Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 04 по 10 липня 2020 року

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 04 по 10 липня 2020 року

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП-ВС щодо відступу від правової позиції і обов’язку сплатити податки повторно у разі вини банку при їх не перерахуванні до бюджету

Справа № 804/4602/16

Велика палата відступила від раніше прийнятих правових висновків і замість захисту платника податку, встановлення справедливого балансу захистила інтереси тих хто їм платить зарплату, а не наповнює бюджет.

Суд зробив наступний висновок, що у разі несвоєчасного або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов`язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, однак, не звільняється від обов`язку сплатити в повному обсязі податкове зобов`язання.

З огляду на те, що оспорювана позивачем податкова вимога не є формою чи видом притягнення платника до відповідальності (не є за своєю суттю фінансовою санкцією у вигляді штрафу та/або пені), а свідчить про необхідність погашення суми податкового зобов`язання, відтак немає підстав і для її скасування, оскільки податкове зобов`язання на момент її винесення податковим органом належно виконане не було.

Крім того, саме у платника податків, а не у відповідного державного органу, існували договірні відносини із банком, цей банк в даному випадку надавав платнику податків відповідні банківські послуги, як контрагент по господарському договору про банківське обслуговування. Позивач був вільний у виборі відповідного контрагенту (банку) для здійснення зберігання та переказів його коштів, тому невиконання своїх обов`язків банком-контрагентом відноситься до комерційних ризиків позивача, і не може бути перекладено на державу.

Постанова ВП-ВС про достатність копії ордеру адвоката для підтвердження повноважень, та відсутності необхідності надавати договір на надання правничої допомоги

Справа № 320/5420/18

Велика палата прийшла до висновку, що згідно з пунктом 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Закон № 5076-VI не містить вказівки на класифікаційну ознаку документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, зокрема, за стадіями їх створення, а саме: оригінал або копію, тому можна зробити висновок, що повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені як оригіналом ордера або довіреністю (оригіналом) цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, або їх копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI адвокат має право, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів.

також, не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права й висновок апеляційного суду про обов`язковість надання для підтвердження повноважень адвоката як представника одночасно з ордером договору про надання правової допомоги, адже ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна на час подання апеляційної скарги редакція КАС не вимагала.

Постанова ВП-ВС про адміністративну юрисдикцію спорів Державіаслужбу стосовно стягнення заборгованості зі сплати державних зборів з авіаперевізників

Справа № 826/16739/18

Раджу всім прочитати цю постанову в якій дуже добре розписано чому усі спори суб’єктів владних повноважень повинні розглядатись в адміністративних судах.

Велика Палата вважає, що цей спір має вирішуватись за правилами адміністративного судочинства, оскільки він виник з підстав реалізації Державіаслужбою своїх владних повноважень та відповідно до покладених на неї завдань, зокрема щодо забезпечення надходження та використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

Постанова ВП-ВС про господарську юрисдикцію спору НБУ щодо стягнення з банку під управлінням ФГВФО коштів

Справа № 826/332/15

Велика палата зазначила, що правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог юридичної особи до суб`єкта господарювання – Банку, що ліквідується) та виникли саме з Банком.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

Зазначене дає підстави стверджувати, що лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а заявлені НБУ вимоги випливають із зобов`язань Банку за укладеними між ними договорами.

Спір у цій справі щодо права НБУ на позачергове задоволення його кредиторських вимог за договором про надання Банку стабілізаційного кредиту за рахунок заставлених останнім на забезпечення виконання цього договору майнових прав вимоги за кредитами у Банку та щодо обов`язку уповноваженої особи Фонду перерахувати на користь НБУ відповідні кошти не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Постанова ВП-ВС у зразковій справі щодо надання військовослужбовцю довідки для здійснення обчислення та перерахунку

Справа № 160/8324/19

Велика палата у цій зразковій справі погодилась з ВС-КАС і зазначила, що з 5 березня 2019 року – з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тому з цієї дати ОСОБА_3 має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону № 2011-ХІІ.Разом із цим до моменту отримання належної довідки від відповідача в пенсійного органу не виникає обов`язку з перерахунку пенсії позивача.

Водночас відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.

Постанова ВП-ВС щодо цивільної юрисдикції спору про виділ частки зі спільного майна подружжя у юридичних особах для звернення на неї стягнення

Справа № 756/3456/19

Велика палата зазначила, що спір стосується не визначення часток учасника господарських товариств, а визначення частки одного з подружжя у майні, яке банк вважає спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1.

