлібобулочних та 10 т кондитерських виробів. Один зі способів потіснити це підприємство — побудувати новий завод із сучасним обладнанням. Що й зробили у 2012 році два великі гравці ринку. У квітні минулого року в селі Новопетрівці під Києвом холдинг «Хлібні інвестиції» ввів в експлуатацію новий завод потужністю 130 т продукції на добу. А за півроку, в жовтні, в селі Крушинка Васильківського району Київської області відкрився найбільший в Європі хлібокомбінат під ТМ «Кулиничі», потужністю 250 тонн хлібобулочних і кондитерських виробів на добу.
Аналітики хлібного ринку пояснюють таку масштабну сміливість попередніми домовленостями з адміністративним ресурсом області. «Я би припустив, що власники нового заводу мають певні домовленості з місцевою владою щодо субсидій», — міркує експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь.
Малюки виживають по-темному
Чотири біди українських пекарів
Регульована ціна на хліб
Непрогнозовані ціни на борошно
Дорогі позикові гроші
Авансові платежі за споживання газу
Тим, кому не під силу запускати нові потужності або поглинати заводи-конкуренти, доводиться важко. Самотньому підприємству складно компенсувати свої фінансові ризики і продовжувати закуповувати сировину для виробництва, наприклад, на тлі затримок з оплатою за відвантажену продукцію торговельними партнерами. Поставлені на межу виживання маленькі пекарні економлять на всьому й активно йдуть у тінь.
«У мене на підприємстві офіційно семеро працівників, а насправді — 43 людини. За документами я виробляю 6 т хліба та хлібобулочної продукції на добу, а фактично моє обладнання видає на-гора в середньому вдвічі більше — 12 т на добу», — розповідає Контрактам на умовах анонімності власник однієї з невеликих пекарень Київської області. За його словами, таким чином він оптимізує свої витрати і зменшує собівартість продукції. У підсумку його відпускна ціна на хліб дешевша, ніж у великих хлібозаводів, на 32 коп. Постачати свою продукцію в торговельні мережі він не ризикує, а ось дрібний роздріб його хліб скуповує із задоволенням. Власники хлібних кіосків на ринках і зупинках, а також маленькі магазини біля дому розраховуються за поставлену продукцію готівкою і не надто прискіпуються до якості вироблених буханців.
«Нелегальні виробники — це більше державна проблема, а не наша. Вони уникають оподаткування і нічого не сплачують до скарбниці. Якщо державу влаштовує така ситуація — значить влаштовує», — запевняє Юрій Триндюк. Із ним згоден і його колега з «Концерну Хлібпром» Владислав Аверченко. Він не розглядає напівлегальних виробників хліба як конкурентів. «На мою думку, у промислових гігантів — виробників хліба сьогодні більше перспектив, ніж у дрібних пекарень. Заводи сьогодні забезпечують у регіонах контрольовану якість продукції, оскільки мають власні лабораторії. Тоді як дрібний бізнес має більше можливостей для ситуативного виходу на ринок, але і такого ж виходу з нього», — констатує гендиректор «Концерну Хлібпром».
Звичайний лобізм
Великі заводи мають намір боротися не так з малюками, як із податками — вже не один рік об’єднання підприємств хлібопекарської промисловості «Укрхлібпром» лобіює запровадження спеціального режиму оподаткування хлібних підприємств. А саме: щоб ПДВ від реалізованої ними продукції надходив не до держскарбниці, а залишався на заводах, з умовою використання цих коштів на технічний розвиток хлібокомбінатів і впровадження там енергозберігаючих технологій.
Власники нового заводу мають домовленості з владою щодо субсидій
«Такий спеціальний режим оподаткування сьогодні діє на підприємствах сільського господарства. Навіть квитки на «Хюндай» звільнили від ПДВ, бо початкова ціна на них була непривабливою для пасажирів. Але чому «Хюндай», а не галузь хлібопечення?» — дивується Олександр Васильченко. На його думку, таке рішення уряду стало би своєрідною компенсацією пекарям за примусове регулювання цін.
Крім того, «Укрхлібпром» активно порушує питання щодо зміни схеми платежів за газ. Об’єднання вже підготувало своє звернення, в якому просить уряд дозволити хлібозаводам платити за фактом за використаний газ, а не наперед авансом.
А тим часом самі хлібники готуються до чергового важкого року. «Виробники хліба знову стикнуться зі зростанням вартості зерна на світовому ринку, невизначеністю на валютному ринку, зокрема у зв’язку з девальваційними очікуваннями, скороченням обсягів споживання хліба і негативним впливом тіньового ринку», — прогнозує гендиректор «Концерну Хлібпром» Владислав Аверченко. За його словами, дане підприємство не планує у 2013 році розширення за рахунок експансії, а буде зосереджене на підвищенні ефективності вже наявних підрозділів. Схожої тактики роботи дотримуватиметься і холдинг «Хлібні інвестиції». «Ми будемо модернізувати наші майданчики. Для збільшення обсягу реалізації запускаємо нову лінію на Цар Хліб у Севастополі і плануємо це саме зробити на хлібокомбінаті в Івано-Франківську», — розповідає почесний президент холдингу Юрій Триндюк.
Загалом, на думку експертів ринку, 2013-й стане фінішним у питанні розподілу сил на хлібному ринку. «Я вважаю, процес зміни власників у 2013 році закінчиться. Всі більш-менш великі та рентабельні підприємства поступово перейдуть до рук людей, які перебувають при владі. У подальшому це призведе до монополізації ринку і підвищення цін на хліб», — резюмує колишній перший заступник голови Аграрного фонду Ростислав Кравець.
Ольга Вилик, Контракты
