Щоб обійти обмеження, люди змушені вдаватися до різних хитрощів.
Банки “лускають” один за одним. Нині вже 37 фінустанов перебувають у стадії ліквідації або там введено тимчасову адміністрацію.
Такий стрімкий банкопад відродив торгівлю депозитами, які зависли у проблемних фінустановах. Вкладники збанкрутілих банків дедалі частіше розміщують оголошення про продаж своїх депозитів (із великою знижкою) чи їх обмін на позику в банку або ж на нерухомість, придбану там у кредит. Таких оголошень – десятки.
“Продам депозит 30 000 $, VAB Банк, дисконт 15%”. Або ж – “Продам депозит у VAB Банку в м. Київ. Сума 17 000 $ + 2000 $ = 19 000 $. Закінчується 11.12.14. Ціна – 260 000 гривень”.
“Продам депозит у банку “Фінансова ініціатива” у м. Київ – 20 000 USD з 15% дисконтом”.
Фігурують і більші суми: “Продам депозит (4 млн. гривень) у Брокбізнесбанку” чи “Продам депозит 66 000 $ у Форум-Банку в м. Львів з 50% дисконтом”.
На електронній біржі депозитів можна натрапити й на оголошення про придбання депозитів у проблемних банках. “Куплю депозит в Альфа-Банку, 45 000 у.о. з дисконтом 25%”, “Викуплю валютний депозит у банку “Даніель” у розмірі 25 – 30 тисяч доларів зі знижкою”.
“Куплю депозит у розмірі 110 тисяч доларів США, розміщений у ПАТ “КБ “Надра” (Надра-банк), дисконт – 25%”.
Востаннє таку активну торгівлю проблемними вкладами спостерігали у 2008 – 2009 роках, коли також збанкрутіло чимало банків.
– Ринок депозитів виникає через обмеження компенсацій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, — розповідає юрист, генеральний директор компанії “Гранд Іншур” Андрій Степаненко. — На
сьогодні максимальна сума компенсації, яку може отримати вкладник банку, що ліквідується, — 200 тисяч гривень. У багатьох ж громадян суми на депозитних й поточних рахунках набагато більші, але отримати залишок коштів (понад 200 тисяч гривень) – майже нереально.
– Хто купує проблемні депозити?
– Як на мене, це – менеджмент банків, а також банки, що мають заборгованість перед фінустановами, чиї депозити купуються, – стверджує адвокат Ростислав Кравець. — Також це можуть бути посередники від НБУ та Фонду гарантування вкладів, які мають можливість вільно обходити будь-які обмеження. Таким чином вони заробляють.
Нині продають свої депозити не обов’язково вкладники проблемних банків, але й фінустанов, які більш-менш нормально працюють. Просто менеджмент таких банків, використовуючи незаконні обмеження НБУ, намагається заробити на неможливості отримати вклад відразу та повністю. Звідси й виникають різноманітні схеми.
– Класичний випадок – купівля депозиту в проблемному банку для погашення свого кредиту, — додає Денис Дрозд, організатор Української депозитної біржі. — Скажімо, якщо у мене кредит 500 тисяч гривень у банку, то я можу купити депозит на цю суму за 300 – 350 тисяч гривень і погасити свій кредит та ще й зекономити. Звичайно, не все так просто, є ряд юридичних нюансів, слід вирішувати питання з банком. Хоч для нього ця операція – майже нейтральна. Але на стадіях тимчасової адміністрації та ліквідації є свої обмеження. У порівнянні із 2009 роком змінилися деякі правові моменти. Наразі шукаємо модель, при якій зможемо робити такі взаємозаліки. Основне зараз – знайти прозорі методи цих операцій, тоді врятуємо чимало вкладів і водночас допоможемо власникам кредитів.
– Як виглядає обмін кредитів на проблемні депозити?
А. Степаненко: — У будь-якого проблемного банку є позичальники – особи, що отримували кредити й мають перед банком зобов’язання. Саме вони найчастіше і cтають покупцями прав на депозити задля погашення своїх боргів. Це називається зарахуванням однорідних зустрічних вимог. Звісно, позичальники набувають права на депозити не за реальну вартість вкладу, а з істотною знижкою.
Вона може сягати 50 — 90% суми, яку мав повернути банк.
Позичальник, який винен банку певну суму грошей, заявляє свою пропозицію про придбання прав на депозит, вказуючи суму, яка йому потрібна, вкладники пропонують свої вклади, з певним дисконтом. У разі, якщо сторони дійшли згоди, вони звертаються до банку з пропозицією зарахування однорідних зустрічних вимог. Узгодивши, укладають відповідні договори. Якщо банк відмовляє, вони мають право звернутися до суду і в примусовому порядку реалізувати свої домовленості.
Ця діяльність – абсолютно законна і дозволяє істотно прискорити врегулювання відносин із банком, а також зменшити шкоду, спричинену халатними, безграмотними, а нерідко й злочинними діями банківського керівництва, які призвели до неплатоспроможності фінансової установи.
Леся ЯСИНЧУК, газета “Експрес“