Тому за вказаних правовідносин не застосовується правова позиція Верховного Суду України щодо виділення частки зі статутного фонду учасника господарського товариства, а лише у частині визначення складу спільної сумісної власності подружжя у контексті прав на частку у майні господарського товариства в одного із подружжя.

З огляду на вказані положення норм матеріального права, враховуючи предмет і підстави позову, характер спірних правовідносин, апеляційний суд зробив правильний висновок, що спір про виділ частки зі спільного майна подружжя, за вирішенням якого звернувся банк до суду, випливає із сімейних правовідносин,тому цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а не є господарським (корпоративним).

Постанова ВП-ВС про субсидіарну відповідальність підприємства, що утворилась шляхом виділу з підприємства-боржника навіть без передачі йому боргів за розподільчим балансом

Справа № 922/4519/14

Чергова схема, якою користувались державні та місцеві органи влади, ухилення від виконання зобов’язань припинила своє існування.

Велика палата зазначила, що визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.

Передача основним боржником – стороною у виконавчому провадженні правонаступнику за наслідками реорганізації у спосіб виділу основної кількості прав, зокрема, нерухомого майна та залишення за собою лише зобов`язань, на що кредитор не впливає, може ускладнити виконання цих зобов`язань, зокрема, за рахунок відповідного нерухомого майна, тобто такий спосіб реорганізації може бути спрямований на ухилення основного боржника від виконання своїх зобов`язань.

Невиконання основним боржником у процесі виконавчого провадження судового рішення внаслідок, наприклад, недостатності коштів у такого боржника ускладнить реалізацію кредитором права на задоволення своєї вимоги від субсидіарного боржника.

Водночас забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд рішень ЄСПЛ період з 22.06.2020 по 26.06.2020

Черговий огляд рішень Європейського суду з прав людини містить, зокрема, опис трьох справ проти України, що стосувалися системних порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме:

✅ BORZYKH AND OTHERS v. UKRAINE – порушення ст. 3 (заборона катування) та п. 3 ст. 5 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканність);

✅ BEVZ AND OTHERS v. UKRAINE – порушення п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд);

✅ LAVRIK AND OTHERS v. UKRAINE – порушення п. 3 ст. 5 Конвенції.

Огляд також містить низку цікавих викладів обставин справ у рішеннях, ухвалених проти інших держав – учасниць Конвенції, зокрема щодо дотримання права на свободу вираження поглядів (ст. 10 Конвенції) стосовно блокування доступу до вебсайтів (справа VLADIMIR KHARITONOV v. RUSSIA та інші справи); притягнення до відповідальності за дифамацію (справа KOMMERSANT AND OTHERS v. RUSSIA та інші справи); зупинення, а пізніше і позбавлення заявника права на заняття адвокатською діяльністю у зв’язку із висловлюваннями стосовно функціонування правоохоронної та судової систем (BAGIROV v. AZERBAIJAN).

Огляд рішень ЄСПЛ період з 30.06.2020 по 03.07.2020

Цей огляд містить різноманітні, важливі та складні у правовому сенсі справи, які вимагають більш детального їх описання. Тому сьогодні відносний лонгрід.

Справа FRICK v. SWITZERLAND стосується обов’язків держави щодо права на життя. ЄСПЛ визнав порушення ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за обставин вчинення самогубства особою, яка тимчасово утримувалась у відділі поліції у зв’язку із вчиненням нею ДТП.

У справі CIMPERŠEK v. SLOVENIA міністр юстиції Словенії на кінцевому етапі проходження процедур для здобуття статусу судового експерта відхилив заяву особи про надання такого статусу, негативно оцінивши її критичні дописи у блозі. Судове оскарження таких дій міністра не було ефективним, оскільки суд не розглянув по суті твердження позивача, як наслідок – порушення ст. 6 Конвенції, а також порушення ст. 10 Конвенції, тобто права на свободу вираження поглядів, оскільки особа зазнала негативних наслідків через свої критичні дописи у блозі.

Доволі рідкісний випадок розгляду справи за ст. 14 Конвенції (заборона дискримінації) у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції стосувався справи POPOVIĆ AND OTHERS v. SERBIA. У ній ЄСПЛ вирішував питання про те, чи може держава встановлювати різні пільги для осіб з обмеженими можливостями залежно від причин виникнення такого стану. Іншими словами, чи можуть особи, в яких такий стан виник внаслідок участі у військових діях, мати привілейований стан порівняно з особами, в яких такий стан виник внаслідок, наприклад, ДТП. Спойлер: так, держава може це робити, і це не буде вважатися дискримінацією. ЄСПЛ загалом поважає політичний вибір законодавчого органу влади, лише якщо він не буде «явно позбавлений розумного підґрунтя». У справі заявників ЄСПЛ встановив, що вибір, зроблений національним законодавцем, не був позбавлений такого розумного підґрунтя і був підкріплений відповідними та достатніми підставами.

Що стосується України (справа DMYTRENKO AND BEZDOROZHNIY v. UKRAINE), держава продовжує нести відповідальність за порушення прав «дітей війни», що досить часто траплялися більше 10 років тому.

Огляд судової практики ВС-КГС щодо забезпечення виконання зобов’язань

В огляді наведені правові позиції, які внесені до ЄДРСР за січень 2018 року – грудень 2019 року.

Серед них – правові позиції, які стосуються:

✅ вирішення спорів, пов’язаних зі стягненням неустойки;

✅ вирішення спорів, що виникають з договорів поруки;

✅ вирішення спорів, що виникають з договорів гарантії;

✅ вирішення спорів, що виникають з договорів застави, у тому числі іпотеки;

✅ вирішення спорів, пов’язаних з такими видами забезпечення виконання зобов’язань, як притримання та завдаток;

✅ окремих питань визначення юрисдикції спорів щодо забезпечення виконання зобов’язань.

Постанова ВС-КАС про протиправність НААУ вилучення з відкритого доступу публічної інформації щодо адвоката з ЄРАУ

Справа №826/10717/18

ВС-КАС зазначив, що позивачем були вчинені всі залежні від нього дії щодо отримання статусу адвоката, у тому числі складено кваліфікаційний іспит та отримано відповідне свідоцтво. Станом на час складення позивачем іспиту будь-яких заборон чи вмотивованих рішень компетентних органів, які б свідчили про нелегітимність КДКА м. Києва не існувало та до позивача у встановленому порядку доведено не було. При цьому на час складання позивачем іспиту Київська міська кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури була зареєстрована як юридична особа і не була визнана нелегітимним та не уповноваженим органом на видачу свідоцтв про складання кваліфікаційного іспиту адвокатами. На момент отримання позивачем свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту підстави вважати цей документ недійсним, а КДКА нелегітимною були відсутні.

Наявність певних спорів між третіми особами відносно статусу КДКА м. Києва, у якій позивачем добросовісно складено іспит та про що отримано відповідне свідоцтво, не може бути перешкодою чи підставою для позбавлення позивача права на зайняття адвокатською діяльністю, на набуття якого позивач мав законне сподівання складаючи відповідний іспит та добросовісно вчиняючи передбачені законом дії.

Крім того, у Законі України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” не встановлено випадків, в яких відповідач звільняється від обов`язку оприлюднення інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України.

Постанова КАС про залишення в силы забезпечення позову про арешт на квартиру перереєстровану за Кредитними ініціативами

Справа № 759/22880/19

Це наша справа, суд зазначив, що під час здійснення реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кредитні Ініціативи» договору про добровільну передачу оскаржуваної квартири у власність ТОВ «Кредитні Ініціативи» укладено не було, а ОСОБА_1 як іпотекодавець не надавав своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю.

За таких обставин, ураховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не застосовано заходи зустрічного забезпечення, колегія суддів не бере до уваги. Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, визначених ч. 3 ст.154 ЦПК України.

Ухвала Оболонського райсуду про неправомірну бездіяльність щодо не зняття арешту з майна боржника після повернення виконавчого листа стягувачеві

Справа № 756/4756/14-ц

Це наша справа. Суд прийшов до двох важливих висновків. По-перше, виконавець неправомірно не зняв арешт з майна боржника у зв’язку з поверненням стягувачу виконавчого листа, у зв`язку з відмовою стягувача залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

По-друге, оскільки ОСОБА_2 оскаржується бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з її майна, така скарга може бути подана в будь-який час з огляду на триваючий характер порушення прав боржника.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2020

Leave a Comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Scroll to Top

Заказ обратного звонка

    Callback order